​Заповісти не можна відмовити

У мутній водичці завжди легко ловити рибку. Це знають всі, але не завжди про це говорять вголос. Та й навіщо, коли мутна водичка, а в наших реаліях це те, що називають реформами, дуже зручний варіант вирішити або власні проблеми (інколи - матеріальні), або допомогти спонсору пролобіювати його інтереси або транснаціональних компаній. І ось тоді ці особи говорять про реформи, замовчуючи істинність цілей, проте починаючи маніпулювання, озвучуючи, що запропоновані зміни потрібні суспільству й державі.

Ми вже бачимо, до чого призвели реформа поліції, прокуратури і судів. Все, до чого дотикаються так звані реформатори, виходить за анекдотом із СРСР, коли людина, крадучи деталі з різних заводів, хотіла зібрати то пральну машину, то автомобіль, то телевізор, а при зборці завжди виходив кулемет «Максим». Тому-то і гасла про медичну реформу у більшості випадках – міф, оскільки всі чудово розуміють: все, що наразі хочуть, це - отримати доступ до коштів, котрі закладені в бюджеті на так звану медичну реформу.

Тому-то і усі ці звинувачення в недолугості системи Семашко в тому, що у лікарнях процвітає корупція, а лікарі, заради збагачення, навіть не цураються співпрацювати з аферистами, що (особливо у Києві) йдуть на порушення закону і навіть дійшло до того, що з легкістю підробляють заповіти.

Проведене журналістське розслідування довело: можливо, у лікарнях не все так прекрасно, можливо, й існують певні недоліки, а то й певні корупційні оборудки, але відвертого порушення закону стосовно оформлення заповітів у лікарнях немає.

Запити, зроблені до певних лікарень України, в тому числі і деяких київських, довели, що у медичних закладах дотримуються Постанови Кабінету міністрів України від 06.07.2006 № 940 «Про внесення змін до Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» у реєстрі нотаріальних дій, форма якого затверджується Мін'юстом. Практично всі лікарні, куди було зроблено запити, повідомили, що у більшості лікарень не засвідчують заповіти пацієнтів, але повідомляють, що якщо виникне потреба, то засвідчення заповітів буде здійснюватися у відповідності з нормами чинного законодавства України, оскільки лікарі та посадові особи відповідальні за ведення діловодства, поінформовані про «Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2006 року № 940), а також про «Правила ведення нотаріального діловодства», затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 року за № 1318/18613, зазначеним наказом затверджено, крім інших документів, форму реєстру про вчинення нотаріальних дій. Наприклад, головним лікарем Київської міської лікарні № 12 повідомлено, що в лікарні наявний реєстр нотаріальних дій, а мають право завіряти заповіти: головний лікар, заступник головного лікаря з медичної частини. Деякі медичні заклади повідомляли, що не ведуть реєстру нотаріальних дій, але й не проводять засвідчення подібних документів.

Як не дивно, але найбільшої мороки отримання відповідей від медичних закладів зазнали від Київських лікарень. Так, Київська міська клінічна лікарня №18 відповіді редакції не надала, а до КМКЛ № 17 довелось звертатись двічі. Проте всі інші медичні заклади у своїх відповідях зазначили, що дотримуються законодавства і обов’язково, при потребі, проводять встановлення особи заявника (громадянина України) за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну.

Тож виникло інше питання: до чого у вищезгаданій проблемі лікарі, коли, якщо хтось і провадить шахрайства с заповітами, то усі питання повинні ставитись до нотаріусів?

Люди цієї професії покликані фіксувати на папері і засвідчувати найважливіші юридичні рішення. Чи укладається договір, чи засвідчується істинність підпису під угодою, чи заповіт, чи людина вступає у спадок, вона звертається до нотаріуса, котрий і повинен вчиняти завірення згідно чинного законодавства і бути не лише чистими перед законом, але й заслуговувати довіру у людей. Та чи повинен нотаріус бути обізнаним, наприклад, з вище переліченими постановами кабінету Міністрів України? За коментарем з питання обізнаності нотаріусів, а також їхньої відповідальності за порушення закону «Конфлікти і закони» звернулись до Заслуженого юриста України, віце-президента Української нотаріальної палати Павлової Людмили Миколаївни:

«Існує ст.12 закону України «Про нотаріат», котра говорить про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, а це – позбавлення права на цю професію. У цій статті перераховано усі підстави притягнення нотаріусів до такої відповідальності. Існує також дисциплінарна відповідальність державних нотаріусів, а у приватних – можуть призупинити діяльність або припинити без позбавлення права на професію. Але якщо вже дуже сурове порушення, то аж до позбавлення права заняття нотаріальною діяльністю. Якщо нотаріус порушує закон, то до управління юстиції подається скарга, а міністерство проводить по цій скарзі перевірку. Якщо при перевірці (плановій чи позаплановій) перевіряючі виявлять порушення законодавства, то управління юстиції (якщо це Київ, то київське, якщо з області, то - обласне) притягають такого нотаріуса до відповідальності. Що ж до завірення заповітів з лікарень, то нотаріуси обов’язково зобов’язані перевіряти, аби заповіт відповідав постанові про «Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2006 року № 940). Але варто сказати більше: коли до нотаріуса звертаються родичі людини, котра знаходиться в лікарні, то дуже часто нотаріус виїжджає на місце, безпосередньо до лікарні. І він не вправі відмовити у посвідченні заповіту. Якщо ж до нотаріуса звернулись вже з заповітом, то нотаріус перевіряє, чи відповідає заповіт нормам закону, і тій самій постанові і чи тією посадовою особою засвічений, і чи правильно засвічений. А от якщо нотаріус з якихось причин, на власний розсуд, визнав заповіт, то як спадкоємці, так і невизнані спадкоємці мають право писати скаргу до міністерства юстиції».

Фото blog.liga.net