mogno vse

Ефект спресованого часу

spres chas

 
Важко зараз заходити на сайти новин, форуми та соціальні мережі. Питання навіть не у тому, що подій стільки, що за усіма не встигаєш відслідковувати, а в якійсь ірраціональній атмосфері, яка там царить у коментарях.


Іноді це навіть схоже на якийсь масовий психоз, коли читаєш десяту чи двадцяту тему із криками «зра-а-ада» чи «злива-а-а-ають». Багато коментаторів задаються питаннями: чому ми досі не вступили у НАТО? Чому досі не знищили під корінь всіх окупантів? чому досі країна не перетворилась на Грузію чи Сингапур?

Плутанина в часі і просторі: хтось побачить новину місячної давнини, і уже зчиняє паніку. Або навпаки: хтось побачить обнадійливу інформацію, і вже вистрибує з шаблею наголо - «дайош Перекоп»!

Все це має цілком раціональне пояснення: ефект спресованого часу.

Зараз за один день відбувається стільки ж важливих подій, скільки раніше відбувалось за тиждень. А оскільки ритм людської свідомості змінюється дуже повільно (для закріплення навіть простої звички треба не менше місяця), воно так і сприймається: не доба минула, а тиждень. Відповідно, дії уряду, світової спільноти, зрештою, взагалі будь-чиї дії розцінюються як спринт слимака. А оскільки люди не можуть впевнено оцінити, коли ж насправді була та чи інша подія, вони й губляться в часі, виявляють ознаки політичної амнезії, а іноді взагалі ведуть себе так, ніби в якомусь схроні проспали останні чотири роки.

Просто зупиніться на мить і згадайте, що іще 23 лютого (а це трохи більше місяця тому) в країні правив тиран янукович. Правда, дивно? Здається, що це було не менше ніж рік тому, а то й взагалі в іншу епоху. Дехто навіть уже забув, що Тимошенко була в тюрмі, Кличко був топ-політиком із найвищими рейтингами, а провідні націоналісти країни були в партії «Свобода»... А хлопці й дівчата з Небесної Сотні були іще живими і здоровими...

Шоковий стан суспільства, яке ще не у повній мірі усвідомило, яку ціну було заплачено за звільнення від тиранії, помножений на ефект спресованого часу, занурює людину в стан глибокої розгубленості. Вона не встигає за новинами, не встигає вловити причинно-наслідковий зв'язок між тим, що все-таки потрапляє до її поля зору, а потік інформації не тільки не зменшується, а дедалі зростає, адже вже зараз в Україні набирають обертів виборчі перегони.

І тоді виникає цілком закономірне бажання людини повернутись назад у той час, коли все було зрозуміло, чітко і спокійно. Щоб зранку не треба було читати новини, не потрібно було думати над тим, як змінюється країна, не потрібно було щось вирішувати. В світ, де від громадянина вимагається тільки одне: проживати кожен день від дзвінка до дзвінка, курсувати за наперед визначеним маршрутом «дім - робота - базар/магазин - ощадбанк - дім», а про все інше потурбуються сильні світу цього.

Тобто, зароджується бажання «повернути все, як було, але без януковича на чолі держави».

І не можна сказати, що таке неможливо. Ось, поряд Білорусь, Росія, Казахстан, Туркменістан - благословенні країни, де людина позбавлена турбот про долю держави. Те, що вона також позбавлена і нормального життя, якось тьмяніє, стає незначним у порівнянні із СПОКОЄМ (великими літерами), який визнається за найбільшу цінність.

У зв'язку із цим хотілось би згадати стару притчу, яка побутує серед психологів. Якщо людина все життя прожила в замкненій кімнаті, перед смертю вона обведе поглядом стіни, серед яких жила, і впевнено та спокійно скаже «Я бачив весь всесвіт». Але якщо цю ж людину хоч на одну секунду вивести на білий світ, вона злякається і почне проситись назад, у знайомий маленький світ. Але якщо її повернути туди, то до кінця днів своїх вона мучитиметься, пригадуючи яскраве світло сонця, подих вітру, багатство звуків і фарб довкола, люто жаліючи, що не змогла пройти трохи далі і подивитись, а що іще є в тому таємничому, страшному і такому притягальному світі за стінами.

Ми всі подібні людям, які все життя прожили в чотирьох стінах, а потім раптом перед нами відкрили зовнішній світ. Зараз ми стоїмо на порозі, і у нас є лише один крок, перш ніж двері знову замкнуться.

Лише один крок.

Вячеслав Ільченко, політолог, для «Конфліктів і законів»



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Минулої доби активність російських окупантів відзначалася на Донецькому напрямку. Внаслідок бойових дій на лінії зіткнення жоден український військовий не постраждав

подробнее

Опрос

Поддерживаете ли Вы введение военного положения в Украине?

pp
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.