mogno vse

Коли на кону земля і газ, то суд на стороні рейдерів?

В Україні сьогодні більшість судових процесів схожі на цирк. І не тому, що під час їхнього проведення можна розважитись, а лише через те, що судді, в угоду певних, незрозумілих нормальній людині обставин, перетворюють суд – останню барикаду справедливості, на арену, на якій відбувається блюзнірство і блазнювання.
 
Фото Ірини Шлєпніної
 
«Конфлікти і закони» вже писали про конфліктну ситуацію, що склалась у Громадській організації садівницького товариства «Ветеран-3» (далі – ГО) що під Києвом. Наразі люди роблять все, аби відстояти свої права. В тому числі і йдуть до суду у пошуках справедливості. Проте, як показує практика відвідувань судових засідань Вишгородського районного суду, законність при вирішенні певних конфліктів – є останньою мотивацією, якою може керуватись суд. На справді суддя, який повинен бути об’єктивним і не упередженим, якось не занадто переймається проблемою закону і зовсім не звертає уваги на людей, які відстоюють право на доступ до берегової зони Дніпра, а от сторона, проти якої протестують представники товариства, ще перед початком суду бігає до судді, як до себе додому.
 
Здавалося б, чому? Адже саме ця сторона, що курується позаштатним радником Януковича, і взялася порушувати права людей, коли голова садового товариства пані Чечота самовільно стала вирішувати, кому виділити землю у санітарній і прибережній зоні Дніпра, а ті, чиї права порушено, почали у законний спосіб їх відстоювати. Але у сторони , що керується радником Януковича, поняття закону дуже специфічне. Особливо, якщо взяти до уваги, що вони почали через експертизу інституту Корецького заперечувати підписи реальних членів товариства (яких було близько 170) і влаштовувати шоу з підставними та підсадженими «членами товариства», повністю мавпуючи дії ініціативної групи, що веде боротьбу проти забудови берегу Дніпра.
 
А відповідь є простою: використовуючи посвідчення та свої зв’язки, пан Олещенко - радник президента - опосередковано тисне на суд, мабуть, вважаючи, що не підмажеш – не поїдеш.
 
Проте почнемо спочатку.
 
Маємо ситуацію, коли Позивач у справі - ГО, а відповідач – член даної організації, якого обрано головою ГО, про що є відповідне рішення членів ГО.
 
Позовна заява ГО складається з чотирьох позовних вимог: прийняття її до розгляду; про витребування у Відповідача оригіналу Протоколу загальних зборів від 21.05.2011 ГО; про визнання неправомірним, таким, що не породжує ніяких правових наслідків і скасування Протоколу загальних зборів від 21.05.2011 ГО, і четверта - про покладання усіх судових витрат на Відповідача.
 
Як відомо, стаття 98 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) передбачає, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
 
Що ж маємо ми? Не член ГО оскаржує рішення загальних зборів, а з незрозумілих підстав сама ГО. Постає питання: хто та яким чином в даному випадку порушив права останньої, не визнав їх чи оспорив? Відповіді в цьому процесі ми не почуємо.
 
Між іншим, позов підписано Колесніченко Д.Ю., як керівником ГО. Відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про цього керівника внесено на підставі рішення правління від 22.05.2011, обраного аж 88 «уповноваженими» членами ГО (всього ГО налічує близько 300 членів). А насправді, з пояснень представника позивача, жодних довіреностей «уповноваженим» ніхто з членів ГО і не надавав. Зазначене пояснила представник позивача на судовому розгляді, що відбувався 17.06.2011. Проте, вже 04.07.2011 в ході судового розгляду представник позивача таки надала до суду довіреності, яких ще станом на 17.06.2011, не кажучи про дату «обрання» правління, 21.05.2011, – не існувало.
 
Суддя ж навіть не з’ясував походження цих «довіреностей», «законність» їх отримання та чому ці документи подано із порушенням строків, встановлених ЦПК України для подання доказів, без встановлення наявності поважних причин неподання доказів до початку розгляду справи по суті.
 
Постає питання, в цьому процесі вимоги ЦПК існують тільки для Відповідача? Суддя ж і позивач керуються якимось власним, нікому не відомим законом?
 
Звісна річ - відповідач не збирався здаватись та 16.06.2011 року подав до суду докази, заперечення, а також зустрічний позов.
 
Надалі суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем у цивільній справі № 2-1333/2011, в порушення власної ухвали про відкриття провадження від 31.05.2011, якою призначено судовий розгляд на 17.06.2011, проголошено про проведення попереднього судового засідання, що викликало не аби яке здивування.
 
Тобто, суддя знову ж звернувся до наведеного вище власного, нікому не відомого закону.
 
Також треба розуміти, що згідно частини 3 статті 123 ЦПК України вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об’єднуються в одне провадження з первісним позовом. Але такої ухвали судом не постановлено, про що свідчать матеріали справи та журнал судового засідання від 17.06.2011. Суд тільки порахував за необхідне проінформувати присутніх про існування зустрічного позову. І досі такої ухвали суддею не постановлено, проте Позивачем подано заперечення до зустрічного позову. Тож, відповідачу залишається тільки орієнтуватись знову ж таки на оттой невідомий закон та дії позивача і судді – їх скрипка – перша, і до чого тут рівність прав та змагальність сторін!?
 
Далі ще цікавіше: на судовому засіданні 17.06.2011 суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем задоволено другий пункт позовних вимог без постановлення рішення по справі № 2-1333/2011 шляхом проголошення усної ухвали, що підтверджується журналом судового засідання від 17.06.2011. Правда, цікаве у судді сприйняття закону і поняття судочинства?
 
Крім того, 31.05.2011 року суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем постановлено ухвалу про забезпечення позову у цивільній справі № 2-1333/2011, якою заборонено Відповідачу (Олександру Тютюну) та іншим особам, що є членами правління, здійснювати будь-які дії, спрямовані на внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відомостей про те, що Олександр Тютюн обраний головою правління ГО, та заборонено державним реєстраторам Вишгородської районної державної адміністрації здійснювати дії, спрямовані на внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відомостей про те, що його обрано головою правління.
 
Постає питання: а навіщо судді постановляти таку ухвалу? Чи він не додивився, що до позовної заяви додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 24.05.2011 (додаток № 6 до позовної заяви), згідно якого керівником ГО є Колесніченко Дмитро Юрійович, а не Тютюн Олександр.
 
Тобто, на час постановленням судом ухвали про забезпечення позову не існувало ані реальної загрози невиконання, ані утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вже були наявні відомості про Колесніченко Дмитра Юрійовича, правомірність обрання якого, як керівника ГО, доводить Позивач.
 
Крім того, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд, не встановивши фактичні обставини справи та закону, які необхідно застосувати, не розглянувши, не вирішивши спір по суті, не з’ясувавши, чи є оскаржуваний протокол неправомірним, таким, що не породжує ніяких правових наслідків і чи підлягає він скасуванню, фактично визнав, що оскаржуваний протокол є неправомірним, таким, що не породжує ніяких правових наслідків та відомостей, що містяться у ньому, не мають міститись в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
 
Тож, як це не парадоксально, але суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем шляхом постановлення ухвали про забезпечення позову фактично задоволено третій пункт позовних вимог без постановлення рішення по справі № 2-1333/2011.
 
Чергове судове засідання, що відбулося 4 липня 2011 року, взагалі нагадувало щось середнє між шоу і розважальною програмою «переговори опонента».
 
Як виявилось під час судового засідання, суддя, що мав отримати клопотання про присутність на засіданні представників ЗМІ з канцелярії, пресу і в лупу не бачив. Навіть незважаючи на те, що журналіст нагадував про себе постійним підняттям руки (щоб отримати дозвіл на висвітлення процесу) і фотокамерою, яку міг розгледіти навіть підсліпуватий дідусь.
 
Також цікаво було чути, як суддя на заявлене Відповідачем клопотання про надання копії вказаної вище ухвали про забезпечення позову, зазначив: «А навіщо Вам вона, Ви ж знайомились з матеріалами справи, подали апеляційну скаргу, що Ви ще хочете?»
 
Не переймався суддя і тим, що представнику позивача давав можливість виказати усі свої промови, а от представнику Відповідача – прямо заборонив озвучити письмові пояснення.
 
Також суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем з порушенням строків, встановлених для подання доказів без встановлення наявності поважних причин неподання доказів до початку розгляду справи по суті, долучено електронний носій, що містить аудіовізуальну інформацію нез’ясованого походження, отриману Позивачем з порушенням статті 307 Цивільного кодексу України. За словами представника ГО, на електронному носії зафіксовано проведення членами ГО загальних зборів.
 
Стаття ж 307 ЦК передбачає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. Наведена вище зйомка проводилась таємним шляхом (якщо вона взагалі проводилась), а також жоден із членів ГО не давав згоди на її проведення. Суддю ж таки дрібниці не цікавили.
 
Тож треба констатувати, що долучення зазначеного доказу до справи № 2-1333/2011 призвело до прямого порушення суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем частин 1, 2 статті 131 ЦПК України та частини 1 статті 59 ЦПК України стосовно взяття доказів, отриманих з порушенням порядку, встановленого законом.
 
Заперечення відповідача (представника Олександра Тютюна) стосовно протиправності долучення доказів суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем - не прийнято. Що наводить на дуже не приємні думки стосовно або некомпетентності судді, або його прямої заангажованості.
 
Та найцікавішим є той факт, про який вже зазначалося вище, що в ході судового розгляду постійно відбувається втручання та вплив на адвоката ГО не вповноваженою, але занадто зацікавленою особою – позаштатним радником Януковича паном Олещенко. Під час усього судового процесу вищезгаданий пан працював суфлером, чітко даючи певні рекомендації адвокату громадської організації. І бачили це – усі, окрім судді. Більше того, можна навіть стверджувати, що подібне втручання радника президента в процес суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем ігнорувалось.
 
Ось в такий спосіб судді вершать правосуддя, коли одна сторона у них у фаворі, а друга – вже з першого засідання усвідомлює, що суддя для себе вже вирішив, як розсудить спір між сторонами.
 
Таким чином, можна зробити невтішні висновки: без постановлення рішення у справі, потураючи усі принципи цивільного судочинства, суддею Вишгородського районного суду Київської області Заріцьким Сергієм Миколайовичем фактично вирішено спір по суті шляхом постановлення наведених вище ухвал. Залишилась формальність – судові витрати, враховуючи наведене вище – це вже не питання.
 
Проте, щоб розставити крапки над «і», «Конфлікти і закони» звернулись за коментарем до Олександри Кужель, тим паче, що за збігом обставин вона доволі добре обізнана у ситуації, що склалась.
 
У своєму коментарі Олександра Кужель зазначила: «Правова пастка, у яку потрапили десятки тисяч людей по всій Україні, важко назвати словом «ситуація», більш влучне слово - біда. Із цією людською бідою я стикнулась вперше у 2009 році, коли очолювала Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. На адресу Комітету почала надходити велика кількість – до кілька десятків на день – листів від членів садівничих товариств та кооперативів, в яких люди, які є членами таких товариств, скаржились на те, що їх позбавляють прав власності на свої ж земельні ділянки, на яких вони працюють десятки років, на яких вони побудували будинки, висадили сади. Серед цих листів було і звернення від «Ветеран-3».
 
Для того, щоб допомогти людям (до речі, їх в Україні більш ніж 12 млн.), в яких забирали найдорожче – землю, зібрала керівництво Комітету, державних реєстраторів. І ми разом почали розбиратися, чому всі звертаються до Держкомпідприємництва, а не до, наприклад, Держкомзему, і взагалі, що відбувається.
 
Треба сказати, що ми всі були вражені, оскільки виявили зручну схему, що сприяла рейдерському захопленню земельних ділянок, на яких знаходяться садові товариства. Зверніть увагу - ці землі розташовано навколо великих міст, а більшість серед членів садових товариств складають пенсіонери, люди похилого віку, що не дуже обізнані у правовому полі, а отже не завжди правильно оформлювали свою власність. Більш того, дачники-пенсіонери не здатні протистояти рейдерам та захищати свої права у судах. На це, мабуть, і був розрахунок. Знаєте, мабуть не випадково Цицерон порівнював землю із величезним театром. Театр, на його думку, належить всім, а між тим місце, котре кожен у ньому займає, зветься його місцем. От так і у питанні із товариствами – дачникам спритні ділки вказали їх місце.
 
До речі, в цю пастку потрапили не тільки садівники, а й члени житлових кооперативів, і власники гаражів. Складалося враження, що ми стикнулися із ретельно розробленою, спланованою схемою, кінцевою метою якої було захоплення ласих земельних ділянок. Творці цієї схеми не поспішали – діяли послідовно, але влучно.
 
У 2003 році приймається закон «Про кооперацію», що вводить цікаву норму: «Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків ЙОГО членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від реалізації її та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом». У 2004 році було скасовано у реєстрі юридичних осіб такі форми об’єднань, як гаражний кооператив, ЖБК та садове товариство. Всі ці організації назвали «обслуговуючий кооператив». Виникла правова прогалина між класифікатором та особливими правами товариств. 21.02.2006 р. виходить лист Держкомпідприємництва № 1339 «Про визначення організаційно-правової форми садівничого товариства», яким роз'яснюється, що садівничі товариства створюються у формі обслуговуючих кооперативів відповідно до Закону України «Про кооперацію». У 2007 році було скасовано Закон «Про власність», що передбачав існування колективної власності. У червні 2008 року всі державні реєстратори отримали лист Держкомпідприємництва, який на той час очолював Костянтин Ващенко, за номером 4899, який роз’яснював, що садівничі товариства відносяться до організаційно-правової форми обслуговуючий кооператив. І, що дуже важливо, обслуговуючий кооператив став власником всієї інфраструктури садового товариства – шляхів, інженерних мереж, берегів річок, місць загального користування, неприватизованих земельних ділянок і будинків.
 
У червні 2009 р. приймається Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про кооперацію» щодо придбання членами кооперативу права власності». Цим законом вводиться стаття 19-1, яка покликана вирішити виниклу проблему співвідношення власності в обслуговуючих кооперативах. Але вона її поглиблює. Згідно з ч. 2 ст. 19-1 Закону «У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна». Це означає, що член кооперативу може приватизувати свою долю майна, якщо купить цю долю у кооператива. У кого і за якою ціною повинен викуповувати дачник свій власний будинок, побудований на виділеній йому в товаристві ділянці і за його (дачника) власні грошові кошти? Яке відношення товариство має до цього будинку?
 
У серпні 2009 року КМУ приймає постанову №844, що надає громадянам право на безоплатне оформлення та видачу державних актів на землю. Але коли члени садових товариств звернулися за отриманням цих актів, їм було відмовлено через те, що вони, нібито, не мають права володіння власними ділянками, так як ці права належать вже не їм, а обслуговуючим кооперативам. Скориставшись можливістю, яку так дбайливо підготувало законодавство, багато спритників, ласих до чужої власності, швиденько та таємно від інших дачників, без узгодження з усіма членами садового товариства, перереєстрували товариства у кооперативи.
 
Ми знайшли механізм, здатний допомогти людям, яких ошукали, та забезпечити відновлення та захист їх права власності на земельні ділянки.
 
Держкомпідприємництвом разом з Держкомстатом і Держспоживстандартом було змінено Класифікацію організаційно-правових форм і повернуто організаційно-правові форми садових та інших товариств (наказ Держспоживстандарту від 25 вересня 2009 року N 342) шляхом запровадження нових кодів для житлово-будівельних, гаражних та садівничих кооперативів. 30 вересня 2009 р КМУ видало розпорядження N 1180 «Про заходи щодо забезпечення відновлення та захисту права власності на земельні ділянки (користування ними) членів садівницьких товариств, садово-городніх, житлово-будівельних та гаражних кооперативів». Наше рішення зупиняло перетворення садових та інших товариств в обслуговуючі кооперативи без узгодження на загальних зборах членами садового товариства та скасовувало державну реєстрацію тих обслуговуючих кооперативів, члени яких звернулися до органів влади про порушення їх прав володіння земельними ділянками. Розпорядженням передбачалось зобов’язати Держкомпідприємництво разом із Мін’юстом: забезпечити звернення до правоохоронних органів і органів прокуратури з метою скасування державної реєстрації тих обслуговуючих кооперативів, які створені шляхом реорганізації (перетворення) садівничих товариств, садівничо-городніх, житлово-будівельних та гаражних кооперативів чи садівничого товариства без згоди більшості членів відповідного кооперативу або товариства, права якого на володіння виділеного йому житла або земельною ділянкою були порушені, а також виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». Також було проведено перевірку державної реєстрації обслуговуючих кооперативів, у тому числі тих, що були зареєстровані шляхом реорганізації (перетворення) садівничого товариства.
 
 
Що стосується «Ветерана-3», то цей випадок – один з багатьох тисяч по всій Україні, що підтверджує небезпечну загальну тенденцію. Тут, як і повсюди, – у Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Львові, спритні люди скористались схемою рейдерського захоплення. Члени товариства згуртувались і стали на захист своїх земельних ділянок прибережної території Дніпра, а також постали проти махінацій, які проводила голова товариства. Таких судових розглядів по країні – тисячі, і я підтримую всіх, хто звернувся до мене у пошуках справедливості. Впевнена, що свої права завжди треба відстоювати. Хочу нагадати вислів Дени де Ружемона про те, що занепад суспільства починається, коли людина питає себе: «Що буде?», а не питає: «Що я можу зробити?». Доки ми всі разом протистоїмо порушенням наших конституційних прав, боремось проти порушень законів та несправедливості, наше суспільство продовжує існувати та розвиватись».
 
Конфлікти і закони


Комментарии

  +0 #1 Садовод 25 авг. 2011 г., 20:45:48
всё это происходит под эгидой мера Вышгорода и советника президента, ну очень заслуженного юриста олещенко, потому и не могут люди законности столько времени добиться.
  +0 #2 Кирило 31 авг. 2011 г., 21:59:48
...Проте, щоб розставити крапки над «і», «Конфлікти і закони» звернулись за коментарем до Олександри Кужель, тим паче, що за збігом обставин вона доволі добре обізнана у ситуації, що склалась... Обізнана!? Та вона і є ініціатором цього ганебного проистояння! Бо дуже хотіла нагрітись на чужому газі! Не вистачає їй 16000 гривень персональної пенсіїї.

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Последние новости

Загалом, минулої доби, противник 13 разів порушував режим припинення вогню. Унаслідок ворожих обстрілів позицій Збройних Сил України не постраждав жоден український захисник

подробнее

Опрос

Что принесет Украине закон о реинтеграции Донбасса?

pp
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.