​Лещата «кривосуддя». У Запоріжжі людину незаконно звинувачують у подвійному вбивстві

Не дивлячись на намагання можновладців реформувати правоохоронну систему, судово-прокурорський клан продовжує калічити долі людей. І якщо прокурор сказав «винний», то значить «винний». Суд не особливо буде напружуватися з розглядом доказів… У лещата вітчизняного правосуддя потрапив і херсонець Олексій Люблінський, якого звинувачують у вчиненні подвійного вбивства…

Інколи буває так, що людина живе собі, працює, дбає про родину і навіть не підозрює, що на неї вже чатує небезпека, і що ця небезпека прийде від тих, хто мав би тебе за законом захищати. Так і Олексій, одного осіннього дня 2016 року, нічого не підозрюючи, повертався з рибалки. І раптом на нього нападають якісь незнайомі люди, які починають викручувати руки, бити.

«Одразу я навіть не зрозумів, що сталося, - згадує Люблінський, - невідомі не представившись почали мене бити, викрутили руки, поклали на землю. Лише потім нападники повідомили, що вони співробітники поліції».

За словами Олексія, не дивлячись на те, що він виконував всі вказівки «правоохоронців», затримання проводилось з особливою жорстокістю. Вимога повідомити причину затримання закінчувалась ударами по нирках і печінці. Звісно, ми ж не Америка, щоб повідомляти підозрюваному про його права…

«Я почула якийсь галас, це було 6 вересня - розповідає очевидиця подій Маргарита, - вийшла на вулицю і побачила, як група людей тягне чоловіка. Він не чинив ніякого опору. Тим не менш, невідомі, які представилися співробітниками поліції, хапали затриманого за волосся, били по голові, тягли його, немов якусь тварину».

Далі побиття продовжилось в машині. Мета проста, можна навіть сказати, традиційна. За словами Олексія Люблінського, оперативники вимагали від нього зізнатись у подвійному вбивстві родини Н., яке сталося в кінці серпня в Запоріжжі. За твердженням затриманого, так як він заперечував свою причетність до злочину та заявляв про наявність алібі, поліцейські продовжили спонукати його до «каяття» за допомогою катувань та морального тиску. Казали - зізнайся і отримаєш менший термін. Ні, «закриємо» надовго. Будеш відпиратися, «займемося» твоєю дружиною і маленькою дитиною…

У застінках Запорізького «гестапо»

Увечері Олексія привезли в Олександрівський відділ поліції м. Запоріжжя. Там катування продовжились. Ігнорувались вимоги затриманого про надання медичної допомоги, відбувалось побиття. Лунали погрози, що з Люблінського зроблять терориста, якщо він не зізнається у вбивстві. Прохання повідомити родичів про затримання та надати адвоката закінчувалися для арештованого фізичними і моральними знущаннями. Не досягнувши результату, підозрюваного відвели в якийсь кабінет, посадили на холодну бетонну підлогу… Минула ніч… На ранок катування повторились. Затриманого відвели в інше приміщення, де знов почали бити.

«Від чергового побиття, - з жахом згадує Олексій, - я втратив свідомість. Прийшов до тями від того, що мене облили крижаною водою. У мене хвора нога, і від знущань вона набрякла та стала сірого кольору. Я в черговий раз попросив викликати лікаря, і знов моє прохання викликало нову хвилю принижень…». Друга ніч для арештованого також пройшла на бетонній підлозі…

Після «обробки» у райвідділі, підозрюваного доставили в обласний поліцейський главк. І знов втрата свідомості, і знов відсутність медичної допомоги… Зате, нарешті, відбулося «спілкування» зі слідчим Слютою С.В. Йому Люблінський й розповів про протизаконні дії поліції, однак «слєдака» це не особливо зацікавило… Він допитав підозрюваного і сказав, щоб той явився до нього о 8-й ранку наступного дня. Так як було вже майже 12 година ночі, то слідчому, мабуть, не особливо хотілося займатися затриманим. Інша справа - оперативні працівники. Вони чатували на Олексія в коридорі, і як тільки він вийшов з кабінету, одразу знов затримали його, помістили в автівку та «катали» так його до самого ранку. При чому знов всі прохання про медичну допомогу фактично ігнорувались… Так само, як і вимоги повідомити причини затримання та оформити його належним чином…

О 8.30 Олексія Люблінського, на його вимогу, знов доставили до слідчого пана Слюти. І знов розповідь про катування та про те, що затриманий не спав 4 доби, не справили на поліцейського ніякого враження… Мабуть, звична справа, так сказати, робочі будні…

Лише о 19.30 з метою обрання запобіжного заходу – взяття під варту, Люблінського було доставлено до слідчого судді Соболєвої І.П. Однак і «жриця Феміди» не стала особливо навантажувати себе питанням законності затримання, дотримання прав підозрюваного. Всі розповіді про катування, про утримання без протоколу, про затримання та санкції суду в застінках поліції понад 72 години, залишились поза увагою судді. Так само, як і прокурора Куци І.Г. Суддя задовольнила клопотання слідчого та визначила арешт, як запобіжний захід. Чим керувалась пані Соболєва, ухвалюючи таке рішення, важко сказати. Чинний Кримінально-процесуальний кодекс визначає, що арешт - це найсуворіший запобіжний захід. Застосовуватись він має при наявності обґрунтованої підозри у вчинені злочину. Також мають бути наявні такі обставини, як бажання ухилитися від слідчих дій чи приховати сліди чи знаряддя злочину. Від слідчих дій Олексій ухилятись не збирався та й можливості виїхати кудись за кордон теж не мав. А ось з обґрунтованою підозрою, слідами і знаряддями вбивства у слідства були великі проблеми…

Слідчі «каруселі»

Тепер детально зупинимось на сутності обвинувачення та доказах. Олексію Люблінському пред’явлена підозра у вбивстві двох людей, у яких він гостював 25 серпня 2015 року. Однак, окрім Сергія, у цих людей гостював ще один чоловік на ім’я Сергій з Донецька. У процесі слідства зі слів Олексія склали навіть фоторобот цієї людини. Однак досі в процесі слідства особистість «гостя» не встановлена. За словами багатьох свідків, у той час, коли сталося вбивство, вони бачили Люблінського о другій ночі біля його під’їзду. Він збирався йти на рибалку.

На місці злочину браві слідчі знайшли три скривавлених ножі, і на жодному з них немає ані відбитків пальців підозрюваного, ані його ДНК. Зі слідами крові теж не зрозуміло, квартира, у якій сталося вбивство, повністю закривавлена. Сліди крові в під’їзді, на сходинках з третього по перший поверх. Однак у квартирі Люблінського жодної краплі… Щоправда, на футболці у Олексія є невеличка пляма крові вбитих. Однак, під час триденного протизаконного утримання в Запорізькому «гестапо», у нього відібрали весь одяг, і де цей одяг перебував певний час, не відомо…

Службовий пес взяв слід в напрямку, протилежному від під’їзду офіційного «вбивці»…

Все обвинувачення ґрунтується на показах двох свідків Л. та Т. яким, за їх твердженням, Олексій Люблінський розповів про вбивство. При чому в своїх показах свідки явно плутаються. Наприклад: під час допиту 10.09.2016 року вони заявляли, що Олексій розповідав їм про вбивство 3-х людей. Згодом почали казати, що Люблінський хизувався вбивством 2-х. А далі, під час одного з судових засідань, свідок Л. заявив, що на нього вчиняється тиск зі сторони поліції і його змушують давати неправдиві свідчення проти обвинуваченого. Однак суд у складі суддів Жовтневого суду м. Запоріжжя Антоненко М.В, Жукової О.Є., Стратий Є.В. не став заслуховувати свідка, так як у того не було документа, що посвідчує особу. На диво, відсутність документа, що посвідчує особу, не завадила суддям заслухати того ж самого свідка 20 вересня в режимі відео конференції… Коли він вже «забув» про тиск з боку поліції… Однак, про все по черзі.

Слідство тривало більше року, за цей час поліція провела незаконний обшук у квартирі підозрюваного (без понятих, просто перелізли через балкон і зайшли в квартиру). І не просто обшук, а, за твердженням свідка М., з квартири виносились речі… Клопотання потерпілого ігнорувались, результати поліграфу свідка обвинувачення Л. «засекретили». Про їх існування відомо зі слів самого свідка Л., однак офіційно з ними підозрюваного чи його адвоката ніхто не ознайомлював…

По факту зловживання своїми службовими повноваженнями співробітниками поліції (катування, незаконне утримання), після численних скарг у ГПУ, прокуратурою Запорізької області порушено кримінальне провадження. Однак за рік існування справи слідчі дії по справі фактично не проводяться. Нещодавно, в рамках цього кримінального провадження, Люблінський заявив клопотання про проведення побудинкового обходу на місці його незаконного затримання в Херсоні, а також проведення слідчого експерименту. Взагалі побудинковий обхід дозволив би встановити свідків подій, а слідчий експеримент – відтворити обстановку та обставини подій. Усунути розбіжності в показах Люблінського та представників поліції. Однак прокурор відділу прокуратури Запорізької області Р. Парфенов у клопотанні відмовив. Пославшись на те, що йому не зазначили, яких свідків треба допитати… Дійсно, для чого щось встановлювати, нехай Олексій, знаходячись в СІЗО, замість «правоохоронців» проводить слідчі та оперативно-розшукові дії, самостійно розкриває злочин…

Правосуддя чи «кривосуддя»?

Після року розслідування справа була передана до суду. І тут теж почалась якась не зрозуміла містика… Автоматизована система розподілила справу на суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Антоненко М.В (головуючий), Жукову О.Є., Стратій Є.В. Однак проблема в тому, що відповідно до вимог чинного законодавства, а також Засад використання автоматизованої системи документообігу Жовтневого суду, справи розподіляються між суддями відповідно до їх спеціалізації. Тобто суддя цивіліст не повинен розглядати кримінальні справи, і навпаки. Однак двоє із суддів колегії, Жукова О.Є. та головуючий Антоненко М.В., є суддями цивілістами, і лише суддя Стратій Є.В. має кримінальну спеціалізацію…

Тим не менш, колегія суддів прийняла справу Люблінського до розгляду. Однак протягом більш ніж 16 місяців процесу почали відбуватися дивні речі. Свідки обвинувачення Л. та Т. постійно не з’являлися до суду, без повідомлення причин… Прокурори у процесі постійно змінювалися і то повідомляли, що місце знаходження свідків встановити не можливо, то клопотали про допит їх в режимі відео конференції… Чим була викликана така необхідність, так і залишилось не відомим… А в одному із судових процесів – 27.07.17 року прокурор Третяк О.А. заявила, що одна із свідків Г. не з’явилася на суд, так як їй погрожували… У подальшому з’ясувалось, що свідка про дату і час судового засідання не повідомила ані прокурор, ані суд…

Свідок захисту П. в судовому процесі офіційно повідомив, що йому по телефону погрожували співробітники поліції. Свідок захисту А. повідомив суд, що до нього та його родини до дому приїжджали співробітники поліції та вимагали, щоб він змінив свої покази. Інакше можуть бути проблеми…

За законом, судді мали б призупинити процес, винести ухвалу, якою б зобов’язали прокурорів порушити кримінальне провадження проти «копів». І лише після того, як в межах слідчих дій були б перевірені всі заяви про злочинні дії поліції, мали б продовжувати розгляд справи. Однак ні, суд вислухав свідків і залишив інформацію про зловживання «правоохоронців» поза своєю увагою…

Але апогею цинізму досягло судове засідання, що відбулось 20 вересня цього року. Суд без встановлення особи, в режимі відео конференції почав допитувати свідка Л. Свідок плутався в показах, а потім сам підтвердив, що на цей час він був п’яний… Більш за те, у момент допиту свідка Л., поряд з ним знаходився свідок Т., який періодично підказував йому відповіді… Те, що це категорично заборонено законом, само собою зрозуміло. Однак те, що таке порушення допустили судді, викликає питання…


Наступне судове засідання відбудеться 30 жовтня. Питання лише в тому, чи буде це правосуддям чи «кривосуддям»?

Олександр ТАРАСОВ

Судове засідання по справі Любінського. Фото з відеоролика YouTube