Для України питання енергетичної безпеки є головним чинником економічної, а отже, національної безпеки

Важливою складовою енергобезпеки, як не дивно це видається на перший погляд, є тарифоутворення. Хибне чи викривлене його застосування може призвести до наслідків, що будуть прямо протилежні очікуванням влади.

Маємо факт: владою прийнято рішення щодо підвищення відпускних цін (бо тарифів ці ціни прямо не стосуються, про що ми поговоримо нижче). А чи є таке «владне рішення» виправданим?

Підвищення відпускних цін мало б означати спроможність споживачів енергоресурсів та послуг ЖКГ сплачувати за них у повному обсязі. Та чи посильні громадянам у нинішніх умовах нові розцінки?

За офіційними даними Держстату (наскільки їм можна довіряти, кожен вирішує сам), споживчі ціни на товари і послуги зросли цього року майже на 35%. Враховуючи практично незмінний рівень офіційно встановленого прожиткового мінімуму, а також планку реальних зарплат (що зменшилися, як стверджує Держстат, «лише» на 17,3%), можна стверджувати, що за рік ми збідніли більш ніж на 35%. Безробіття (без врахування так званого «прихованого») сягнуло рекордного за останні десятиліття рівня і перевищило 10%, і це, як стверджують експерти, ще не межа.

Отже, можна спрогнозувати, що обсяг оплат лише за комунальні послуги може скласти 70% від реальних доходів громадян.

А тепер врахуємо ще один чинник, який влада скромно замовчує. Підвищення цін на газ, електроенергію, теплопостачання, гарячу та холодну воду, водовідведення неодмінно призведе до лавиноподібного зростання цін на усі інші товари й послуги. Відтак переважна більшість українців може виявитися неплатоспроможною.

Ще одна «райдужна перспектива»: падіння внутрішнього попиту загрожує ще значнішою стагнацією, щоб не сказати - повним колапсом споживчого ринку, а за тим - зупинкою внутрішнього виробництва, що й так ледь жевріє. Що послідує за цим, неважко спрогнозувати: новий виток безробіття, остаточне зубожіння громадян і, як результат, соціальний вибух, наслідки якого спрогнозувати неможливо.

І жодні субсидії нас не врятують. Не врятують, бо беруться вони не з неба, а з наших з вами податків. Звідки ж візьмуться податки, якщо майбутнє економіки не просто песимістичне, а катастрофічне?!

Однак повернімось до «тарифів».

Можна стверджувати, що «тарифної політики», як цілеспрямованої управлінської діяльності органів влади, в Україні не існує. Її підміняє затвердження затратних калькуляцій виробників та постачальників комунальних послуг. Причому схвалення цих калькуляцій повністю залежить від певної касти чиновників. А там, де присутній чиновницький фактор, наявна і корупція.

Тарифи повинні встановлюватися не за так званим затратним принципом (через «ручне» затвердження чиновниками калькуляцій виробників та постачальників), що має місце сьогодні, а виходячи із загальнодержавних пріоритетів, а диференціюватися вони мусять шляхом державного прогнозування на основі енергетичного балансу.

Оскільки «затратний принцип» тарифоутворення призвів до дисбалансу енергетичних, фінансових та інформаційних потоків у енергетичному секторі та житлово-комунальному господарстві, завданням тарифної політики має стати також і усунення такого дисбалансу. Саме енергетичний баланс країни мусить слугувати тим базисом, тим механізмом, на основі якого повинна формуватися державна політика щодо тарифоутворення. Але за всі роки незалежності жодна влада так і не спромоглася звести енергетичний баланс на всіх рівнях - місцевому, територіальному, галузевому та загальнодержавному.

Зведення енергетичного балансу унеможливлюється через відсутність відповідного дієвого механізму, що дозволив би здійснювати облік первинних і вторинних енергоресурсів та послуг ЖКГ, моніторинг їх якості, транспортування, постачання, споживання та оплати за фактично поставленими обсягами та якістю у режимі реального часу.

А тепер постає питання: а чи мала у своєму розпорядженні влада такий механізм? Виявляється, мала. І давно. Це - Єдина державна система моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги (далі ЄДСМ). Вона була розроблена відповідно до розпорядження КМУ від 26.10.2000 року №428-р. низкою провідних інститутів НАН України та двічі апробована у робочій моделі, причому довела свою високу ефективність. Однак практичного впровадження ЄДСМ так і не було здійснено, хоча починаючи з 2000 року приймалося чимало владних рішень з відповідними дорученнями найвищих посадових осіб держави.

Тільки 31.12.2005 року Указом президента України №1900/2005 було створено Національне агентство з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Відповідно до Указу, одним із головних завдань цього новоутвореного центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом було створення державної системи моніторингу виробництва, споживання, експорту та імпорту енергоносіїв, удосконалення системи обліку та контролю за споживанням енергетичних ресурсів. Тобто Держенергоефективності фактично зобов'язаний був запровадити механізм зведення енергетичного балансу держави. З моменту свого створення і до сьогодні Держенергоефективності поставленого перед ним завдання виконати не спромігся.

За попередніми оцінками експертів Національної академії наук України:

- економічний ефект від впровадження ЄДСМ може скласти щонайменше 20% доходів від державного бюджету вже впродовж першого року роботи;

- зниження енергоємності ВНП складе щонайменше 10%;

- ЄДСМ надасть можливість урядові відстежувати практично в режимі «он-лайн» ринки первинних та вторинних енергоносіїв і житлово-комунального господарства, а також вживати оперативних випереджувальних заходів задля подолання можливих негативних тенденцій;

- впровадження ЄДСМ стимулюватиме створення додаткових робочих місць висококваліфікованих спеціалістів, а також збільшить замовлення на виробництво телекомунікаційного обладнання та інформаційних технологій вітчизняних підприємств.

Питання зведення енергетичного балансу держави через запровадження ЄДСМ поставало в Україні перед кожними виборами. Тією чи іншою мірою його включали до своїх передвиборчих програм майже усі кандидати у президенти та провідні політичні сили. Двічі законопроект щодо ЄДСМ ухвалювався Верховною Радою у першому читанні, але потім «успішно» провалювався.

Доречно зазначити, що система, розроблена нашими науковцями, була «запозичена» Росією і нині успішно там впроваджується...

Відповідний законопроект (реєстр. №1640 від 26.12.2014 року) поданий і внесений на розгляд Верховної Ради України VIII скликання.

Робимо висновок. Чи можна було уникнути в Україні «тарифного геноциду»? Так, якби влада спромоглася на зведення енергетичного балансу держави і на справжні реформи в ПЕК та ЖКГ, а не обмежилася голослівними деклараціями й імітацією реформ.

Чому ж цього не було зроблено? Мабуть, тому, що енергетичний баланс і реальні реформи апріорі означають прозорість та відкритість ринків паливно-енергетичного комплексу і ЖКГ. У свою чергу, відкритість і прозорість означають мінімізацію корупції та унеможливлення викривлення тарифів, а отже, будь-які схеми грабунку громадян.

Чи знають вищі посадові особи про необхідність зведення енергетичного балансу? Мали б. А якщо не хочуть цього знати, то, вочевидь, їх влаштовує корупція і непрозорість ринків ПЕК та ЖКГ, і це рівноцінно тому, що їм не потрібні жодні реформи. Їх цілком задовольняють схеми особистого збагачення, успадковані від «папєрєдніків»...

Любомир Шкорута, facebook.com