Політика

Схід з передвиборчої гонки Дж. Байдена, чиєю ознакою ставало хронічне побоювання важливих рішень, є доволі прогнозованим. Хоча й рідкісним. З подібною причиною «Я втомився, я пішов» згадується тільки Б. Єльцин. Але зараз куди важливіша відповідь на питання «Чи здатна К. Гарріс у такий стислий термін розкрутитися так, щоб стати першою жінкою-президентом США?»

Не маючи можливості досягти мети «перестать стрєлять», влада Зеленського пішла війною на українців. Першим кроком став негласний дозвіл ТЦК відловлювати на вулицях чоловіків. Спочатку влада заперечувала такі факти, а будь-яку подібну інформацію називала російським ІПСО, однак вже за пару місяців ситуація вийшла з під контролю і влада - самоусунулась і перестала коментувати такі дії ТЦК, хоча, насправді, зупинити таке свавілля — найпростіше. Але, якщо хтось щось робить і його не зупиняють, отже, ті, хто займається людоловством, не бояться покарання і мають негласний наказ це робити.

На початку квітня 2020 року слуги від партії «Слуг народу» влаштували флешмоб: маю право на помилку. «Ми всі маємо права. Право на вільне волевиявлення, право на свободу слова, право на життя та багато інших прав, але, на превеликий жаль, не маємо права на … помилку!», — заявив Сергій Бабак. І хоча цей флешмоб стосувався онлайн-уроків, загалом, вся система існування влади Зеленського і існує за цим правилом, а, точніше, повною безвідповідальністю за свої дії та всього, що відбувається в країні.

Постійна зміна виборчого законодавства, внесення змін у ставленні до чиновників певного рангу призвели до того, що в країні утворилась каста покидьків, котрі мають певну владу, але не бояться відповідальності за свої дії. Для цієї касти не працює Конституція, закон, навіть кримінальне право. А суди, якщо вже покидька і притягають до відповідальності, виносять такі вироки, що навіть у їжаків голки закручуються від такої сліпоти Феміди.

Усі ЗМІ, наповнені пошуком логіки у діях путіна із обстрілом лікарні «Охмадит» та іншими злочинами, особливо тоді, коли згідно договорняків його уже мали запрошувати на слідуючий саміт миру, а «голуб миру» на прізвище Орбан після відвідин Києва і москви поніс пальмову гілку у Пекін, а потім Вашингтон. Не добавляють тут оптимізму і авторам усіляких договорняків, і учорашні слова Медвєдєва, що навіть, якщо буде договір про якесь перемир’я, то росія все рівно і далі буде забивати цвяхи…