Янучари: що у Києва вкрали, то - наше

Нинішня влада не опікується дотриманням законів, а також прийняттям актів, які потому називають законами. Вони, як яничари, що колись приходили за живим товаром на українську землю, впевнені у своїй всесильності. Представників влади Януковича можна називати янучарами, оскільки вони, як і історичні варвари, ґвалтують Україну і знищують все, що може облагородити націю і довести, що український народ не другосортний непотріб, а сильна та самостійна нація.

Те, що янучари нині роблять з Києвом, не вкладається в логіку та морально-етичні норми. Вони, як і варварські пращури, захоплюють території, вважаючи, що в такий спосіб отримують їх собі. І поводять себе так, неначе їх не очікує домовина, навіть якщо вона буде інкрустована діамантами.

Влада Януковича наміряла собі років з триста – не менше. І переконана, що саме це дає їй право ґвалтувати столицю Київської Русі, перетворюючи колись зелене і благородне місто на мішок з цементу і бетону. І, напевне, все було б інакше, якби серед представників української псевдо еліти не зустрічались мародери, які, прикрившись званнями на регаліями, не знаходились на обслузі у цієї влади і не прикладали своїх зусиль для руйнації столиці, а також її розпродажу донецьким.

Щоб не казали, як би не прикривались доцільністю змін, а правди не сховаєш. А правда полягає у тому, що спочатку частину Києва віддали Ахметову, а тепер на черзі товариш Попова і безпосередньо Януковича – Андрій Кравець – один з представників донецької обслуги влади, якого навіть у кулуарах називають завгоспом Януковича.

Ось цей, бідний, як церковна миша, громадянин (а за його декларацією він має усього три тисячі доларів на місяць разом з дружиною!) посягнув на Київський Гостинний двір, який, абсолютно протизаконно, вивели з реєстру історичних пам’яток.

Та хіба це когось хвилює, хто ставить свої підписи під законами, що є протизаконними по суті? Такого безладу нині в країні – тьма-тьмуща. Тож не дивно, що янучари, прикриваючись іменами відомих архітекторів, роблять свою чорну справу, а самі архітектори вирішили, що немає потреби входити в історію, як особистості, що створили шедеври. Навіщо бути Растреллі чи Мікеланджело? Краще знищити Київ, отримати особисті привілеї сьогодні і зараз, а потому – хай трава не росте.

Саме такі висновки можна зробити, поспілкувавшись з представниками так званої архітектурної еліти, що втілює побажання донецьких у мармурі та гламурі, знищуючи зелені насадження, руйнуючи схили Дніпра та доводячи громаді Києва, що вона – складається з дурнів, а от вони, з розряду лімітчиків, понаїхали і краще за корінних киян знають, яким бути місту.

На програмі ток-НЕшоу «Київський форум» ця істина ще раз підтвердилась. Якщо Сергій Анатолійович Целовальник, начальник – Головний архітектор ГУ містобудування та архітектури КМДА, поводив себе політкоректно до агресивно налаштованої аудиторії, яка виступає проти свавілля влади та передачі Гостинного двору Кравцю, з подальшою реконструкцією будівлі цим жебраком, що жевріє на три тисячі доларів на місяць, то Лариса Павлівна Скорик - віце-президент Національної спілки архітекторів України, що увесь свій справжній талант архітектора поклала на вівтар золотого тільця, поводилась так, неначе в студії зібрались нікчеми, з якими вона поряд і не стане.

Загалом диспут у студії був більш ніж гарячим. Володимир Яворівський, голова Комітету ВР України з питань культури і духовності, народний депутат України ще раз наголосив про незаконність виключення Гостинного двору з реєстру історичних пам’яток, про підміну понять і справжню неповагу влади до громади міста Києва. Опоненти ж від влади розказували присутнім історію та показували проект майбутнього перепроектування Гостинного двору, хоча автор цих рядків не з чужих слів знає, як виходить на справді, коли журналістам і громадськості показують один проект, а зведена споруда потому суттєво відрізняється від намальованого на папері.

Проте архітектори від влади не збирались слухати доводи громади, а також тих, хто сьогодні майже живе в Гостинному дворі, захищаючи його фізично. Для пані Скорик, що вже показала, як вона, як архітектор, ставиться до творчості Шевченка у Каневі, зовсім не має значення думка громадськості. Та й не дивно, оскільки, як хтось зазначив після ефіру програми, вона отримає замовлення на реставрацію ЦУМу, який подарували Ахметову. Тож що у неї переважить - благородність чи живі гроші? Хоча ця пані і так дошкуляла усім своїми заявами про замовну передачу, про куплених журналістів та передвиборну агітацію. І треба віддати належне Рені Назаровій, що вона робила все від себе залежне, щоб відійти від питань політики і обговорювати саме проблему Гостинного двору. Та чи переконало це пані Скорик? Аніскільки! Вона всіх лякала судами, хоча ті, кого вона звинуватила в тому, що вони куплені, самі не проти подати проти неї позов.

Але вона звикла вказувати іншим і ніяк не очікує, що хтось може їй відповісти у її ж риториці. Поводилась вона дивно, як вуличний злодюжка, що підбігає до людини, б’є її в обличчя, вириває сумку, а коли розуміє, що отримає опір і йому самому розтрощать пику, біжить до громади і кричить: караул, мене б’ють.

Звісно, що питання Гостинного двору під час одного прямого ефіру не вирішиш. Тим паче, коли архітектори, що не поділяють точку зору влади, доводять, що влада запроваджує чергову аферу заради приватизації потрібного їй об’єкту. Тож Рена Назарова запропонувала поставити кому, аби повернутись до цієї теми ще раз.

Зі свого боку «Конфлікти і закони» наголошують пані Скорик, що ми не є проплаченим виданням, і на відміну від цієї архітекторки, не працюємо на владу, а захищаємо права громадян, а також точку зору київської громади, яка категорично проти того, аби янучари нищили київські архітектурні цінності і деребанили Київ між собою, прикриваючись іменами архітекторів, які ніколи не увійдуть в історію, як, наприклад, батько і син Беретті.

«Конфлікти і закони»