mogno vse

Євросуд: українська міліція порушила право громадянина на мирні зібрання, а суд – право на справедливий судовий розгляд

verentsov

 
Заява Всеукраїнської Ініціативи «За мирний протест!» та ВГО «Інститут Республіка» щодо рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України»


11 квітня 2013 року Європейський суд з прав людини оприлюднив Рішення у справі «Вєренцов проти України», у якому постановив, що держава Україна порушила права громадянина України Олексія Вєренцова, гарантовані європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція). А саме:

- порушила статтю 11 Конвенції (Свобода зібрань та об’єднань);

- порушила статтю 7 Конвенції (Ніякого покарання без закону);

- порушила статтю 6 Конвенції (Право на справедливий судовий розгляд).

Суд також постановив, що Україна має сплатити пану Вєренцову 6 тисяч євро як компенсацію моральної шкоди.

Суть справи

Від імені правозахисної організації «Вартові закону» Олексій Вєренцов повідомив мера міста Львів, що він проводитиме низку пікетів протягом декількох місяців з метою привернення уваги до корупції в прокуратурі. 12 жовтня 2010 року він організував мирний пікет, під час якого працівники міліції вимагали від нього цей захід припинити.

13 жовтня, за раніше поданою скаргою міської ради, Львівський окружний адміністративний суд виніс рішення про заборону проведення анонсованих надалі демонстрацій. Того ж дня пана Вєренцова було запрошено до Галицького райвідділу міліції, де його було звинувачено, зокрема, в порушенні порядку організації та проведення демонстрації (стаття 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, КУпАП). Згодом він був доставлений до Галицького районного суду, який визнав його винним за висунутими проти нього звинуваченнями та призначив йому покарання у вигляді адміністративного арешту строком на три доби. Відбувши покарання, пан Вєренцов оскаржив це рішення суду в апеляційному суді Львівської області, який відхилив його скаргу.

Значення рішення Євросуду

Рішення Євросуду у справі «Вєренцов проти України» має велике значення для свободи зібрань в Україні, адже це – перша справа Євросуду щодо порушень в Україні права на мирні зібрання.

Окрім того, згідно українського законодавства, рішення Євросуду є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), а українські суди повинні враховувати практику Євросуду під час вирішення справ (ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, це Рішення Євросуду є прецедентом, який громадяни України можуть використовувати у національних судах, а також під час спілкування з посадовими особами виконавчої влади та міліції, під час реалізації свого права на мирні зібрання.

Всеукраїнська ініціатива «За мирний протест!» та Інститут Республіка впевнені, що Рішення Євросуду у цій справі сприятиме тому, що судових заборон мітингів і демонстрацій, розгонів мирних зібрань та затримань громадян під час мітингів та пікетів в Україні стане значно менше.

Зокрема, з Рішення Євросуду у справі «Вєренцов проти України» випливають наступні висновки.

1. ЗАТРИМАННЯ ТА ЗАСУДЖЕННЯ ГРОМАДЯН ЗА «ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ МІТИНГІВ І ДЕМОНСТРАЦІЇ» НЕ ПЕРЕДБАЧЕНЕ ЗАКОНОМ

Євросуд не має повноважень визначати, які нормативно-правові акти діють в Україні, перевіряти відповідність цих актів національному законодавству, але у своєму Рішенні Євросуд:

- зазначає, що в Україні не існує єдиної думки щодо застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 (який встановлює дозвільний характер проведення мирних зібрань і зобов’язує повідомляти про них за 10 днів) і наводить цитату з Довідки Вищого адмінсуду України про узагальнення практики застосування законодавства щодо свободи зібрань про те, що застосування судами цього Указу «є помилковим»;

- посилається на Рішення Бабушкінського районного суду Дніпропетровська від 30.03.2007 за позовом представників Інституту Республіка (яке визнало неконституційним положення Дніпропетровського міськвиконкому про порядок організації та проведення мітингів і демонстрацій) і зазначає, що порядок проведення мирних зібрань згідно стт. 39 та 92 Конституції України «встановлюються законом, тобто, законом українського парламенту»;

- зазначає, що українським парламентом не було ухвалено ніякого закону, який би визначав порядок організації і проведення мирних зібрань.

«Таким чином, Суд робить висновок, що втручання в право заявника на свободу мирних зборів не було передбачене законом».

Отже, сьогодні, за відсутності закону, який би визначав порядок організації і проведення мирних зібрань, застосування в Україні ст. 185-1 КУпАП, в тому числі затримання і застосування адміністративних стягнень до організаторів та учасників мирних зібрань, не передбачене законом і таким чином порушує ст. 11 та ст. 7 Конвенції.

2. ПІД ЧАС ВИРІШЕННЯ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ГРОМАДЯНИ ПОВИННІ МАТИ ПРАВО ЗНАЙОМИТИСЬ ІЗ МАТЕРІАЛАМИ СПРАВИ, ЗАПРОШУВАТИ АДВОКАТА ТА СВІДКІВ

У більшості випадків українські суди під час вирішення справ про адміністративні правопорушення, всупереч нормам КУпАП, не надають можливості обвинуваченим запросити адвоката, свідків та належним чином ознайомитись з матеріалами справи. Такі суди, як правило, відбуваються протягом короткого часу після затримання, а саме судове засідання іноді триває протягом кількох хвилин. Так було і у випадку суду над Олексієм Вєренцовим.

Євросуд у своєму рішенні прямо вказав, що така практика українського суду – порушення ст. 6 Конвенції.

На наш погляд, виправити таку ситуацію можна реформуванням інституту адміністративної відповідальності та надання судочинству щодо адміністративних правопорушень процесуальних гарантій, аналогічних до кримінального.

3. ЄВРОСУД ЗАКЛИКАЄ РЕФОРМУВАТИ ЗАКОНОДАВСТВО ЩОДО СВОБОДИ ЗІБРАНЬ В УКРАЇНІ

У своєму Рішенні Євросуд також зазначив, що «теоретично це не справа Суду визначати, які заходи правового захисту доцільно прийняти державі-відповідачу у відповідності зі своїми зобов’язаннями», але все ж закликає Україну «терміново здійснити конкретні реформи у законодавстві та адміністративній практиці з метою приведення такого законодавства та практики у відповідність з висновками Суду, викладеними у сьогоднішньому Рішенні і в цілях забезпечення їх відповідності вимогам статей 7 та 11 Конвенції».

У зв’язку з вищезазначеним, Всеукраїнська Ініціатива «За мирний протест!» та Інститут Республіка, член Української Гельсінської спілки з прав людини,

ЗАЯВЛЯЮТЬ:

Рішення Євросуду у справі «Вєренцов проти України» сприяє розширенню практики реалізації свободи зібрань в Україні. І ми закликаємо українців ще більш активно користуватися конституційним правом на мирні зібрання, використовуючи аргументи, зазначені у Рішенні.

Рішення Євросуду не зазначає, що в Україні діє Указ Президії Верховної Ради СРСР від 1988 року. Не зазначає також, що є законними рішення місцевих влад про обмеження свободи зібрань. Натомість Рішення вказує, що в Україні немає законних підстав для засудження громадян за «порушення порядку організації та проведення» мирних зібрань.

Рішення Євросуду закликає Україну реформувати своє законодавство про свободу зібрань. Ініціатива «За мирний протест!» підтримує цей заклик і пропонує українському парламентові внести зміни до таких законів, які складають діюче в Україні законодавство про мирні зібрання:

- Кодексу України про адміністративні правопорушення – скасувати ст. 185-1 (порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів і демонстрацій);

- Кодексу адміністративного судочинства України – з тим, щоб надати громадянам можливість оскаржувати в апеляційному порядку судові рішення про заборону зібрань;

- Закону України «Про місцеве самоврядування» – з тим, щоб унеможливити ухвалення органами місцевого самоврядування рішень, які б обмежували свободу зібрань у регіонах України;

- низки інших законодавчих актів України.

Відповідний законопроект вже був поданий до Верховної Ради України.

Рішення Євросуду не може бути підставою для представників української влади реанімувати скандальний законопроект № 2450 «Про порядок організації та проведення мирних зборів», який обмежував свободу зібрань в Україні, викликав протести українських громадських організацій і, зрештою, був знятий з порядку денного парламенту.

Євросуд, говорячи про реформування законодавства, водночас застерігає: «хоча визначеність вельми бажана, вона може призвести до зайвої жорсткості і закон повинен бути в змозі йти в ногу з мінливими обставинами».

Також у передмові до Керівних принципів ОБСЄ та Ради Європи зі свободи зібрань, директор БДІПЛ ОБСЄ та президент Венеціанської комісії пишуть, що «Гарні закони самі по собі не можуть автоматично призводити до практичних покращень».

Ці покращення можемо зробити тільки ми – громадяни України, щоденною боротьбою за свободу зібрань в Україні.

12/04/2013

Голова Інституту Республіка

Володимир Чемерис



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Минулої доби російсько-окупаційні війська зосередили основні вогневі зусилля на Маріупольському та Донецькому напрямках. Один український військовий зазнав поранень

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.