Навіщо Україні міністерство Стеця?

В Україні, з долученням до влади Порошенко, було утворено структуру, яку очолив кум Порошенко - Юрій Стець, який придумав собі пафосну посаду - Міністра інформаційної політики України. Свого часу Юрій Стець навіть хотів пограти в демократа і збирав журналістів, аби поговорити з ними з приводу нової структури, а також наголосити, що створено її заради боротьби з пропагандою РФ в Україні.

Тоді автор цієї статті порадив куму президента не займатись нісенітницями. А якщо він і справді прагне, аби в Україні було створено потужну структура проти пропаганди РФ, то не створювати Міністерство, а виділити кошти на Незалежну медіа профспілку та вже існуючу Спілку журналістів України, при якій можна утворити реальні осередки професійних борців з пропагандою, які б і війну висвітлювали, і розвінчували б російську пропаганду. Проте побажання почуте не було (оскільки насправді міністерське крісло важливіше за реальну боротьбу у медіа просторі).

Чим насправді займалось міністерство, очолюване Юрієм Стецем – достеменно було невідомо до тих пір, поки цього року Посол США Джеффрі Пайетт не зробив заяву, що Україні потрібно боротися з впливом російської пропаганди економічним розвитком і реальною боротьбою з корупцією, а не створювати «фабрику тролів» на зразок тієї, яка знаходиться в Санкт-Петербурзі, для штампування контрпропаганди в соцмережах.

Чи почута була заява посла – теж невідомо. Проте наразі Україна стикнулась з загрозою, коли українські ТВ-канали, що належать олігархам, можуть транслювати у своїх етерах сюжети, які є прямою пропагандою проти України, а також формують у глядача стереотип, що терористи на окупованих територіях Луганської та Донецької областях є позитивними персонажами.

Так, на ТРК «Україна», що належить Ахметову і про якого відомо, що саме його людина Захарченко нині господарює на одній з окупованих територій за підтримки окупаційних військ, випустив серіал «Не зарікайся», який у фрагментах 65-тої, 66-тої серії серіалу до глядачів доносить меседж, що все, чого бажають на окупованих територіях, це – «щоб Донбас був вільним» і щоб «київські олігархи від них відчепилися». Як зрозуміло зі зробленого телеглядачеві посилу, безпосередньо олігарха Ахметова позбавлятися ніхто не збирається, і тим більше робити так, щоб він відчепився від Донбасу.

На превеликий жаль, в Україні існує декілька телеканалів, які періодично показують сюжети, що покликані впливати на певні групи людей (особливо соціально незахищені), яким доносять викривлену інформацію щодо тих чи інших подій, адже пропаганда покликана не стільки перевиховати тих, хто не вірить, скільки укріпити сприйняття тих, хто готовий у неправду повірити.

На телеканалі Ахметова ТРК «Україна» і так постійно подається інформація, що лише одна людина – Ахметов, піклується про східній регіон. Там по всяк час показують інформацію, як фонд Ахметова то роздає подачки, то – продукти. Інформація на каналі є двоякою, адже у редакційній політиці воліють не переходити певні рамки, хоча чудово використовують механізм впливу на свідомість глядачів не через аргументацію, а емоції, ненав’язливо поширюючи певні образи та стереотипи, які покликані викликати більш людське ставлення і до агресора, і до терористів, що розташовуються на окупованих територіях.

Подібним грішать і деякі інші телеканали. Проте міністерство, очолюване Юрієм Стецем, судячи з усього, не переймається такою проблемою в Україні. Пан Юрій і справді займається пропагандою, тільки – внутрішньою, борючись з тими, хто критикує його кума. Тоді як насправді повинен опікуватись саме боротьбою з пропагандою від агресора.

Звісно, критика української влади буває більш ніж доречною. Зважаючи на те, що українська влада відмовляється розривати дипломатичні відносини з країною агресором (чого нині не розуміють навіть діти), до влади є багато питань. Але критика повинна бути аргументованою, а не побудована у такий спосіб, аби аудиторія сприймала ворога, як визволителя від влади корупціонерів.

Саме тому українській владі потрібно усвідомити, що, окрім сучасного озброєння та армії, треба ще й займатись роботою над інформаційним простором. Адже ті, хто споживає телепродукт, починають сприймати нав’язані стереотипи і міфи за реальність. І коли в державі не існує вільного медіа простору, телеглядач починає у повсякденному житті використовувати правила відпрацьованих пропагандистами методик спілкування.

Людина може вірити лише у те, у чому її колись переконували, у те, про що мріє і чого бажає. Пропаганда може допомогти закінчити сформувати картинку світогляду «борця з бандерівцями», ненависті до Донбасу саме КИЇВСЬКИХ олігархів (не згадуючи про реальний донецький олігархічний клан, який роками грабував Донбас), та ненависті до «хунти». Проте нині канал Ахметова, що транслюється на всій території України, взявся за формування образів доброзичливих окупантів і ненависних КИЇВСЬКИХ олігархів. На тлі незадоволення українського населення життям, відчуття приниження більшості населення, яке посадили на субсидії, потрійного зубожіння і постійних повідомлень про корупцію в українській владі, таке враження, що народ готують до не дуже гарних подій. Якщо ж ще зважити на слова Путіна під час його останньої прямої лінії, що Україна – розвалиться, то виникає дуже багато питань до роботи міністерства Юрія Стеця, який так переконував журналістів, що його завдання – боротьба з російською пропагандою, тоді як останню не гребують застосовувати телеканали, що вільно транслюються на території України.

Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»









Фото зі сторінки Олександра Резніченко у facebook.com