​Наскільки реальна наша державність

Друзі та недруги. З кожним кроком носіїв влади в мене наростає песимізм - наскільки реальна наша державність. Бо влада парошенки і його більшості у парламенті і в уряді не лише здійснюють поступову руйнацію державовладних структур, а і своїми вчинками (навмисно чи із-за недоумкуватості) дискредитують Українську державу як явище і суб'єкта.

Буквально за останній місяць:

1) почалась атака на органи, що утворені для боротьби проти корупції. Хоча мину повільної дії під них (на всякий випадок) вони заклали ще у законі про НАБУ, про що я суспільство попереджав ще з 2014 року;

2) на всесвітню нараду міністрів юстиції і генеральних прокурорів щодо заходів стосовно повернення вкрадених активів, яка відбулась на початку місяця у Вашингтоні, наші Генпрокурор і міністр юстиції, як перші особи, не поїхали (мабуть, на такій нараді прийшлося б позичати очі у Сірка), прикрились Ситником і Холодницьким, а з доповіддю мав виступати посол Чалий (він що профі і в темі?);

3) наступний дискредитуючий жах нашої державності - мантії ново склепаному складу Верховного Суду вішає по панські як холопам, якійсь там Піноккіо (власне ім'я Букіккіо) - шеф консультативної (навіть не владно повноважної) структури при Раді Європи (запопадливо розрекламованої в нас Венеційської комісії). Навіть якщо б хтось приїхав сюди із реальних структур Ради Європи, то такі дії також були б, з боку українців, проявом холопської меншовартості. Пора вже гонор мати. А хто ж цей Піноккіо, про нього я вже в постах писав - москвофіл, якій у вересні на VІ Всесвітньому Конгресі конституційних судів у Вільнюсі намагавсь влаштувати обструкцію литовцям за те, що вони не пустили на Конгрес суддів московитського конституційного суду. Литовці все робили законно, бо вони, на відміну від української запопадливої влади, оголосили персональні санкції, як не в'їзних, всім, хто брав участь у процедурі анексії нашого Криму - депутатам, сенаторам, суддям, міністрам. А цей хмирь із Венеційської комісії намагався пропхнути, в обхід санкцій, московських суддів, наїжджаючи на Голову Конституційного суду Литви. То що, «шану» таким піноккіям як нам розуміти - як ментальність меншовартості чи прояви прямого колаборантства пана парошенки?

А як відноситись до суддів цього ново склепаного суду (до речі, невідомої держави, бо зараз з назви не видно, хто вони), які запопадливо любились цьому агенту кремля ? Що, після цього я буду вірити в їхнє «справедливе правосуддя»???

4) А формування Конституційного суду, якій за статусом має бути гарантом верховенства Конституції України???

Як з цим у нас?

а) підставили під не легітимність суддю (не його вина), якого обрано з'їздом суддів, бо привели до присяги на 7 робочій день, а в законі, що писали розумники із будки президента, чітко зазначено - не пізніше 5 робочого дня з дня призначення (ч.2 ст.17 нового закону про КСУ). Це для чого це зроблено - щоб тихо сидів і не вякав, а то буде як з тими, яких прибрав Янучар в 2010 році;

б) і зараз мені повідомили, що у понеділок, 18 грудня, президент вже може призначити 2-х своїх суддів КСУ, яких подає його ж конкурсна комісія. І кого вона подає - серед кандидатів від чесної комісії є кандидат, що не отримав СПЕЦІАЛЬНИЙ допуск. Мов, нехай вирішує сам президент. Що також того, кого потім можна тримати «на підсосі» для своїх потреб, на будь-якій випадок?

Ну і дивні в нас діла з формуванням високих органів держави. І це лише те, що мені відомо і, так би мовити, нашвидкуруч, а якщо глибоко і докладно капнути.

Віктор Шишкін, facebook.com

Віктор Шишкін. Фото з відеоролика i-ua.tv