Микола Оніщук: Призначення голово...

Микола Оніщук: Призначення головою КМДА особи, не обраної мером, суперечливе з точки зору його конституційності

Подробиці

Опубліковано 25.03.2011 14:36

Автор:

Влада, прикриваючись юридичною казуїстикою, проводить багато кроків до знищення законності та відбирання у людей права на самоврядування. Владі не потрібні активні громадяни, а також суб’єкти, які в структурі самоврядування заважатимуть їй нахабніти і надалі. Вона боїться народовладдя, і всього, що від нього зростає. І, саме через подібний переляк партія регіонів позбавила Київ Магдебурзького права, ввівши в столиці ручне маніпулювання владою через призначення голови КМДА та позбавлення киян права обирати мера, який повинен бути і головою Київради і КМДА.

Цю суперечливу ситуацію «Конфліктам і законам» пояснив президент Інституту правової політики, екс-міністр юстиції Микола Оніщук.

– За Конституцією України громади міста, селища і села є громадами базового рівня. І на рівні цих громад органом виконавчої влади місцевого самоврядування є сільський, селищний чи міський голова. Це означає, що кияни, обираючи міського голову, одночасно вибирають собі керівника виконавчої влади в місті. Виконавчу владу уособлює міський голова. І дійсно, складається досить дивна ситуація, коли кияни обирають мера, і це право гарантовано їм Конституцією (навіть не законом), а при цьому на практиці виконавчу владу здійснює голова КМДА, що призначається Президентом.

Іншими словами: призначення указом глави держави головою Київської міської адміністрації особи, не обраної мером, суперечливе з точки зору його конституційності. І зміни до Закону «Про столицю» і Закону «Про місцеве самоврядування» нічого не змінили в правовому регулюванні цих відносин.

Можливо, не усі це помітили, але для того, щоб виправдати цей крок, додатково було введено статтю 10-1, що є повністю автентичною і в редакційному, і в змістовному сенсі п. 2 розділу VII Прикінцевих положень цього ж закону, які свого часу тлумачились КСУ. Тлумачачи ці перехідні положення, Конституційний суд дійшов висновку, що голова Київської міської адміністрації може бути призначений виключно з числа осіб, обраних мером. Натомість, цю статтю було відтворено як статтю 10-1 Закону, що дало можливість апологетам цього політичного та правового рішення наголосити, що КСУ не тлумачив статтю 10-1, оскільки тоді її ще не існувало, а те, що КСУ тлумачив перехідні положення цього закону, то вони вже втратили силу, оскільки тепер їх зробили положенням окремої статті. А тому, мовляв, рішення КСУ вже не застосовується.

Але є абсолютно очевидним, що КСУ тлумачив саме відповідні змістовні положення. Тобто розкрив суть правового регулювання цих відносин незалежно від того, у якому законі і з яким номером статті вони присутні у чинному законодавстві. Таким чином, був використаний прийом на рівні правової казуїстики, який нічого спільного з принципами правової визначеності та правової сталості не має.

По суті, у спосіб призначення голови КМДА не з числа обраних мером сьогодні вихолощено зміст посади Київського міського голови. Більше того: цим рішенням закладена міна уповільненої дії, тому що під час проведення наступних чергових виборів (чи позачергових) органів самоврядування міста Києва обов’язково постане питання щодо того, з якими повноваженнями кияни обиратимуть мера. Та й взагалі: чи потрібно обирати мера міста, якщо до його компетенції входить лише головування на засіданнях ради? Адже немає жодної потреби проводити вибори у столиці, аби обрати головуючого для засідань Київради. За потребою рада сама обере собі спікера, тобто – ведучого засідання. Так само, як це відбувається у Верховній Раді, коли парламент обирає собі голову для того, аби він проводив засідання і організовував роботу парламенту.

Тож автори цього рішення тепер не зможуть пояснити суспільству і, зокрема, київській громаді, який сенс у проведенні виборів Київського міського голови, коли він не є Київським міським головою, по-суті, і не має жодних повноважень виконавчого характеру. І цікаво буде спостерігати за цією юридичною увертюрою, з якої владі тепер необхідно вибратись, надавши публічні і зрозумілі суспільству пояснення. Адже Конституція гарантує київській громаді право обирати собі раду і мера. Мера, як керівника виконавчої влади, обирають у всіх європейських столицях: від Рима, Парижа до Варшави.

І хоча Конституція України говорить про те, що особливості організації влади у Києві визначаються законом, проте закон не може вступати в протиріччя з базовими засадами Конституції, яка встановлює і гарантує місцеве самоврядування на рівні громад. Тому-то ситуація, що склалась у Києві з призначенням владою голови КМДА, це – черговий доказ жонглювання правом, який не має нічого спільного із дотриманням принципу конституційності, верховенства Основного закону і принципами правової держави.