mogno vse

Микола Оніщук: Змішана мажоритарно-пропорційна система виборів є найгіршим варіантом

Провладна партія наразі поводиться неадекватно. Усі її заяви щодо демократії, рівності прав, а також чесності проведення виборів, більше схожі на монолог крадія, що поставив собі за мету обікрасти довірливих співбесідників, але мета у нього одна – заволодіти їхніми грошима або майном. І громадяни України змушені спостерігати не лише за розкраданням бюджету держави (що постійно осідає в кишенях представників влади) та погіршенням свого економічного стану, а ще й отримувати шок від голосування тушок, які є нелегітимними по суті, але які штампують протинародні і протиправні документи, називаючи їх законом. А гарант їх підписує. І так само влада хоче змінити виборче законодавство, суть якого в можливості використовувати на повну адмінресурс. То ж на що очікувати українцям і як на дії влади реагують інші політичні сили? Про це «Конфлікти і закони» поговорили з екс-міністром Міністерства юстиції України, а нині – президентом Інституту правової політики, доктором юридичних наук Миколою Оніщуком
 
- Миколо Васильовичу, сьогодні вже усі експерти, та й пересічні громадяни, зазначають, що запропонований цією владою закон про виборчу систему якраз і направлений на проведення жорстких фальсифікацій, які влада Януковича, зважаючи на повну відсутність у цих осіб політичної культури і поваги до суспільства, без вагань застосує.
 
Вже повідомлялось в ЗМІ, що сім неурядових експертно-аналітичних центрів, у тому числі й Інститут Правової політики, який я маю честь представляти, сформували громадську ініціативу «Чесні вибори заради майбутнього», яка передбачає проведення низки просвітницьких та фахових заходів з питань обговорення саме засад забезпечення чесності наступних парламентських виборів. І, насамперед, - обговорення типу виборчої системи, яка пропонується. І завдання такої роботи – через дискусію, професійний аналіз донести до суспільства інформацію, що запропонована змішана мажоритарно-пропорційна система виборів є найгіршим варіантом і кроком назад у розвитку нашої політичної і виборчої систем, оскільки концентрує усі вади і пропорційної, і мажоритарної системи виборів, повертаючи Україну до банальної епохи використання адміністративного ресурсу під час виборчого процесу.
 
Проведення в Україні місцевих виборів в жовтні 2010 року, саме за такою змішаною системою, стало доказом, що за останні десять років Україна вперше отримала негативну оцінку європейських інститутів щодо проведення виборчого процесу. І це після того, як на виборах 2004, 2006 та 2007 років Україна домоглася (і це визнавалося) забезпечити демократичні стандарти в проведенні виборів. І тоді ми, не безпідставно, пишались тим, що у царині реалізації фундаментальних політичних свобод і прав - вільно обирати собі владу, досягли такого прогресу. І це, між іншим, вигідно вирізняло нас від усієї пострадянської дійсності. Але вже під час проведення минулорічних місцевих виборів, тенденція почала зворотній відлік. І критичність оцінок місцевих виборів може перейти у ще більшу критичність проведення парламентських. І якщо місцеві вибори обирали муніципальну владу, то через парламентські вибори формується єдиний законодавчий і вищий представницький орган (це вже провідний політичний інститут країни).
 
- Ми з Вами свого часу вже обговорювали питання Конституційної Асамблеї, і тоді Ви зазначили, що подібного органу Україна не потребує. Проте у Януковича інша думка. Як Ви вважаєте, навіщо йому потрібен такий механізм?
 
Я неодноразово говорив про те, що правом глави держави є визначати формат, порядок створення, мету та завдання будь-якого консультативного, дорадчого чи допоміжного органу. Тож створення Конституційної асамблеї, як консультативного чи допоміжного органу, є нормальним явищем. Проте, лише Президент та 150 депутатів парламенту є суб’єктом конституційної ініціативи (більше жоден орган в країні такого права не має). І, відповідно, саме Президент у даному випадку несе усю політичну відповідальність за зміст, форму і скерованість цих конституційних змін. Проте, внесення змін до Конституції врегульовані виключно самою Конституцією. І це означає, що воля ВР та воля Президента мають бути реалізовані лише у формі і порядку, визначених конституцією – її тринадцятим розділом. Тож коли потрібно внести зміни до Конституції за межами розділу тринадцятого, то спочатку потрібно внести зміни до цього розділу, встановивши - коли, у який спосіб і у якому випадку і порядку народ схвалює Конституцію.
 
- Українці вже звикли, що КСУ - це Донецький Конституційний суд України, який дуже часто приймає рішення, які є нелогічними, а інколи і протизаконними. Але Конституція - це Основний Закон, за яким живе держава, а отже будь-які зміни, які до нього внесені, відображаються на українцях. Чи може громада України апелювати до міжнародних інституцій у разі погіршення Конституції (а отже і їхніх прав) у зв’язку з неприйнятними рішеннями КСУ?
 
На жаль, я вже маю багато неприязненості через свою критику на адресу Конституційного суду України, який у цілому ряду випадків не став органом охорони Конституції. Це стосується і рішення щодо порядку формування більшості у парламенті. На той час це був перший сигнал, який повідомляв, що в Україні з’явилась серйозна проблема з упередженістю конституційного контролю і конституційної юстиції, а також її здатності, точніше нездатності, протистояти політичній волі. І вже наступне його «епохальне» рішення щодо зміни Конституції поставило питання про те (а це зазначають і європейські інститути, і велика кількість вітчизняних політиків, включаючи екс-президента Кравчука), що Україна живе в неправовому і нелегітимному полі, оскільки зміни до Конституції були внесені судом, а суд не має такої юрисдикції, тому що для цього є народ і парламент. Конституційний суд має компетенцію визнавати порушення щодо порядку внесення змін до Конституції. Може він встановлювати і конституційність тих чи інших прийнятих законодавчих актів. Але за будь-яких умов він не має права творити право, творити закон, творити Конституцію. І коли конституційний суд взяв на себе повноваження про скасування змін до Конституції 2004 року, то моєю першою реакцією була вимога вказати закон (вже не кажучи про конституційні норми), в якому було б зазначено, що Конституційний суд має право поновлювати дію скасованого закону. Це право належить лише законодавчому органу – суб’єкту права на творення закону, який може як скасувати його (закон), так і поновлювати. Тож у цьому прикладі очевидно, що Конституційний суд вийшов за межі своєї компетенції і своїх повноважень і підмінив собою суверенну волю народу.
 
Що ж до поставленого запитання по-суті, то повинен зазначити, що українці не мають права і можливості апелювати до якихось міжнародних інституцій з приводу прийнятних КС рішень, оскільки Конституцією нашої держави чітко встановлено, що рішення КС є остаточними і не підлягають перегляду і оскарженню.
 
Інтерв’ю вела Оксана КОТОМКІНА


Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Унаслідок підступних ворожих обстрілів протягом минулої доби жоден військовослужбовець Об'єднаних сил поранень не отримав. Водночас, одного окупанта було знищено

подробнее

Опрос

За коррупцию - расстрел, тюрьма или штраф? Что лучше для Украины?

pp
Конфликты и законы © 2008-2019.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.