mogno vse

«Липова обструкція» для вищих судів України, або до чого підштовхують правосуддя окремі «а-ля реформатори»?

vgs ua3251Заява прес-служби Вищого Господарського Суду України
 
На перший погляд, стурбованістю за стан вітчизняного правосуддя і пошуком згоди між "законодавцями та мантієносцями" просякнуті перші абзаци статті "Глухі кути на маршруті реформи" голови Апеляційного суду Харківської області Михайла Бородіна у березневому номері газети "Закон і бізнес". Але тільки - на перший погляд...
 
Більш прискіпливий, уважніший погляд відразу зачіплюється за відверто антиконституційну позицію автора. Поспекулювавши - пофілософствувавши, для годиться, загальновідомими висновками щодо рекомендацій Венеціанської комісії та вкрай обурливого недофінансування в Україні судової системи, М. Бородін категорично заявляє: "Насамперед слід ліквідувати, як непотрібні, вищі суди. Робота Вищого господарського та Вищого адміністративного судів, проблеми з їхніми керівниками наочно показують, що законодавець породив конфлікт між ними і Верховним Судом (?). З утворенням Вищих цивільного та кримінального судів цей процес тільки погіршиться (?!)."
 
Наведений абзац однозначно свідчить, що найбільше автора статті турбують "на маршруті реформи", виявляється... вищі суди України. До того ж, як діючі сьогодні, так і ті, що колись будуть утворені... І переживати, мовляв, треба за Верховний Суд, тобто, за "конфлікт між ними і Верховним Судом".
 
Оце "свіжа" думка, оце глибинний пласт, оце відкриття для соціуму! Куди тому чудо-провидцю Глобі, Бородін, схоже, бачить набагато-набагато далі... Бачить навіть неіснуюче.
 
І виходить, що всі неправі: і Конституція України (бо передбачила вищі спеціалізовані суди), і вищі суди самі по собі (бо "непотрібні"), і їхні керівники з їхніми проблемами (які він має на увазі "проблеми", чомусь не пояснює), і сам законодавець (Верховна Рада - бо "породила конфлікт" з Верховним Судом; який конфлікт - не роз'яснює)... Правий, виходить, тільки Верховний Суд. Ця думка згодом часто повторюється.
 
Схоже, твердий і зрозумілий йому одному маршрут судової реформи М. Бородін для себе чітко й остаточно обрав. І харківського суддю з того шляху - уже нічим не зсунути. Навіть якщо його "позиція" вочевидь з антиконституційним сьогодні душком. Революційно-заклична, нещадна.
 
Вибір свій М. Бородін підтверджує подальшими сентенціями: "Та й навіщо нам вищі суди, які, фактично, образно кажучи, женуть суцільний брак?" Далі автор наводить тенденційну статистику стосовно скасованих у давно минулі роки Верховним Судом України рішень Вищого господарського суду, яка мусила б, на його думку, остаточно переконати читача щодо "суцільного браку" в роботі останнього... Одначе обізнаний читач легко ловить автора на статистичному лицемірстві.
 
Адже подібна статистика, що виходила останнім часом у пресу від керівництва Верховного Суду (то через зятя В. Онопенка, заступника міністра юстиції Є. Корнійчука, то через інших довірених осіб - а харківський суддя М. Бородін цілком може бути таким "довіреним", бо є, як подейкують, кумом голови ВСУ В. Онопенка!), умисно спотворює реальну ситуацію з касаційним переглядом справ вищих судів Верховним Судом. Інформований читач знає: кілька останніх років поспіль ВСУ скасовує всього 1,2 - 1,9 відсотка від загальної кількості розглянутих справ Вищим господарським судом України, це достовірні факти, вони чи не найнижчі в судовій системі. Загальноприйнятий "стандарт" подекуди сягає 2-3 відсотків, про цю "планку" вітчизняного правосуддя голова Харківського апеляційного суду, без сумніву, добре знає, оскільки й результати роботи власного суду орієнтує на ці показники...
 
То заради чого влаштовувалась "обструкція" вищим судам? Чим йому не до вподоби вищі суди України, про діяльність яких він нічого толком і знати не може, позаяк службова діяльність його ніяк не пересікається, наприклад, з колективом ВГСУ чи - аналогічно! - з колективом ВАСУ? Однак, "Непотрібне - ліквідувати!" - майже вельможно і категорично заявив він про вищі суди у газеті. І баста, мовляв, більше ніяких розмов та пояснень!
 
А кому саме - "непотрібне"? Хто і яким чином визначив, окрім, хіба, тенденційної статистики (від кума?), що вищі спеціалізовані суди, утворені і існуючі відповідно до Конституції України, - "непотрібні"?
 
І кому вигідно - ліквідувати? Та створити, в такий спосіб, своєрідну всеїдну "монопольку" на правосуддя. Як істину в останній інстанції...
 
Але істина ця - дуже часто сумнівна. М. Бородіну теж відомо, що одним із головних завдань ВСУ, який здійснює правосуддя, є забезпечення однакового (правильного, об'єктивного насамперед!) застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Проте, як свідчить практика - це відомо також тисячам суддів, адвокатів, юристів, позивачів - Верховний Суд не забезпечує однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Це виявляється, перш за все, у непослідовності позицій самого Верховного Суду у застосуванні законодавства при вирішенні конкретних спорів різних категорій. Такі непоодинокі приклади існують у практиці суду як щодо земельних спорів, так і спорів щодо майна, котрі в неупередженого експерта можуть викликати лише здивування, а у скаржників - обурення. На власній практиці Верховний Суд досить часто суперечить у своїх діях як законам, так і самому собі... Різні палати, до того ж, застосовуючи одні й ті ж положення законодавства, приймають діаметрально протилежні рішення. За браком місця, всіх цих прикладів просто не перелічити. Перелік же аналогічних ситуацій - зокрема, в розпорядженні прес-служби ВГСУ, на базі існуючої реальної практики останніх років - великий і доказовий...
 
То в ім'я чого М. Бородін затіяв усю цю розмову щодо непогрішимості "рідного" Верховного Суду і - грішності та "суцільного браку" вищих судів? Адже він збирався нібито розмірковувати щодо ініціатив у судовій реформі. Проте у своїй довгій та відверто вимученій статті М. Бородін не дає жодної нової - цікавої, заслуговуючої на увагу! - пропозиції стосовно реформ у правосудді. Навіть визначення реформи як такої взагалі не дає!
 
Єдине, що чітко зрозуміло, і про що він чітко заявив - "насамперед слід ліквідувати, як непотрібні, вищі суди..."
З цією ж ідеєю, до речі, "виходив на люди" колись і В. Онопенко. Проте згодом, привселюдно, зокрема, на березневій (2009 року) конференції суддів господарських судів України він публічно відмовився від неї.
 
То що ж так будоражить М. Бородіна, чому він так клопочеться, чому його так пече, що Верховний Суд "перетвориться в "почесний", віддалений від людини орган, й у випадку здійснення судової реформи в її теперішньому баченні буде виконувати дві функції - приймати постанови Пленуму і переглядати справи за винятковими обставинами".
Отже, й реформа "в її теперішньому баченні" М. Бородіна не влаштовує, виявляється. За його логікою, щоб наблизити ВСУ до людини, треба ліквідувати вищі суди... Залізобетонно-провокативна логіка. І в цьому - суть реформи?
 
А чи не забуває він при цьому - цілком свідомо! - інші важливі обставини, реалії нинішньої економіки, наприклад?
 
Зокрема, те, що Вищий господарський суд та інші суди господарської юрисдикції України щороку розглядають близько 300-330 тисяч справ! Що саме господарські суди, в тому числі не останньою мірою ВГСУ, взяли на себе свого часу відповідальність за розгляд таких нових в Україні спорів як банкрутство господарюючих суб'єктів, спори між релігійними конфесіями, податкові спори, комерціалізація і приватизація, спори, пов'язані із захистом інтелектуальної власності, і земельні спори, захист права власності і захист від недобросовісної конкуренції... Господарська юрисдикція стала нині не тільки інструментом розв'язання спорів, а і практично тим барометром, на якому відображаються всі суспільно-економічні проблеми, негаразди в економіці, що й породжувало оперативну необхідність їх вирішення. Господарські суди та їх судова практика є сьогодні точним індикатором економіки, дзеркалом процесів, які відбуваються в ній. "Саме господарська юрисдикція, - писали свого часу представники загалом більш як 150 підприємств Львівської області, наприклад, - забезпечила в останні півтора десятиліття реалізацію та закріплення демократичної ідеї переведення раніше існуючої планової економіки і психології домінування державної власності в русло законодавчо-урегульованих правовідносин - обов'язкового балансу інтересів державної та приватної власності. А це надзвичайно важливо для України в цілому на нинішньому етапі її розвитку."
 
Чи, може, автор статті "Глухі кути на маршруті реформи" випустив з виду, що ідея ліквідації господарських судів бродить в головах окремих політиків та чиновників від правосуддя, у котрих зачесалися руки від все гарячішого інтересу до "вигідних", у їхньому розумінні, господарських справ, при сучасному невтішному стані економіки та її недолугій організації, і виникла ця ідея, звичайно ж, не з альтруїстичних мотивів чи принципів. Скажімо, багатьох з прихильників такої ідеї, виявляється, дуже вразили дві цифри: за 2008 рік господарські суди України повернули на користь позивачів понад 14 мільярдів гривень! А за 2009-ий - близько 41 мільярда гривень - майже втричі більше! Це ж які кошти "вергають" господарські суди! - скрушно зітхають новоспечені реформатори від правосуддя. Начисто забуваючи, що цифри ті красномовно свідчать про своєрідний службовий внесок спеціалізованої системи судів у сучасну економіку, і свідчить також про високі складові - у професійному, організаційному, законотворчому забезпеченні - досягнутого нині рівня судочинства у господарській юрисдикції, котра зовсім непідвладна зі своєю специфікою іншим вітчизняним судам. А чи ж подумав хто-небудь із них при цьому всерйоз: а що робитиметься сьогодні в економіці України без господарського судочинства чи без Господарського кодексу - або ж без Вищого господарського суду, очевидного лідера у непростій системі спеціалізованої юрисдикції?! Повний хаос та анархія, вакханалія і остаточний занепад будуть забезпечені, це точно, це - без ніяких сумнівів. І ніколи Верховний Суд самотужки, чи якийсь інший, взамін вищого спеціалізованого, такий "віз" не вивезе... "Глухі кути" правосуддю будуть забезпечені - це також точно.
 
До речі, провокативні ідеї ліквідації судів досить швидко розкусили в нашому суспільстві. Причому - трудові верстви населення. Вони розбудили, ці безпідставні ідеї, всупереч сподіванням ініціаторів, тверезу думку трудових колективів, від яких почали надходити з цього приводу в останні роки чисельні звернення, у котрих, зокрема, стверджується, що без господарського судочинства, очолюваного нині ВГСУ, було б неможливим взагалі становлення нових ринкових відносин в Україні та їхній подальший цивілізований розвиток.
 
У зв'язку з викладеним, прес-служба ВГСУ зобов'язана заявити: перш ніж пропонувати суспільству, спираючись на тенденційну статистику та липову обструкцію щодо роботи вищих спеціалізованих судів, такі радикальні потрясіння як ліквідація вищих судів України - під виглядом модного реформаторства - варто серйозно замислитися над наслідками подібних скороспіло-бездумних (та вигідних комусь персонально - в якості надійного засобу для свого тотального контролю і впливу на суди) ініціатив. Для себе - в тому числі. Адже це необачно, це протирічить, перш за все, діючій Конституції України, згідно з якою вищі суди існують. Подібні "революційні" вчинки та заклики не варто робити без оглядки на чинні закони держави, це зовсім не мудро - особливо ж для суддів як носіїв судової влади. Тим паче, що рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року вищі суди України однозначно визнано як повноправні касаційні інстанції спеціалізованих юрисдикцій нашої держави. У той же час КС, в окремому пункті свого рішення, чітко протлумачив: "конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції." То хто "жене суцільний брак", до того ж, не маючи на те ніяких повноважень - тепер абсолютно очевидно. І чия статистика - зовсім нікчемна, як не старайся... Повторна касація просто не передбачена Основним Законом!
 
Тому М. Бородін (як і ті, хто з ним солідарний) просто змушений у будь-якому разі рахуватися з такими серйозними чинниками, а не діяти всупереч Основному Закону - інакше ніхто не зрозуміє їхньої душі "пориви" та заклики до руйнації судової системи. В угоду комусь одному, чи кумівству. І не захистить таку протиправну "позицію" у разі чого...
 
Прес-служба ВГСУ


Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

За минулу добу втрат серед військовослужбовців Об’єднаних сил не допущено. Ситуація в районі проведення операції залишалася контрольованою та без ознак до загострення

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.