Політика

Залужний – Сирський, це не про кадрову реформу у ЗСУ, це про глибинну соціальну, політичну і тепер вже військову кризу.Невже хтось серйозно вірить у те, що зі зміною командування почне щось змінюватися у позитивний бік на фронті? Зараз говорю не про високотехнологічні системи озброєння, тут ми повністю залежимо від Заходу і, в першу чергу, від США.Дадуть – гарно. Не дадуть – печаль.

Після повномасштабного вторгнення Зеленському терміново треба було демонструвати свою проукраїнськість. Саме тому вже у вересні 2022 року почали говорити про заборону партії ОПЗЖ, котра, насправді, є хоч і поділеною на декілька інших партій, але колишньою проросійською партією регіонів, представники якої нині дуже ефективно працюють не в інтересах України безпосередньо в офісі президента.

Ймовірна відставка Залужного - це не тільки суверенне право президента на заміну головнокомандувача, це питання перемоги або програшу у війні. Почнемо з початку. «Головне - перестати стріляти». «Я хочу подивитися в очі Путіну». «Формування ударних угруповань російських військ біля наших кордонів не спостерігається». «Західні ЗМІ поширюють фейки про майбутнє вторгнення росії в Україну». «Шашлики на травневі»...

Чим яскравіє українське сьогодення, так це тим, що війна та обставини в країні показали обличчя кожного. Дуже багато тих, хто вчора зображав «совість, честь, принципи», сьогодні проявляють своє справжнє обличчя, і воно має вигляд зеленої гримаси.

Події навколо «зняття Залужного» не дуже вкладаються в правило «інтереси держави», Однак гарно проглядається ганебність при досягненні цілі офісу президента.

Країна-рецидивіст росія, в особі свого представника, так званого міністра закордонних справ рф Лаврова, 22 січня спробувала організувати черговий пропагандистський перфоменс у Радбезі ООН: обговорити ситуацію в Україні, а саме - нібито «терористичний удар ЗСУ по Донецьку західною зброєю». Також вона продовжує використовувати свою позицію в Раді Безпеки ООН (РБ ООН) для пропаганди кількох давніх російських інформаційних операцій.