mogno vse

​Опортунізм

У сучасній публіцистиці на Заході опортунізм ніяк не пов’язаний з ленінцями-большевиками і усією тією заразою. Так називають спроби реалізації політики не відповідно до стратегічного плану, а максимально використовуючи можливості, що виникають «по ходу», незалежно від волі чи діяльності того, хто намагається з них скористатися.


Дуже часто опортуністом у цьому сенсі називають путіна.

Думаю, що остання церковна авантюра Порошенка з українською автокефалією є звичайнісіньким опортунізмом.

Після проведеної з патріархом Варфоломеєм Пасхи Порошенку здалось, чи він прийшов до вмотивованого висновку, що існує така можливість.

Чому мені здається, що йому здалось?

Перш за все, можливість створення української автокефальної православної церкви - це майже чудо, в яке хочеться вірити.

По-друге, президенту потрібна «проривна» ідея на вибори. Дуже погано все у нього. Треба на чомусь рванути. Чудо з Церквою - хороша нагода.

Далі, відсутність серйозного опрацювання ідеї, з моєї точки зору, підтверджує «інформаційно-пропагандистський супровід» цієї теми з боку порохоботів. Дуже нагадує тему Мінських домовленостей - ви не можете знати і розуміти все, що знає і розуміє мудрий Головнокомандуючий, у нього є план, він знає, що робить. Порошенко і його інформаційна зграя повторюють цей прийом - апелюють до патріотизму і закликають вірити.

Між тим, як і з Мінськими домовленостями, питання занадто серйозне, щоб просто вірити. А після Мінських домовленостей вірити Порошенку вже просто не можна.

Зокрема, хочеться знати, а яку із Церков в Україні домовлено визнати Автокефальною? Як буде призначено\висвячено її главу?

Ми ж помітили, що якісь (текстів нам не показали) звернення до Вселенського Патріарха надіслали дві православні церкви. То що, вони обидві будуть Автокефальні православні, чи вони об’єднаються в одну? То чому тоді спершу не об’єднатися в одну, а далі претендувати на визнання?

Далі цілком не зрозуміло, що планують зробити з РПЦ? Давайте визнаємо, що за чотири роки президентства президент Порошенко НІЧОГО не зробив для обмеження її впливу в Україні. Навіть цілком антидержавні хрестові походи «за мир під час війни» дозволяли безперешкодно проводити.

Випускаємо той неприємний для Патріарха Варфоломія факт, що надання Томосу якійсь автокефальній православній церкві в Україні зіштовхне його лобом з московським патріархатом. І бійка буде не в порівняння тому, що відбулось після надання Томосу Естонській православній церкві. Чи є у Варфоломія ресурси і бажання «воювати» з москвою (в даному випадку я цілком не розділяю церкву і державу - вони діятимуть заодно), яка, окрім іншого, зараз у дуже непоганих відносинах з Анкарою, від якої Вселенський Патріархат критично залежний.

Для Варфоломія і ВП значно більш привабливим був би варіант не надавати автокефалію відразу, а, як перший невизначеної тривалості крок, прийняти Київську митрополію до складу Вселенського Патріархату.

Варфоломій має усі підстави сумніватися в українському священництві. Але чи може він сподіватися на те, що його союзниками у двобої за українське православ’я з РПЦ буде українська влада?

Я б на його місці не став. Українська влада за останні роки не лише проти РПЦ не зробила жодного агресивного кроку, вона і з росією дипломатичні відносини не розірвала, а зараз усі так чи інакше підконтрольні, чи залежні, чи координовані з Банкової телеканали заспівали про російські ринки, відновлення економіки за рахунок торгівлі з рф і т.д.

Отже, влитися до материнської церкви - це не варіант для української влади (бо в чому ж тоді незалежність, самостійність і т.д.). Ув’язатися в бійку не на життя з росіянами (а ще, не дай Бог, і Ердоганом) хтозна, чи варіант для Варфоломія?

Звернення Верховної Ради - це добре. Без іронії. Принаймні знаємо настрій більшості депутатів у цьому важливому питанні.

Іронія в тому, що ВРУ вже зверталась до Варфоломія з цим же питанням. Можуть, звичайно, і що два роки дублювати (хоча, звичайно, варто іноді цікавитися, а чому не отримано відповідь на попередній лист?) Але я не став би сподіватися, що в сучасному світі питання вирішуються саме так - написав лист, сидиш, чекаєш, а потім, бац - і на тобі членство в ЄС, і аспірантство в НАТО, і черговий транш з автокефалією на додачу.

Повірю в чергову затію Порошенка як в щось більше, ніж в піар, лише тоді, коли побачу системну цілеспрямовану діяльність, спрямовану на... Ні, не на утворення автокефальної православної церкви. Даруйте, але наявність автокефальної церкви, як обов’язкового атрибуту державності, - це середньовіччя, а нині - це маячня.

Тому повірю в питанні про Церкву Порошенку лише тоді, коли побачу системну роботу по приборканню РПЦ в Україні.

Доти - не дам себе обманювати. Одного разу в травні 2014 року мені було досить.

Bohdan Yaremenko, facebook.com

Фото з прямої трансляції на каналі «Рада»



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Последние новости

Минулої доби, 23 травня, ситуація в районі проведення ООС залишалася складною. Бойові дії тривали вздовж всієї лінії зіткнення. Двох наших захисники було легко поранено

подробнее

Опрос

Публикация пленок Онищенко изменила Ваше отношение к Порошенко?

pp
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.