Наші політики й громада не змогли знайти шляхів до самоорганізації державного життя

Якщо запитати у фахівця-диверсанта, що потрібно для того, щоби перемогти ворога, з яким воюєш, то, напевно отримали би відповідь, приблизно таку:

- потрібно дестабілізувати й розкласти вірусом корупції з середини;

- посварити й зіткнути головами громадян цієї країни, а краще, щоби частина громадян ворога воювала за твою країну;

- потрібно паралізувати дії влади у сфері безпеки й оборони, щоби все відбувалося на користь окупанта, зброя не виготовлялась, солдат не годували й не одягали, не озброювали, зневажали;

- щоби у владі були свої люди, які змогли без зброї поставити гордий нарід на коліна безвихіддю й зневірою.

Не сприймаю цю гнилу й нікчемну владу, продажну та ненаситну, але розумію, що ворог використовує таку ситуацію, щоби остаточно зруйнувати українську державність й покарати непокірний нарід, або його бунтівну частину, яка насмілилася повстати проти імперії зла. І це розуміння зупиняє мене від жорсткої оцінки. Більшість знайомих серед політиків й громадськості не можуть знайти вихід з цієї ситуації через генетичну меншовартість - рабську кров. Нарід, який хоче мати власну державу й бути в ній господарем, повинен самотужки організувати власне життя й власну державу, навіть попри дії ворога й війну збройну чи беззбройну. Потрібно вміти організовуватися й організовувати і це дасть перспективу й енергію життя. Наші політики й громада не змогли знайти шляхів до самоорганізації державного життя через стереотипи й копирсання у тенетах системи, яку весь час намагаються підправити, або просто використати для власної наживи, і це через те, що люди наші не навчилися відмовляти собі у фізичних потребах, а це узалежнює їх від матеріального. Першим й головним прикладом для нації мав бути приклад Порошенка у пожертвуванні на оборону країни, яку він очолює, на калік, сиріт, які є наслідком неспроможності й нікчемності влади, в тому числі президентської гілки. За його прикладом мали слідувати інші. Жирні коти. На жаль. Слабка плоть нікчем диктує інше. Але жити їм залишилося зовсім небагато. Для чого тоді це все потрібно? З грошима на той світ не пускають, Петре. Зупинись й зупини ненаситних! Не доводь Україну до руїни!

Ігор Лісодід, facebook.com