mogno vse

Вибіркове правосуддя – є. Дійшла черга до вибіркового самоврядування

intervyu novak

 
Влада на прикладі Києва доводить усім іншим громадам міст України, що п’ята стаття Конституції, як і багато інших статей Основного закону, для неї не є важливими і вона не збирається надавати можливість громадянам обирати собі представників у владі. Порушивши принципи побудови демократичного суспільства, влада обрала шлях диктатури та насадження намісників, які імітують турботу про місто та населення. Насправді ж, громадяни можуть лише спостерігати, як занепадають інфраструктури їхніх міст, зношується ЖКХ, а призначені «смотрящие» зі своїми підлеглими, розкрадаючи місцеві бюджети, будують собі заміські замки і багатіють, як на дріжджах.


Київ же перетворився на брудне місто, інфраструктура якого занепадає, а культурні цінності – знищують. Влада, використовуючи те, що місто не має лідера, який би підняв киян проти її свавілля, нівелювала Магдебургське право, позбавила киян мера столиці та легітимної Київради. Та чи можна змінити ситуацію і чи є у киян шанс поновити свої права через можливість обирати собі владу? Це та інші питання «Конфлікти і закони» обговорили з народним депутатом партії «УДАР» Наталією Новак.

Пані Наталю, Ви, як ніхто з нардепів, знаєте про реальну ситуацію в Києві і про те, що місто при донецьких занепадає. Пані Герега, завдячуючи рішенню Конституційного суду України, наголошує на легітимності Київради, хоча це – не відповідає дійсності. Проте Герера і надалі оголошує сесії, бажаючи займатись розкраданням землі та коштів громади Києва. Усі розуміють, що це - незаконно і що парламент повинен призначити вибори Київради та мера столиці. Тож, постає питання: чому опозиція досі не наполягла на тому, аби ці вибори були призначені?Чи, можливо, думка про те, що опозиція також не зацікавлена в призначені цих виборів, є не безпідставною?

На жаль, не лише питання виборів, а й багато інших проблем в нашій державі розглядаються з позиції політичної доцільності, а не згідно законодавства та діючої Конституції. І сьогодні саме «політична доцільність» є головним аргументом при прийнятті тих чи інших питань, а закон і Конституція – зневільовані. Влада для своїх потреб використовує усі механізми, і якщо їй потрібно - застосовує суди, які приймають неправосудні рішення. Тож, зважаючи на те, що ми живемо не в правовій державі, вимагати дотримання - все одно, що стукати в закриті двері. Що ж до того, чому опозиція не настояла на даті призначення виборів у столиці, то насправді це питання вже неодноразово ставилось на голосування у парламенті, але воно – не проходить. Не секрет, що за призначення виборів у Києві не голосує Партія регіонів, позафракційні депутати, які знаходяться у сфері впливу Партії регіонів, а також не додають голосів комуністи. І усім відомо, що коли оголошували вибори у 2010 році, Мартинюк, як заступник віце-спікера, ставлячи питання на голосування щодо проведення виборів в Україні, за декілька секунд до голосування вніс поправку - окрім Києва та Тернополя. Але, коли питання виносилось на голосування, нічого щодо таких обмежень нікому не казали, і чим був мотивований Мартинюк, який за секунди до голосування зняв саме ці два міста – можемо тільки здогадуватись. Проте багато депутатів, зважаючи, що спочатку таких обмежень не було, не зрозуміли змін і – проголосували. Вже тоді було прокручено таку собі аферу, і нині, скільки б комуністи не говорили, що вони за самоврядування, але їхнє голосування доводить протилежне. І ось саме те голосування перевело питання виборів у Києві із розряду «законних» в розряд «політичної доцільності». Тим не менш, закон дозволяє проводити вибори. Якщо ми стверджуємо, що Черновецький достроково склав повноваження, то дострокове складення повноважень автоматично призводить до позачергових виборів. Проте вже більше року їх ніхто не призначає. І лише тому, що влада усвідомлює, що у Києві вона їх стовідсотково програє. Що стосується Київської міської ради, то її повноваження теж закінчились. І коли нині представники влади Януковича наголошують на «безперервності влади» (оскільки не може бути місто чи селище без керівництва), то вкладають в це поняття своє бачення, а не конституційне. За Конституцією, дійсно, ще до закінчення строку повноважень ради, призначаються вибори і обирається наступний склад депутатів. Це і є безперервність влади. Проте представники Партії регіонів трактують це поняття по своєму, вважаючи, що «безперервність», це коли вибори можна не призначати, а мер або депутати, яких колись обрали, можуть і надалі виконувати ці обов’язки будь-який термін. І це може бути і десять, і двадцять років, оскільки вони через «безперервність» влади стають вічними керманичами. Але насправді подібний підхід, це – узурпація влади певною особою і певною політичною силою, а також, у випадку Києва, – групою людей, які вважають, що вони є депутатами Київської міської ради.

Тож виходить, що влада відверто порушує 5 статтю Конституції, згідно якої саме народ є джерелом влади…

Це – насправді так. І хоча народовладдя є основним принципом існування демократичного суспільства, але, у випадку виборів у Києві, про це мова взагалі не йде. Коли обирали у 2008 році київського міського голову та Київраду, діяла стара редакція Конституції, у якій чітко вказано: термін повноважень міського голови – чотири роки, термін повноважень ради – п’ять років. Тож існувала імперативна норма. Закон про місцеве самоврядування зазначає, що стара рада припиняє дію з обранням нового складу депутатів, і, виходячи з принципу народовладдя, потрібно призначати вибори. Але влада говорить про проведення виборів у 2015 році, тоді, коли повинні відбутись чергові вибори. І Конституційний суд сказав саме про чергові вибори. Але ж існують і позачергові, про які КС не обмовився. Але їх можна і необхідно проводити. До того ж, треба пам’ятати про найважливішу рису демократичного суспільства – це періодичність виборів. Та, навіть, якщо погодитись на пропозицію влади про проведення виборів у 2015 році, то де гарантія, що перед голосуванням такого законопроекту той самий Мартинюк знову за декілька секунд до голосування не наголосить, що вибори будуть проводити усюди, окрім Києва? Тому не призначення виборів в м. Києві, і не тільки в м. Києві, а й в інших містах України, це такий собі шахрайський підхід до законодавства. І поряд з встановленою діючою владою практикою вибіркового правосуддя, вибіркового застосування законодавства, наразі тепер ще й маємо практику вибіркового самоврядування.

Але неоголошення виборів, це - не лише порушення прав громадян на самоврядування, це й небезпечний прецедент, що веде до повної узурпації влади.

Якщо Верховна Рада не оголошує вибори у столиці, то чому б не взяти цей прецедент за приклад, а згодом і не оголошувати вибори президента? А потому, посилаючись на «безперервність» влади, заявити, що раз вибори у парламенті не оголосили, то Янукович ще п’ять років буде обіймати цю посаду до наступних чергових виборів…Тож, дійсно, це дуже небезпечний прецедент, що може призвести до остаточної узурпації влади. Якщо ж ще взяти до уваги суди, які у своїх неправомірних рішеннях зазначають, що Київська рада легітимна, то тоді як же ж Конституція України? Київська рада обиралась за редакцією Конституції 2008 року. А закон – зворотної сили не має, повноваження цієї ради – закінчились. Та й кияни їх обирали на певний термін. Але у киян ніхто не запитав, а чи бажають вони, аби Київська рада у її нинішньому складі працювала і далі? Як наслідок, і це показали останні соціологічні опитування, в Києві зростають протестні настрої, несприйняття діючої влади, розуміння того, що самоврядування в Києві знищено, а влада узурпована, і прогнозується дуже висока явка на наступних виборах. Економічне погіршення в країні, відсутність правового захисту та повне нівелювання прав людини може призвести до неочікуваного соціального вибуху, що викличе багатотисячні акції непокори. І поштовхом до таких акцій може стати будь-що.

А стосовно усіх заяв Гереги, то ми розуміємо, що усі її заяви не нею придумані. Вона лише знаряддя в руках влади. І не секрет, що коли не відбулося призначення виборів, а Герегу обрано секретарем Ради, це також було санкціоновано Банковою. Та й навіщо цій владі обраний мер, коли є ручний секретар ради і слухняний голова Київської міської адміністрації? Та й те, що регіонали роблять з містом, ще більше налаштовує киян проти Партії регіонів. Тож нова міська рада стовідсотково була б опозиційною. Але з наближенням президентських виборів владі конче не хочеться втрачати адміністративний ресурс в особі Попова і слухняної Київської міської ради. Що ж стосується останньої десятихвилинної сесії нелегітимної Київради за надуманими приводами, аби надати надбавки до зарплат лікарям на вчителям, то це був лише привід, аби розблокувати раду і показати таку собі її легітимність. Та постає питання: чому на останній сесії, що відбулась у травні, до порядку денного не вносили питань щодо надбавок для вчителів та медиків, а протягом усієї сесії займалися розподілом землі та майна? Відповідь очевидна: депутатам Київради потрібна була легітимність виділеної землі та майна, і тому нікого ані вчителі, ані лікарі – не цікавили. І тут вони вирішили провести нелегітимну сесію, аби присвятити її вирішенню питань медиків та вчителів. Але те, як влада готувалась до цієї сесії, вже доводить, що вона усвідомлювала її нелегітимність. І те, як оточили кільцем з представники «Беркуту» приміщення Київради, як били депутатів, як не пропускали представників опозиції до сесійної зали, доводить, що влада публічно брутально порушувала права громадян. І цей прецедент всі бачили, це робилось у присутності ЗМІ і телебачення, коли усьому світові показали, що орган державної влади нівелює права будь-яких громадян. Тож усі побачили, як ця влада діє і як діятиме далі. І що, на події побиття депутатів, порушення прав громадян якось відреагував президент, як гарант Конституції? Ні! Чи, можливо, прокуратура притягнула до відповідальності тих, хто організував цей цинічний безлад? Скажу більше: представник президента Олександр Попов брав безпосередню участь у цьому безладі. Адже він, Герега та інші прибічники влади під час цієї сесії до приміщення Київради зайшли як крадії – через чорний хід. Тож вони вже знали і про Беркут, і про те, що буде організовано побоїще. Тож можна констатувати, що ця остання десятихвилинна сесія Київської ради – свідома, спланована акція, направлена на порушення прав киян, територіальної громади та депутатів ВР, які згідно закону мають право безперешкодного допуску у будь-яке приміщення.

Але існує і ще одна проблема: більшість призначених чиновників ні за що не відповідають і тим паче нічого не роблять для міста. Навіть коли вони щось начебто будують, або кладуть дороги, то вже за короткий термін з’ясовується, що зданий об’єкт зроблений абияк, а при вкладанні асфальту на дорозі – було вкрадено гроші. І найкращий приклад такої діяльності – прорив нової дороги перед «Олімпійським» за декілька днів до ЕВРО 2012. На Вашу думку, чому подібне відбувається?

Проводячи якісь будівництва, представники влади вирішують лише свої особисті питання. Прокладаючи дорогу – можна вкрасти грошей, будуючи розв’язку, як на Поштовій площі, паралельно - побудувати підземний супермаркет і т.д. На жаль, навіть зведення якихось об’єктів – це перш за все намагання втілити власні бізнесові проекти бізнесу при владі. Київ перетворився на годівницю певної політичної сили. На жаль, за керівництва Партії регіонів Київ втратив свою красу і перетворився на смітник. І навіть коли до міста приїжджають ті, хто колись його відвідував, вони констатують, що Київ перетворився на брудне, незручне і некомфортне місто. Представники цієї влади вже знищили Паркову алею, забудували пагорби Дніпра, знищили зелені зони та парки. А ще подивіться на усі ці кіоски, що не лише псують архітектурний ансамбль столиці та засмічують місто, а ще й крадуть електроенергію (розплачуючись готівкою з тим, з ким потрібно), а борг Київенерго розкидає по мешканцях Києва. І при цьому і Водоканал, і Київенерго наголошують на невідповідності тарифів ринковим. Обіцяли мільйон троянд, натомність бачимо як влада поступово перетворює Київ в суцільне «лайно».

Пані Наталю, то ж що робити киянам?

Навести лад можливо лише повністю змінивши владу: згори донизу. І кияни, як і українці загалом, повинні зрозуміти, що єдиний правовий механізм зміни влади – це вибори. І якщо будуть оголошені вибори – обов’язково на них йти, але завжди думати за кого голосувати. Не потрібно віддавати свій голос тим, хто роздає гроші, гречку або інші подачки, адже вони йдуть у владу заради того, аби й надалі покращувати життя собі за рахунок виборців. Треба голосувати за ті сили, які насправді можуть щось змінити. Кожна людина повинна знати, що від її маленького голосу залежить велике майбутнє його та й держави загалом.



Комментарии

  -2 #1 зоотехнік 28 сент. 2013 г., 20:36:45
пані(вельмишановна) пані і вам пирога хочеться? щось вас при сніговому колапсі з лопатою не бачили! і все ви так складно розказуєте, хазяїн так не зуміє! що ж ви дасте замість гречки, киянам? уже свій маленький голос за одного віддали! і що? де він, де робочі місця, в тюрмах той хто і сидів(прості невинні люди) той і сидить! в санаторіях ніхто не сидів! а кіоски, вони ж ваші! мафи це все опозиційне! акціі, і тільки акції! палатки кіоски, шаурма це ж ваше!! борці ви наші за нас!!!

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

За минулу добу втрат серед військовослужбовців Об’єднаних сил не допущено. Ситуація в районі проведення операції залишалася контрольованою та без ознак до загострення

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.