mogno vse

Парадокс часу: судовий захист учасників економічних правовідносин в умовах кризи був ефективнішим. Це - свідчення досвіду, професіоналізму і досягнутого рівня у господарському судочинстві

Діяльність господарських судів України протягом 2009 року здійснювалась у складних умовах, обумовлених економічно-фінансовою і політичною кризою в державі. Однак, попри всі негаразди, судовий захист учасників економічних правовідносин був і залишається одним з найважливіших факторів забезпечення стабільності в наших кордонах.
 
Протягом року розглянуто близько 285 тисяч звернень. Характерно, що на користь позивачів за рішеннями господарських судів присуджено до стягнення близько 41 млрд. грн., що практично втричі більше, ніж у 2008 році. Слід зазначити: майже півмільярда гривень з цієї суми - це кошти, що прямо або опосередковано пов'язані із наповненням доходної частини Державного бюджету та державних цільових фондів.
 
Коментує ситуацію - з коротким аналізом статистики та гострих моментів судочинства - Голова Вищого господарського суду України Сергій Демченко.
 
- Найбільшу кількість справ розглянуто протягом минулого року місцевими господарськими судами м. Києва (23,2 тис.), Донецької (12,6 тис.), Дніпропетровської ( 11,6 тис.), Харківської (9,2 тис.) та Запорізької (7,5 тис.) областей.
 
Найвищі темпи зростання кількості розглянутих справ спостерігалися в господарських судах м. Києва, Рівненської та Житомирської областей.
 
Аналіз статистичних звітів свідчить, що відбулися суттєві зміни в структурі розглянутих господарськими судами справ, внаслідок яких збільшилася частка категорій справ, що є складними та водночас важливими для економіки України.
 
Зокрема, суттєве збільшення відбулося щодо справ, пов'язаних з лізинговими правовідносинами ( у 3,6 раза), орендними правовідносинами (у 1,5 раза), застосуванням законодавства про приватизацію (у 2,1 раза), виконанням державних контрактів (у 2,6 раза), зовнішньоекономічною діяльністю (у 1,2 раза) та застосуванням антимонопольного законодавства ( у 1,5 раза).
 
Внаслідок цих змін збільшилася частка справ з майновими вимогами позивачів (із 54 відсотків у 2008 році до 68,2 відсотка у 2009 році), а частка справ щодо укладення, зміни, розірвання договорів та визнання їх недійсними - з 7,6 відсотка до 9,3 відсотка відповідно.
 
Тобто, найбільш чисельними були справи із майнових спорів, їх кількість становила близько 100 тисяч, що на 9,3 відсотка більше, ніж у попередньому році. Майже дві третини з них складали справи, пов'язані з порушенням платіжної дисципліни щодо розрахунків за продукцію, товари, послуги. Їх кількість, порівняно з 2008 роком, збільшилася в 1,6 раза. Причини цього: відсутність обігових коштів, пріоритети зарубіжним виробникам і посередникам, недолуга політика у зовнішньоекономічних відносинах, знищення кадрового потенціалу національного виробника.
 
При цьому кожна десята така справа стосується стягнення заборгованості з оплати вартості спожитих енергоносіїв. За результатами розгляду цих справ господарськими судами у минулому році присуджено до стягнення майже 6,5 млрд. грн., що в 2,3 раза більше, ніж у попередньому. Така загальна статистика.
 
Аналіз структури розглянутих справ у розрізі галузей економіки свідчить, що в 2009 році, порівняно з попереднім, в 1,3 раза збільшилась кількість справ, пов'язаних з діяльністю гірничо-металургійного комплексу, а суми позовних вимог, заявлених до стягнення, збільшилися в 1,4 раза. Тобто, через фінансово-економічні проблеми підприємства гірничо-металургійного комплексу мають значні труднощі щодо виконання своїх договірних зобов'язань.
 
Аналогічні проблеми, як свідчить судова практика, мають також підприємства агропромислового комплексу, оскільки майже на 30 відсотків збільшилась кількість розглянутих справ за їх участю.
 
Більше половини позовних вимог у цих справах було пов'язано з неналежним виконанням агропромисловими підприємствами своїх зобов'язань за договорами поставки чи купівлі-продажу. Аналіз розгляду цих справ засвідчив неналежний рівень стану організації договірної роботи в агропромислових підприємствах, що створює додаткові проблеми як цим підприємствам, так і судам - при розгляді справ за їх участю. І причиною тут є також цілеспрямований, можна сказати, підрив сільського господарства в Україні - до такого висновку підводить ретельний аналіз судових справ.
 
Зокрема, протягом минулого року не втрачали актуальності справи, пов'язані із вирішенням спорів у сфері земельних правовідносин, їх кількість становила близько 2,5 тисячі. Зверталися до суду у цих спорах як органи державної влади і місцевого самоврядування, так і суб'єкти господарювання різних форм власності. Більшість з таких спорів пов'язані з орендою земельної ділянки.
 
Ще один характерний штрих. Значно зросла кількість справ щодо виконання договорів кредитування. За рік розглянуто 3,5 тисячі таких справ, що в 2,8 раза більше, ніж у попередньому. Виникнення таких майнових спорів обумовлено проблемним фінансовим станом позичальників, а тому здебільшого такі справи порушувались за позовами банків про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Водночас, внаслідок фінансової кризи у банківській сфері, з'явилася нова категорія спорів, де банки виступають в якості відповідача, зокрема: про спонукання банків виконати умови договору банківського рахунку, договору депозиту, виконання банками зобов'язань щодо перерахування грошових коштів... Крім цього, збільшилась кількість звернень до господарських судів з питань надання розстрочки чи відстрочки виконання рішень у цій категорії справ. Маємо економічний нонсенс: коштів немає не тільки зайвих, але й обігових, а банки існують. Отже, вони можуть існувати в Україні як відверті паразити? - роблять свій висновок експерти, виходячи з судової практики.
 
Ще одна особливість. Минулого року на 8,7 відсотка збільшилася кількість розглянутих справ, пов'язаних з виконанням договорів перевезення. Кожен другий такий спір виник з вини транспортної організації, переважно залізниць. Найбільшу кількість таких справ розглянуто господарськими судами Дніпропетровської та Донецької областей.
 
Показово, що майже в два рази зросла кількість справ, пов'язаних із виконанням договорів підряду. У більшості випадків такі спори викликані порушенням умов угод щодо своєчасного виконання підрядних робіт, або несплатою чи несвоєчасною оплатою вартості виконаних робіт. За рішенням судів присуджено до стягнення 1,1 млрд. гривень, при цьому рівень задоволення позовних вимог склав 63 відсотки.
 
Сталою є нині також тенденція до збільшення кількості справ у спорах, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності. Їх кількість у 2009 році збільшилась в 1,3 раза. Судами в цих справах визнано обгрунтованими 62 відсотки позовних вимог. Постійне зростання кількості цих справ свідчить про те, що суб'єкти підприємницької діяльності все більше усвідомлюють важливість інтелектуальної власності як джерела прибутку та вживають заходів щодо її захисту.
 
Протягом зазначеного періоду порушено провадження 11,5 тисячі справ про банкрутство. Із загальної кількості цих справ 84,3 відсотка розглянуто із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Майже всі справи про банкрутство ініціюються відносно підприємств, що не мають перспектив фінансового оздоровлення. Лише 9 справ (!) протягом року закінчено із затвердженням умов санації. Отже, інститут банкрутства використовується, в основному, як форма і метод захоплення чужого. Це теж досить показова сучасна тенденція.
 
Актуальними є справи у спорах щодо захисту корпоративних справ, їх розглянуто 1,3 тисячі. За результатами прийнятих рішень задоволено 55,6 відсотка позовів. При вирішенні цих спорів виникають труднощі, пов'язані з нечіткістю визначення терміну "корпоративні правовідносини" та проблемами у розмежуванні підвідомчості цієї категорії справ між господарськими, загальними та адміністративними судами. Звичайно ж, проблема штучна. Адже все, що пов'язано з господарюванням - то є господарський спір.
 
Показово також, що зменшилася на 37,8 відсотка кількість розглянутих справ за позовами прокурорів. Тобто, прокурори стали приділяти більше уваги найвагомішим спорам в економічному житті держави. За результатами розгляду цих позовів судами присуджено до стягнення 788,6 млн. грн., що на 32 відсотки більше, ніж у 2008 році, а рівень задоволення їх позовних вимог склав 50 відсотків. Це свідчить про серйозні структурні зрушення, які полягають у тому, що припиняється погоня за кількісними показниками, а отже - поліпшуються якісні показники.
 
Протягом року господарськими судами розглянуто понад 2,7 тисячі скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень (ухвал) господарських судів, що в 1,2 раза більше, порівняно з 2008 роком. Найбільше скарг стосувалося бездіяльності органів державної виконавчої служби, невжиття ними заходів з виконання рішень господарських судів. Так і буде завжди доки одна з стадій судового процесу (виконання рішення) буде за межами судової системи.
 
Поряд із кількісними показниками, постійне підвищення якості відправлення правосуддя залишається пріоритетним напрямком в діяльності господарських судів. Така якість оцінюється насамперед за рівнем скасування прийнятих судових актів.
 
Показники діяльності господарських судів свідчать, що переважна більшість - понад 85 відсотків рішень судів першої інстанції - не оскаржувалися. В цілому до апеляційних господарських судів у 2009 році надійшло 42,4 тисячі скарг та подань.
 
Найбільшу кількість скарг (подань) розглянуто у Київському (6,6 тис.) та Львівському (4,1 тис.) апеляційних господарських судах.
 
Найкращих показників якості розгляду справ досягнуто господарськими судами Донецької, Запорізької, Чернівецької та Закарпатської областей.
 
Окремо слід відмітити роботу господарського суду Запорізької області, який протягом останніх років стабільно утримується як у першій п'ятірці господарських судів, що розглядають найбільшу кількість звернень, так і у першій п'ятірці судів за показниками якості ухвалених судових актів.
 
У минулому році, порівняно з попереднім, на 4,3 відсотка зменшилась кількість оскаржених судових актів Вищого господарського суду України. Це також симптоматично.
 
Верховним Судом України у 2009 році змінено та скасовано 1,2 відсотка судових актів Вищого господарського суду України від загальної кількості прийнятих. У 2008 році цей показник становив 1,4 відсотка.
 
Якість правосуддя нерозривно пов'язана із професійними та моральними якостями судді, етикою його поведінки.
 
Як показує статистика, у 2009 році до Вищого господарського суду України надійшло 738 звернень і скарг на дії суддів, що на 10,3 відсотка менше, порівняно з попереднім. Переважна більшість їх стосується оцінки правомірності прийнятих судових рішень, а тому сприймається як завуальований тиск на суддів, у тому числі голів судів, з метою отримання потрібного їм рішення у справі.
 
Проте є чимало звернень, що стосуються неналежної організації роботи в господарських судах, нарікань на тяганину, позбавлення можливості отримати необхідну інформацію тощо.
 
Касаційний перегляд судових справ засвідчив, що апеляційні суди багато скасовують правильних по суті рішень з посиланням на порушення норм процесуального права, котре не вплинуло на законність та справедливість рішення суду першої інстанції.
 
Стосовно порушених вимог процесуального законодавства апеляційними господарськими судами, то слід зазначити, що суди не завжди дотримуються положень статті 101 ГПК України, згідно яких під час апеляційного перегляду справи фактично здійснюється ревізія судового рішення, тобто спір має переглядатися у повному обсязі.
 
У цілому ж прослідковується своєрідний парадокс часу: судовий захист учасників економічних правовідносин в умовах кризи був ефективнішим. Це - свідчення досвіду, професіоналізму і досягнутого рівня у господарському судочинстві.
 
Для забезпечення вищої якості розгляду справ нам слід належним чином займатися питаннями єдності судової практики. Вищий господарський суд України останнім часом суттєву увагу приділяє вивченню проблемних питань правозастосування та узагальненню судової практики щодо вирішення окремих категорій спорів.
 
По суті, друга частина цього коментаря і стосується якраз рівня законодавчого забезпечення діяльності судів, адже від нього багато в чому залежить об'єктивний стан правосуддя.
 
Недосконала законодавча база є причиною неоднозначного тлумачення та застосування норм права, підвищує ризики підприємництва і певною мірою сприяє криміналізації економіки. Від цього суттєво потерпає також практика застосування законодавчих актів господарськими судами, котрі перебувають на вістрі відповідних проблем і перед якими - через недосконалість правового регулювання господарських відносин! - постають надзвичайно складні питання у розгляді справ.
 
Найбільш актуальною в останні роки є проблема вдосконалення господарського процесуального законодавства. Як відомо юридичній громадськості, у Верховній Раді України вже тривалий час знаходиться на розгляді проект Господарського процесуального кодексу України. Водночас, неприйнятним є внесений Кабінетом Міністрів проект Кодексу господарського судочинства України, оскільки передбачена ним компетенція господарських судів не відповідає галузевій структурі матеріального права, а його положення містять численні недоліки та спрямовані на невиправдане ускладнення судового процесу у господарському судочинстві. Цей проект готувався кілька років тому в Міністерстві юстиції України на замовлення тих політичних "верхоглядів", які не бачать і не розуміють судову роботу і роль господарських судів в економіці держави.
 
Вищий господарський суд України звернувся щодо оперативного розв'язання цих проблем до керівництва Верховної Ради України та голів парламентських фракцій, було одержано відповідь від Першого заступника Голови Верховної Ради України (на той час) О. Лавриновича, у якій висловлено розуміння нашої позиції та підтверджена необхідність вдосконалення господарського процесуального законодавства.
 
У здійсненні цих заходів слід виходити, зокрема, з наших неодноразово викладених принципових позицій щодо розмежування юрисдикції господарських і адміністративних судів, а також забезпечення швидкого та простого порядку вирішення спірних питань.
 
Актуальною є також проблема вдосконалення господарського матеріального законодавства, зокрема Господарського кодексу України. Доводиться констатувати, що у полеміці про доцільність існування Господарського кодексу України настрої про його скасування знайшли в минулі роки підтримку на урядовому рівні. Про це свідчить не лише урядовий законопроект (реєстраційний № 3060), що передбачає скасування господарського кодексу України, а й розроблений тодішнім Урядом порядок денний асоціації Україна-ЄС, яким передбачається імплементація та запровадження європейських стандартів лише в цивільному, кримінальному і адміністративному законодавстві. Про господарське матеріальне і процесуальне законодавство там навіть не згадується. Наші звернення з цього питання до Кабінету Міністрів залишені без уваги...
 
Тому від розмов про необхідність захисту Господарського кодексу України необхідно переходити до конкретних дій, якими має бути фахова законопроекта робота щодо узгодження приписів Цивільного та Господарського кодексів України. Необхідність проведення такої роботи відчувається дедалі сильніше, однак за надуманими теоретичними суперечками було лише втрачено дорогоцінний час, який можна було спрямувати на розв'язання реальних практичних проблем. На жаль, як вважають експерти-судді, якісних законопроектів з цих питань годі й чекати найближчим часом, тому варто використати напрацювання науковців Відділення економіки Національної академії наук України, які ще в 2006 році розробили Концепцію модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу України, що й передбачає вдосконалення та збільшення кількості норм цього Кодексу шляхом інкорпорації в нього положень законів, що регулюють відносини у сфері господарювання. Вищий господарський суд України не може бути осторонь від цієї роботи, оскільки маємо для цього належний інтелектуальний потенціал. До того ж, господарські суди накопичили достатньо інформації щодо проблем законодавства, оскільки лише через призму судової практики можливо в кінцевому підсумку оцінити ефективність тієї чи іншої норми чинного законодавства.
 
Про це варто постійно пам'ятати.
 
Третій блок питань - фінансування. Зокрема, слід однозначно і публічно визнати, що фінансування Вищого господарського суду України, як і інших судів, у 2009 році було просто критичним, майже катастрофічним.
 
Навіть мізерні видатки надходили нерівномірно та нестабільно, що приводило до дезорганізації роботи судів, зокрема у питаннях своєчасного відправлення поштової кореспонденції, забезпечення матеріалами і обладнанням, надання необхідних послуг по забезпеченню діяльності суду. Ми були змушені запровадити заходи жорсткої економії фінансових ресурсів, обмеживши використання енергоносіїв, відмовившись від міжміських телефонних зв'язків та отримання необхідних послуг, зокрема ремонту приміщення, технічного обслуговування обладнання і оргтехніки.
 
Незважаючи на всі заходи економії, Вищий господарський суд України має станом на 1 січня 2010 року кредиторську заборгованість у сумі майже 370 тисяч гривень.
 
З початку 2010 року ситуація щодо фінансового забезпечення Вищого господарського суду України ще більше загострилася.
 
Фінансування судів першої та другої інстанцій взагалі ніяк не вміщується, образно кажучи, в логіку психічно здорової людини.
 
Доводиться констатувати, що безпосередньо на незадовільний стан фінансування судів в Україні впливає існуюча недосконала, законодавчо встановлена процедура планування бюджетних асигнувань на фінансування судової влади. Адже бюджетні запити судової влади жодного разу не були враховані у Державному бюджеті України в повному обсязі! Всього на 50, 40 відсотків, а у 2009-му - на 22 відсотки...
 
Це, насамперед, пов'язано з тим, що Кабінет Міністрів має монопольне право щодо розробки проектів річних законів про держбюджет. Користуючись цим правом, Кабмін на власний розсуд визначав всі останні роки у проектах Державного бюджету України обсяги фінансування органів судової влади - без урахування поданих нею пропозицій. Водночас, органи судової влади позбавлені можливості відстоювати свої бюджетні запити при розгляді проекту Державного бюджету України у Верховній Раді України. Не передбачає також чинне законодавство механізмів неухильного виконання Державним казначейством України приписів частини другої статті 121 Закону України "Про судоустрій України" щодо перерахування судам бюджетних асигнувань до 10 числа кожного місяця.
 
Тому відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 30 липня 2010 року до Конституційного Суду України було внесено конституційне подання ВГСУ про офіційне тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України.
 
Рішенням від 11 березня ц.р. Конституційним Судом задекларовано, нарешті, що "видатки на утримання всіх судів мають визначатися в Держбюджеті України окремо і бути не нижче рівня, що забезпечує незалежне здійснення правосуддя".
 
Будемо вважати, надія на поліпшення фінансування у вітчизняному правосудді з'явилася. Однак, чи можна полегшено зітхнути остаточно, - покаже час, адже економічно-фінансова криза не закінчилася...
 
За матеріалами прес-служби ВГСУ 

Наступна стаття »



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

За минулу добу втрат серед військовослужбовців Об’єднаних сил не допущено. Ситуація в районі проведення операції залишалася контрольованою та без ознак до загострення

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.