Влада: куплю голос на вибори. Ціна – 27 копійок на день

Вибори, як демократична інституція, цією владою вже давно не сприймаються. Звісно, що вголос влада говорить про дотримання демократичних цінностей, про відкритість виборчого процесу, про чесність під час виборчої кампанії і т.д. Он Могильов у Криму навіть запропонував представникам опозиції підписати меморандум «Про чесні вибори». Але останні, здається, порозумнішали і усвідомлюють: підписувати будь-що з партією влади - те саме, що дозволити тигру приглядати за ягнятами. Теоретично – все мирно, а на практиці – кирдик ягняткам.

От представники опозиції і відмовляються виступати жертвенними ягнятами для тигра, який начебто лише спостерігає за стадом. Два роки спілкування з владою Партії регіонів довели – віри цим перевертням немає! Те, що вони пообіцяють сьогодні, завтра вивернуть в інший спосіб, а той, хто довірився, лишається у дурнях. Так, через свою дурість втрапив за грати Пенчук, що був переконаний, що мирова угода з Колесніковим – це якісні перемовини. А той його використав і – відправив за грати.

І таких прикладів кидалова від ПР – тьма-тьмуща. Та чи вчиться народ, адже тепер, як поговорював «диригент» Чечетов, ця влада збирається «розвести як котенят» і усю країну.

А коли, як не під час виборчих перегонів, займатись такою вигідною практикою? Тож не дивно, що влада взялась оброблювати електорат, ставлячи на відкритий підкуп виборців та фальсифікації.

Розпочався підкуп задовго до початку виборчої кампанії. Ті, хто бажає під свою дупу депутатське крісло, вже з півроку розтикають продпайки, гребуть граблями парки, а то й роздають гроші.

Звісно, що хтось може зазначити, що нічого поганого немає в тому, що кандидат встановлює лавки, а на них – пише своє ім’я. Дійсно, всістись на такий напис – оригінально. Неначе всівся на пику такого генія. Та все ж є декілька але. По-перше, депутат Верховної Ради мусить думати не про лавки та гарячу воду. Його завдання – зробити все від нього залежне, аби структури, які мусять це робити, виконували свою функцію. І – щодня, а не перед виборами або якимось ЕВРО. По-друге, якщо хочеш бути меценатом, то роби це постійно, щиро і – не пхайся у депутати.

Проте майбутні кандидати – прагматики. І вони переконані, що й виборці – продажні, прагматичні, а ще й з поганою пам’яттю, а тому і пишуть на усіх лавках, що встановили, деревах, що посадили, свої імена. Так, на всяк випадок, щоб йдучи на дільницю, виборець, кинувши втомлений зад на лавку, згадав, за кого голосувати.

Саме про «ціну» депутатства, а також підкуп виборців, брудні технології  на виборах та політичні маніпуляції говорили під час ток-НЕшоу «Київський форум» з Реною Назаровою. Жоден з експертів, що були запрошені на програму, не заперечував того факту, що бруд і підкуп – єдина надія ПР на утримання влади в своїх руках.

Та все ж ними були виказані і цікаві факти. Так, наприклад, Євген Копатько (соціолог, політолог та керівник компанії Research & Branding Group) доволі чесно (зважаючи на те, що він на короткій нозі з владою) зазначив, що у суспільства дуже низький рівень довіри до владних інституцій. А коли соціолог називає цифру у 18-23% (навіть якщо вона дещо перебільшена), це означає, що влада не користується попитом у громадян і вони не хочуть її купувати на наступних виборах, оскільки їй, як і опозиції, пишатись нічим.

Та все ж влада робить ставку на підкуп. Причому – дуже мізерний. Як зазначила Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі «Опора»,  купують голоси не дорого. Від 50 до 500 гривень за штуку. У перерахунку на день, це обходиться у шістнадцять копійок. А якщо щось дешево коштує, хіба хтось відмовиться його придбати? Ось влада і збирає дешевий товар – електорат, який і надалі збирається обкрадати, вклавши у покупку його голосу 27 копійок на день.

Можна довго говорити про моральність виборців, але ніхто з експертів не озвучив істину причину такого явища, як згода на продаж голосу на виборах. А він, до цинічності, простий: рівень життя в Україні – низький. А у депресивних районах, де безробіття зашкалює, а люди шукають копійку на купівлю хліба, купити щось за реальні гроші і продуктовий набір – легко.

А тому треба апелювати не до голодних виборців, обвинувачуючи їх в аморальності, а до правоохоронних органів, які повинні відкривати кримінальні справи проти тих, хто цих виборців підкуповує. Також треба піднімати рівень життя в суспільстві, коли людина навіть за 5 тисяч гривень відмовлятиметься продати свій голос.

Проте влада в Україні не готова до того, аби рівень життя в державі ставав вищим. Забезпечені громадяни – вільні особистості, які вже починають відстоювати свої права і претендувати на захист своїх інтересів.

Саме тому владі цікавіше не діяльність, а її імітація. Саме для цього створюються такі інституції, як Комітет з питань дотримання виборчих прав громадян при Уповноваженому ВР України з прав людини. Як наголосив Олексій Гончарук, чільник новоутвореної структури, її створено для об’єднання громадських організацій з ціллю протидіяти фальсифікаціям на виборах, проте в перекладі на українську та знаючи, хто така пані Лутковська, треба розуміти, що омбудсмен, що присягала біля туалету ВР, просто вирішила під себе заграбастати усі громадські організації задля тотального контролю за їхньою діяльністю. Тож представникам громадських організацій треба бути обережними: один невдалий крок - і їх контролюватимуть з Банкової.

Що ж до брудних технологій, політичних маніпуляцій і тотальних фальсифікацій, то це все вже працює. Вже досить того, що влада фальсифікує статистику, доводячи голодним і збіднілим українцям, що «в Багдаді все спокійно».

Конфлікти і закони