mogno vse

Негласні зМіни

koval den advokatury

 
Конституційна побудова сучасної демократії: яке в ній місце адвокатури? Допомогти нашим читачам розібратися в цих процесах та скласти прогноз розвитку подій ми попросили заступника голови Союзу юристів України Катерину Коваль.


– Катерино Петрівно, сьогодні країна трансформується, відбувається конституційна реформа. Ваше ставлення до цих змін?

– Серед стратегічних напрямків удосконалення правосуддя зазвичай декларуються: зміцнення статусу судової влади, підвищення ролі суду в суспільстві; подальше вдосконалення інститутів судової системи; вдосконалення судочинства, процедурних аспектів правосуддя; розширення доступності правосуддя; формування високого рівня професійної правової свідомості та правової культури суддівського корпусу; створення гідних організаційних умов для здійснення правосуддя; підвищення ефективності судового захисту тощо. Сучасний конституційний процес – забезпечення довіри між державними інституціями, політиками і суспільством.

Відновлення легітимності Конституції, розбалансоване конституційне регулювання, потреба виправлення змістовних недоліків, які стосуються різних правових інститутів, – це ті чинники, які й зумовили початок конституційної реформи. На рівні розуміння спільних завдань та орієнтирів серед фахівців неначе немає особливих розбіжностей щодо початку конституційної реформи. Й нинішній черговий конституційний процес підготовки змін на фінальній стадії. Дискусія щодо новацій у частині правосуддя завершується, однак мета реформи не може бути досягнута лише внесенням змін до Конституції України. Без ухвалення імплементаційних законів одночасно з конституційними змінами неможливо реалізувати ту судову реформу, яку очікує суспільство.

Реформа адвокатури: запит суспільства й потреба адвокатів

– Чи долучали органи адвокатського самоврядування як представників адвокатури України до підготовки нинішніх реформ? Які якісні зміни є необхідними, з Вашої точки зору, щодо реформування самої адвокатури?

– Якщо виходити з логіки та розумності, то ключове місце в процесі обговорення й підготовки необхідної реформи судочинства мала би відігравати адвокатура. Та, як не дивно, жодного заходу Національною асоціацією адвокатів України (НААУ) з питань обговорення конституційної реформи в частині правосуддя та ролі адвокатури в ній не проведено. Хоча саме активізація цієї роботи, залучення адвокатів до процесу формування стратегії розвитку адвокатури є одним із головних завдань, які стоять перед органами самоврядування сьогодні. Здійснити це було б можливо, зробивши процес обговорення пропозицій адвокатів та органів самоврядування максимально прозорим і публічним. А ухваленню таких важливих для адвокатів рішень, як зміни до Конституції України, мали передувати широкі обговорення в регіональних та національних органах самоврядування адвокатури України. НААУ, на жаль, виконує лише церемоніальну функцію.

Як забезпечити прозорість конституційного процесу, залучити адвокатську спільноту до цього процесу і врахувати запити суспільства щодо зміни системи, як дати поштовх до початку повноцінної судової реформи, як не втратити шанс реформувати адвокатуру, як досягнути консенсусу в парламенті й забезпечити довіру суспільства до запропонованих реформ - ось ті питання, які необхідно було б терміново обговорювати адвокатськими колективами. Адвокатура мала сподівання, що результати відкритої професійної публічної дискусії сприятимуть належному втіленню конституційної та судової реформ, вирішенню проблемних питань змін до Конституції і забезпечать легітимність оновленого Основного Закону широку народну підтримку в процесі імплементації цих реформ. На жаль, адвокатура так і не стала суб’єктом правової політики держави. Слід враховувати, що кожен адвокат – носій індивідуальної політичної та правової культури. Й адвокати­практики мають бути творцями національної політики, а не сторонніми спостерігачами. Звичайно, їх участь в обговоренні законопроектів не позбавлена політичних уподобань.

– Чи є політична воля щодо ухвалення нового Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без політичного забарвлення та політичних пріоритетів?

– Органи державної влади ніколи не бажали наділяти адвокатуру та органи її самоврядування державними функціями у сфері правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Таке положення містилося в проекті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яким передбачалося створення професійного самоврядування за європейською моделлю, коли держава як єдиний засновник організації професійного самоврядування нормативно­правовим актом делегує свої владні публічні повноваження органам організації професійного самоврядування. Якщо провести системний аналіз норм права, то можна стверджувати, що фактично саме відмінності у функціональному призначенні й характері діяльності юридичних осіб публічного права і юридичних осіб приватного права зумовлюють особливості їх створення та діяльності.

У світовій практиці все чіткіше простежується тенденція до відокремлення адвокатури від держави та органів влади, до відходу і усуненню адвокатських асоціацій від публічності та публічно­правових функцій. Саме з урахуванням вищезгаданих рекомендацій законодавець України відобразив міжнародні стандарти та тенденції з регулювання правовідносин суб’єктів, пов’язаних із наданням правової допомоги, їх правового становища й покладених на них функцій у законодавстві України, закріпивши, що адвокатура України – це некомерційна організація, створена з метою саморегулювання, заснована на членстві, об’єднуюча суб’єктів професійної приватноправової діяльності адвокатів.

Законодавством України органи самоврядування адвокатури не наділені державою владними повноваженнями у сфері публічно­правових відносин і в їх діяльності відсутні елементи публічності. Можливо, саме тому адвокатура не стала суб’єктом правової політики держави.

Країни з розвиненою демократією не бояться зміцнювати адвокатуру, підносити її незалежність і професійний рівень, всіляко сприяти зростанню її ролі в демократичному суспільстві. А ось українській адвокатурі доводилося боротися за встановлення й дотримання аксіоматичних основ своєї діяльності. Завданнями, для вирішення яких створювалося самоврядне об’єднання, були: консолідація всіх адвокатів, їх об’єднань, що має забезпечити підвищення професійного рівня правової допомоги, яка надається адвокатами; організація підвищення кваліфікації адвокатів та посилення контролю за якістю здійснення професійних обов’язків; вироблення норм адвокатської етики та забезпечення їх виконання; підвищення ролі адвокатури в державі; дотримання посадовими та іншими особами гарантій адвокатської діяльності; захист громадянських, соціальних та професійних прав адвокатів. Реалізація цих завдань на різних етапах розвитку української адвокатури багато в чому залежала від організаційних засад створення та форм адвокатських колективів, характеру правової і політичної системи держави. Але попри неоднакову повноту їх вирішення на певних етапах, чітко простежується закономірність – ступінь незалежності й суверенності адвокатури визначається зрілістю демократичних інститутів держави. Своєю чергою, правовий статус адвокатури завжди був певним показником захищеності особи та одним з індикаторів рівня реалізації загальновизнаних основ правової держави й розвиненого громадянського суспільства. Підвищення ефективності діяльності вітчизняної адвокатури, якість і доступність адвокатської допомоги для всіх верств населення України — ось ті головні завдання, які стояли перед новоствореною НААУ. Та із моменту створення асоціації відбувається поступова стагнація реформи адвокатури. Можливо, саме через підміну її публічної функції на приватноправову.

Із прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правовідносини держави та адвокатури змінилися. З урахуванням порядку створення органів самоврядування адвокатури на підставі установчих документів, а не на підставі розпорядчих актів інших суб’єктів, органи самоврядування адвокатури відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України відносяться до юридичних осіб приватного права й не можуть бути віднесені до категорії юридичних осіб публічного права. Як наслідок, вони не наділені відповідними повноваженнями у сфері публічно­правових відносин. Наразі Верховний Суд України в багаточисленних судових справах має визначити підсудність даних справ через помилку законодавця.

Легітимність і відповідальність самоврядування тісно пов’язані, адже важливо було довести цю легітимність, будучи відповідальним перед адвокатським співтовариством, здійсненням діяльності на максимально високому рівні якості й роз’ясненням своїх дій і поведінки. На жаль, влада Януковича не дослухалася до адвокатури, не врахувала пропозиції робочої групи Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури (ВККА) та прийняла власний варіант Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Негласні зМіни

– Як Ви ставитесь до процесу підготовки змін щодо реформування адвокатури?

– Наразі за ініціативи глави держави в Адміністрації Президента працює робоча група з підготовки стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів, розробляється план дій щодо її впровадження. В цих рамках також здійснюється й опрацювання законопроекту про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На жаль, до складу робочої групи не увійшов жоден представник класичної адвокатури, як то С. Сафулько, Т. Варфоломєєва, Й. Бронз та інші корифеї нашої професії, які знову усунуті від процесів підготовки нових змін. Тож цілком зрозуміло, чому цей проект став для класичної (або навіть канонічної) адвокатури громом серед ясного неба. Як на мою думку, позиція Ради адвокатів України в питаннях реформування має бути висловлена публічно.

НААУ повинна була б мати свій проект і нову концепцію з урахуванням шляхів реалізації реформ. Вона має складатися з концептуальних принципів, напрацьованих протягом багатьох років і неодноразово обговорюваних адвокатською спільнотою, рецензованих міжнародними експертами. Негласні зМіни в новому законопроекті робочої групи при Президенті закладають чергову недовіру адвокатського співтовариства до суб’єктів законодавчої ініціативи. А анонсований проект закону, підготовлений РАУ та обговорений на з’їзді адвокатів України, – «мертвонароджений». Це відбувається в стилі нинішнього керівництва НААУ: спочатку голосується публічно, потім правиться проголосоване – непублічно, потім виправлене – публікують і нарешті – не виконують ні проголосоване, ні опубліковане!

– Ваше особисте бачення реформування інституту адвокатури, чи забезпечено публічність обговорення даної реформи?

– Адвокатура має стати взірцем для всього суспільства. Замовчування сьогоднішніх її проблем створює нові проблеми для всієї адвокатської спільноти. РАУ має сприяти забезпеченню публічної інформації й обговоренню питань реформування з метою досягнення широкого розуміння і підтримки реформи. На сьогодні реалізація стратегії та плану дій відсутня, а час висуває вищі стандарти реформ, повторення «фальстарту» неприпустимо. В полоні інтриг і особистих амбіцій можна розгубити довіру колег та втратити час.

Для вирішення проблем адвокатури України як незалежної інституції в судочинстві є необхідність при доопрацюванні зазначених законопроектів врахувати історичний досвіт становлення адвокатури, збалансувати взаємні відносини адвокатури з гілками державної влади та нормативно закріпити заходи щодо вирівнювання наявного в даний час дисбалансу в рівноправному врегулюванні існуючих інститутів правової системи нашої держави. Чим, зокрема, усунути існуючі нині фактичні порушення таких конституційних засад судочинства, як рівність всіх учасників судового процесу, змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості, імплементувавши цей досвід у реформу судового устрою та чинне законодавство України. За нинішніх же обставин складається враження, що на сучасному етапі розвитку держави ані законодавча, ані виконавча, ані судова гілки влади не проявляють зацікавленості в забезпеченні існування сильної та незалежної адвокатури в Україні (можливо, саме тому, що остання за своїм статусом не відноситься до жодної із визначених у ст. 6 Конституції України гілок державної влади). Адвокатура, поза сумнівом, не може претендувати на абсолютну свободу, вона має враховувати рівень суспільства, в якому існує. Але й вона повинна формувати потребу суспільства в універсальній адвокатурі. Ми маємо самі запропонувати спосіб уніфікації, щоб держава не вирішила проблему за нас. Адвокатські групи впливу чітко визначилися зі своїми позиціями з монополією адвокатури й відступати не бажають. А юридична громадськість добре знає, що проблема прийняття нового закону виникла не сьогодні. Думаю, першочерговим завданням наразі є пошук компромісу та узгодження спірних положень, які стосуються порядку доступу до професії, створення й компетенції органів професійного самоврядування.

– Законність обрання членів Вищої ради юстиції від адвокатури, на Вашу думку, залишається під питанням? Прокоментуйте, будь ласка, перебіг судового процесу про визнання недійсними рішень з їзду адвокатів.

– Свого часу саме порушення принципів прозорості та відкритості в роботі НААУ та РАУ й зумовили та зміцнили недовіру до них адвокатів і, зрештою, стали причиною призначення позачергового з’їзду адвокатів України після Революції Гідності. А численні порушення організації й проведення самого з’їзду, недотримання процедур, незабезпечення принципів виборності, гласності, як передбачено ст. 43 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пізніше стали безперечною підставою розгляду цілого ряду судових справ. У подальшому, наполегливо виконуючи ці незаконні рішення, НААУ й РАУ таким чином заблокували роботу ВКДКА і ВРКА. Так результати виборів до Вищої ради юстиції були скасовані судами через допущені порушення при підготовці з’їзду й ухваленні рішень.

Закладені порушення при проведенні чергового з їзду і нових виборів до ВРЮ від адвокатури привернули увагу правників до проблеми якості формування Вищої ради юстиції, яка повинна стати незалежним державним органом, що відповідає за всі питання формування високопрофесійного суддівського корпусу та забезпечення незалежності суддів. Складається враження, що був реалізований чийсь план диверсії для закладення підстав нелегітимності Вищої ради юстиції.

Проведення чергового з’їзду адвокатів України з численними порушеннями та обрання в незаконний спосіб членів ВРЮ стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду. У даному разі я виступаю як адвокат правової системи, а відповідальність за легітимність членів Вищої ради юстиції від адвокатури у даній справі мають взяти на себе судді всіх інстанцій. Зазначу, що членом ВРЮ П. М. Гречківським заявлено відвід судді І. М. Погрібніченку, який слухає дану справу. Наступний розгляд справи призначено на 22 грудня у складі трьох суддів.

– Сьогодні є впевненість у тому, що новий законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забезпечить права та гарантії адвокатів краще, ніж чинний?

– Адвокатура багато років стояла перед нагальною потребою визначення нових векторів подальшого розвитку, що було зумовлено загостренням політичної ситуації, рядом зовнішніх загроз та внутрішніх ризиків, погіршенням соціально­економічних показників у країні, трансформацією правової системи, що не могло не відобразитись на українській адвокатурі в цілому. Тож сьогодні постала потреба запропонувати черговий законопроект про адвокатуру та адвокатську діяльність, який би враховував сучасний стан адвокатури й не надумані, штучні, а реальні виклики для її становлення як європейської демократичної правозахисної інституції в українському соціально­правовому просторі.

Адвокатура України обрала європейський шлях розвитку й послідовно повинна рухатися вперед. Необхідна інтелектуальна консолідація всієї адвокатської спільноти, програма реформи адвокатури та стратегія розвитку.

Демократичність держави багато в чому залежить від громадської позиції, що панує в суспільстві. Але, щоб змінити ситуацію, треба, аби громадяни ставали активнішими і мали чітку громадянську позицію. Юридична спільнота не виняток. І саме адвокати можуть сприяти зміні ситуації в державі, якщо запровадять вільний громадський рух у своєму оточенні.

На останок, користуючись нагодою, хочу привітати всіх колег із професійним святом – Днем адвокатури. Бажаю завжди стояти на сторожі прав та свобод людини, особливо в нинішні непрості часи. Вірю в світле майбутнє нашої держави, у якому адвокати мають відігравати ключову роль. Бажаю міцного здоров’я, сімейного благополуччя, невичерпної енергії та нових досягнень. Миру усім нам!

Спілкувався Максим ІЛЛЮК

Дана стаття опублікована у загальнонаціональній правовій газеті «Юридичний вісник України» №50 (1067) від 19-25 грудня 2015 року.



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Загалом, за минулу добу, окупанти 17 разів порушили перемир’я. У результаті ворожих обстрілів 1 військовослужбовець сил АТО загинув

подробнее

Опрос

Вы верите, что с депутатов наконец снимут неприкосновенность?

pp
Конфликты и законы © 2008-2017.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.