Конституція 2004 року? Легко! Все, що треба - бажання януковича, але воно – відсутнє

Коли представники влади заговорили, що їм потрібно півроку заради конституційних змін, стало зрозуміло: бажання домовлятись з громадянами у них відсутнє. Проте політична криза – набирає обертів. Чи є можливість вирішити її  швидко? Виявляється, що ситуацію можна владнати протягом одного сесійного тижня. Як? Про це «Конфліктам і законам» розповів заслужений юрист України, народний депутат парламентської фракції «УДАР» Валерій Карпунцов.

- Якщо ми відкриємо текст Конституції України, то у її преамбулі вказано: Конституція – Основний (з великої літери) Закон (з великої літери) України». Якщо ж подивитись 150 статтю Конституції «Повноваження конституційного суду», там чітко вказано: що Конституційний суд перевіряє на відповідність Конституції закони (з маленької літери) і інші акти Верховної Ради України. Тобто: у випадку 2010 року повноважень КСУ перевіряти на відповідність Конституції діючу Конституцію України – не було. Відповідно, рішення КСУ щодо повернення до Конституції 1996 року – є нікчемним. І юридично країна нині перебуває в правовому полі Конституції 2004 року.

Але біда не у цьому рішенні, а в законах, що були прийняті на виконання цього рішення КСУ. А їх – понад сімдесят. Проте і тут вихід простий: скликається позачергове пленарне засідання, закони відміняються (але не так, як відміняли закони від 16 січня, а юридично прописавши, як з матриць прибрати усі відмінені юридичні норми) і країна реально повертається до правового поля Конституції 2004 року. Це можна зробити максимум за декілька пленарних засіданнь. А розмови про створення робочих груп – від лукавого. Це - реально втілити, тим паче що цього вимагають люди як на Майдані, так і на скликаних Віче по всій Україні. А далі – вже можна працювати. Звісно, Конституція 2004 року – не ідеальна. Але доопрацьовувати її можна вже потім, збалансувавши всі гілки влади: щоб законодавча не втручалась в діяльність судової, а президент – не керував судами, а суди – урядом, а уряд і судами і Верховною Радою. Дійсно, потрібно створювати систему стримувань і противаг і це – довга і кропітка робота. На місяці, але – не на роки.

Інший варіант повернення до Конституції України 2004 року – через рішення Конституційного суду України і Звернення до КСУ парламенту з констатацією нікчемності рішення КСУ щодо повернення до Конституції 1996 року, і вже КСУ сам має право переглянути своє рішення, або роз’яснити, що вони не мали на увазі повернення до Конституції 1996 року, а лише роз’яснили, що народні депутати повинні приймати зміни до Конституції у конституційному полі через відповідні процедури.

Але проблема не в КСУ і депутатах, а в президенті. Це – єдина особа, задля розширення повноважень якої і було здійснено цей державний переворот для узурпації влади і яка може дати команду чи то партії регіонів, щоб вони голосували, чи то Конституційному суду, аби він виніс подібне рішення.

На жаль, незважаючи на те, що в Конституції вказано, що Україна – правова держава, насправді вона – не правова. Користуючись правовою необізнаністю громадян, чиновники і представники влади і займаються свавіллям. Проте, завдячуючи Майдану, суспільство стало не лише заполітизованим, а ще й освіченим у правовому сенсі. І з кожним днем люди стають юридично грамотнішими. Вони вже знають, як захищатись від міліції та чиновника. Люди вже розуміють, як поводитись у судах. І все це – за дуже короткий термін часу. Тепер у людей є усвідомлення, що таке - право, закон, європейські цінності, що таке право на захист і як його реалізовувати. І нині усі повинні усвідомлювати, що Конституція – це соціальний договір між владою і суспільством, за яким влада, найнята за кошти громадян, забезпечує дотримання їхніх конституційних прав. Тож, якщо влада порушила цей соціальний договір, народ має право його розірвати або скорегувати.