«Банда двадцяти семи», або точка...

«Банда двадцяти семи», або точка зору правника про П’ятий з’їзд адвокатів

Подробиці

Опубліковано 18.11.2009 11:38

Автор:

Холодного осіннього дня Одеса зустрічала адвокатів жовтим листям, марлевими пов’язками і … великою вивіскою з граматичною помилкою з привітанням учасників П’ятого з’їзду адвокатів України.

Кажуть, як ви яхту нарічете, так вона і попливе. Так і цей фрегат почав свій заплив з тихої бухти ще четвертого З’їзду адвокатів України, організованого та проведеного Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури України. А остання, створивши, за словами Голови ВККА Володимира Висоцького, «правовий звичай», заліпила таким чином величезну прогалину в законодавстві.

Річ у тому, що до Вищої ради юстиції України – органу, що відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правоcуддя на професійній основі, органу, відповідальному за прийняття рішень стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, один раз на шість років призначаються 20 членів. Право призначення трьох з них (відповідно до діючого законодавства) належить і з’їзду адвокатів України. І тут начебто усе зрозуміло. Однак, ким і як скликається та проводиться з’їзд адвокатів, законодавець так і не визначив.. От і з’явився у нас ПРАВОВИЙ звичай призначення: Вища кваліфікаційна комісія адвокатури виконала свій майже прямий обов’язок. І не має значення, що повноважень для цього їй не надано…

Нагадаю, що З’їзду передували Конференції, на яких з 24 областей України, Автономної республіки Крим, міст Київ та Севастополь обиралися делегати, які й вирішували долю трьох «крісел» у ВРЮ.

Мені достеменно не відомо, яким чином делегати обиралися у інших регіонах, однак шоу у Києві 30 жовтня 2009 року я пам’ятатиму довго.

На Конференції у Києві найгострішими для обговорення стали два питання. Перше – постійне роздмухування епідеміологічної ситуації в Україні: що робити, як захиститися, і чи доцільно взагалі прямувати до Одеси на з’їзд, коли Прем’єр-міністр України наполегливо рекомендує не проводити масові зібрання та обмежити переміщення людей між регіонами? Друге і найцікавіше – обраня делегатів З’їзду. Проте перед Конференцією делегатів м. Києва проводяться Конференції по висуненню делегатів по районах столиці. У Печерському районі, де, за даними заповненої анкети, зареєстрована та/або практикує дійсний член Вищої ради юстиції України, Адвокат Жуковська. Остання, за результатами голосування, до числа делегатів на міську Конференцію не проходить. Спочатку її мандат не відповідає за кольором мандатам голосуючих по Печерському району, і учасники Конференції чекають, поки цей мандат буде змінено на належний. При заміні мандату на стійці реєстрації пані Жуковська ненароком бере замість одного аж два. Потім просто не набирає достатньої кількості голосів, щоб потрапити до числа делегатів на Київську міську конференцію. Після «переконливих» вмовлянь відбувається повторне голосування за її кандидатуру і - о диво! – Печерськ таки висуває її в якості делегата на міську Конференцію. Однак, на міській Конференції відбувається «де жа вю». Знову у неї недостатня кількість голосів, і як факт - пропозиція переголосувати, бо Дійсному члену ВРЮ потрібно на З’їзді відзвітуватися. І все це під посилання на більш як 20 річну роботу адвоката, виконувану на збиток сімейному благополуччю … Але на пропозицію бути присутньою на З’їзді не в якості делегата, а саме як члена ВРЮ, з можливістю відзвітуватися, адвокат Жуковська не пристає і покидає Конференцію, а на повторному голосуванні набирає ще менше голосів, ніж на попередньому. Скажу чесно і відверто – особисто я з Ольгою Леонідівною ніколи не зустрічалася і до неї, як до людини чи спеціаліста, у мене зауважень не те, що немає, а і бути не може. Та інформація, якою я володіла, характеризувала її тільки з гарного боку. Однак, коли адвокатам, що так само віддали професії кращі роки свого життя (по 20 і 30 років), які свідомо прийшли на Конференцію і готові їхати на З’їзд не, дивлячись на епідемію та витрату власного часу, настирно «рекомендують» переголосувати, бо, бач, ВКРАЙ потрібно – мені не до вподоби. Тому особисто я голосувала як проти повторного голосування, так і проти цього кандидата. Тим паче, що дійсний член ВРЮ може бути присутнім на З’їзді і не в якості делегата.

Вихідні після Конференції пройшли в очікуванні. Засоби масової інформації надривно кричали про страшну епідеміологічну ситуацію, а Оргкомітет постійно радився - чи переносити дату З’їду у черговий раз чи все ж ризикнути (з’їзд спочатку було призначено на лютий 2010, а пізніше перенесено на 02.11.2009, причому, коли усі цікавились, чому перенесено першу дату, то пан Висоцький пояснив перенсення З’їзду другим туром виборів, хоча офіційно про нього говорити важко, оскільки ще не відбувся перший).

Ризикнули. Поїхали таки до Одеси…

Приємно було усвідомлювати, що ВККА турбується про делегатів. Так Голова Київської КДКА Рафальська І.В. пообіцяла повернути делегатам витрати на проїзд потягом. А Голова ВККА Висоцький В.І. навіть вказав на можливість повернення витрат на проживання в санаторії «Магнолія» з легітимних джерел надходження коштів, які, зі слів останнього, мають лише органи ВККА. Гроші за квитки мені повернули. Що ж до проживання – я зупинилася в іншому готелі, де і номера кращі, і ціни нижчі. Чи поверне ВККА витрачені мною кошти на інше ,ніж санаторій «Магнолія», місце мого перебування - сказати поки не можу. Поживемо – побачимо.

На П’ятий з’їзд адвокатів, не дивлячись на усілякі негаразди, прибуло 280 делегатів із 293 обраних. На реєстрації усі отримали тимчасове посвідчення делегата, пакет робочих документів та індивідуальний засіб захисту – одноразову марлеву пов’язку. Приємно. (З’їзд, щоправда, продовжувався більше восьми годин, а маска потребувала заміни що дві - чотири години, але ж однак – турбота…)

Привітання учасникам цієї події розмістили над сценою і чи то фарби не вистачило, чи знань забракло, однак вітали усіх на З’їзді (саме через літеру «І», та, що з однією крапочкою).

Відверто здивувала вітальна телеграма від Прем’єр-міністра України, тим паче у світлі останніх офіційних документів (як-то Постанова Уряду від 30 жовтня 2009 р. № 1152 про обмеження проведення масових заходів з 30.10.09).

З’їзд відкрив Голова оргкомітету, він же Голова ВККА, а пізніше й і головуючий – Володимир Іванович Висоцький. Як водиться, після вступного слова звучав гімн України, який, як і варто було очікувати, апаратурою спочатку «заїло», а потім і взагалі вимкнуло посередині тексту.

П’єса розпочалася. Однак пішла не зовсім за запланованим сценарієм. Виявилося, що на З’їзді присутні делегати, які мають свою думку, відмінну від основної маси. Маси, для якої головним питанням стало кому й скільки грошей здавати на банкет. Іншим нагальним і найактуальнішим питанням стало « хто такі та «банда 27», які голосують не так, як усі, мають власну точку зору, свої кандидатури до робочих органів З’їзду і постійно просять надати їм слово?». Спочатку нас – а я була однією з банди (у якій, до речі, було більше 30! осіб - тож виходить, що «математиків» у залі було забагато) – ідентифікували як «прихвостнів Коннова», які приїхали, аби З’їзд зірвати. Потім комусь спало на думку, що це банда Циганкова (особи, яка скликала «альтернативний з’їзд адвокатів»), і ми всі танцюємо під його дудку… Версії були найрізноманітніші. Заявляю відкрито – Я БУЛА ЗА СЕБЕ! А те, що знайшла однодумців – це вже інша тема.

Пані Жуковська (знов повертаюся до цієї особи) у перервах намагалася переконати у кулуарах усіх, хто до неї підходив, що ця «банда 27» - «зелені» адвокати, яких зізвала Голова Київської КДКА спеціально, аби захід зірвати. Ольго Леонідівно, мені цікаво – як впливає дата видачі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на права адвокатів мати власну думку? Мушу зауважити також, що «зелених» адвокатів у «банді 27» була абсолютна меншість. Основна кількість отримали свої свідоцтва ще у 2000 році. Хоча навіть ті, хто носить звання адвоката недавно, отримали свій статус не після ВУЗу, а свідомо, маючи за плечима пяти-, десяти-, а то й двадцятирічний досвід роботи правником. І носять це звання з гідністю.

Я не буду висвітлювати аналітику проведення Зїзду – ЗМІ зробили це задовго до мене.

Скажу лишень, що до ВСЮ обрали таки трьох осіб: Висоцього В.І., Ізовітову Л.П. та Сафулько С. Ф. Звісно, деякі хотіли бачити замість останнього дійсного члена ВРЮ – Жуковську О.Л., навіть складали до купки з бюлетенями голоси, які їй не віддавалися, однак пильність адвоката Тетяни Монтян допомогла таки правді взяти гору.

Карти сплутані, члени Вищої ради юстиції обрані. Що ж, вітаю новообраних з висловленою їм високою довірою, однак жалкую. Чому? Тому що крапку ще не поставлено. Судами не прийнято рішень за численними позовами адвокатів про легітимність проведеного З’їзду, Вища рада юстиції минулого обрання діє ще майже п’ять місяців… На носі вибори до КДКА та ВККА. Напевно, що нинішній Голова ВККА складе свої повноваження в очікуванні присяги в якості члена Вищої ради юстиції і орган управління адвокатури, що практикує останнім часом встановлення правових звичаїв, втратить свого очільника.

А ще більше жалкую про те, що на П’ятому З’їзді адвокатів України я переконалася, що поняття адвокатської етики у нас, наразі, не існує. Адже коли колегу називають «собакою, яка дзяволить» тільки за те, що у нього є власна думка, коли лунають пропозиції «почистити власні конюшні» у бік особи,яка навіть не присутня на зібранні , коли для підтримки звернення адвокатів про захист останніх від свавілля, що панує у судах, міліції та прокуратури, вимагають підтверджуючих документів, - то довго нам ще адвокатуру з багнюки витягувати….

П’ятий з’їзд адвокатів закінчився і, незважаючи на спробу головуючого проголосувати за питання про делегування повноважень по скликанню й проведенню наступного з’їзду виключно Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури України, залишив за собою питань більше, ніж відповідей. Досі невідомо, ким і як буде скликано наступний, вже шостий з’їзд адвокатів. А потреба у цьому з’їзді є нагальною.

Потребують обговорення проекти Закону «Про адвокатуру», при чому у всіх запропонованих редакціях. Необхідно вирішувати питання про захист адвокатів від насилля з боку правоохоронних органів, адже просте створення робочої групи для узагальнення такої негативної, і, на жаль, досить частої практики, це не вирішення питання по суті. Потрібно вирішувати таки проблему повного нехтування адвокатами правил адвокатської етики. Хоча і самі Правила, чи то-пак, Кодекс адвокатської етики потрібно розробляти самостійно. Адже орган, який за законом повинен займатися цим, поки не має можливостей – у нього вагоміші питання, у тому числі й по створенню правових звичаїв. А відсутність такого роду документу, як і повна абракадабра у Реєстрі адвокатів – то дрібниці.

Наразі створено нову групу по скликанню та проведенню Шостого з’їзду адвокатів Україні, до якої можуть приєднатися усі небайдужі. Ініціатором виступила Всеукраїнська професійна спілка правників за численних звернень своїх членів. Вісімнадцятого грудня 2009 року, напередодні професійного свята – Дня адвокатури , остання запропонувала провести з’їзд, закликавши своїм Відкритим листом усіх небайдужих проявити ініціативу. Чи вийде щось з цих починань – покаже час. А поки хай згасає епідемія, як і жар вражень попереднього зібрання. Аби нові враження запалити яскравим і теплим вогнищем.

Катерина КОВАЛЕВСЬКА, адвокат

Фото автора.

Наступна стаття »