​Україна наблизилась до ЄС, але їй ще далеко до членства - Carnegie Europe

Відносини між Україною та Євросоюзом є випробуванням - наскільки близькими можуть бути стосунки країни з ЄС без перспективи повного членства в союзі. Незважаючи на поступове поглиблення відносин, що вкорінені в Угоді про Асоціацію та зону вільної торгівлі, цикл відносин між Україною та ЄС досягнув рівня, на якому обидві сторони виявляють ознаки втоми, якщо не недовіри, а спільне зобов’язання щодо проведення реформ коливається напередодні запланованих на 2019 рік виборів.


Про нинішні відносини між Україною та Європейським Союзом і перспективи на майбутнє пише Ґвендолин Сасс у виданні Carnegie Europe, повідомляє «Голос Америки».

Експерт вказує на те, що з часу прийняття візової лібералізації в червні 2017 року близько 400 000 українців скористалися щойно отриманими можливостями для поїздки до Шенгенської зони. Це, звичайно, невелика частка загального населення України - менше, ніж один відсоток, але символічне значення безвізового режиму було набагато більшим. Само собою, однак, цього не буде достатньо, щоб втримати інтерес та довіру до ЄС або зобов'язання реформ української еліти.

Фактичне наближення до законів та стандартів ЄС продовжує бути повільним та болісним процесом. Вплив Угоди про зону вільної торгівлі та нещодавно прийнятих заходів автономної торгівлі до цього часу мав незначні наслідки, а торгівля з ЄС все ще менша у загальному обсязі ($14 млрд), ніж перед кризою 2014 року ($17 млрд у 2012 році).

Уряд України склав амбітний план приєднання до Шенгенської зони, Митного союзу, Енергетичного союзу та цифрового єдиного ринку. Президент Петро Порошенко зробив ще один крок уперед, оголосивши членство в ЄС просто питанням часу, коли ці коригування політики будуть запроваджені. Ця надмірно оптимістична риторика є однією з передвиборчих кроків Порошенка перед президентськими та парламентськими виборами 2019 року в Україні.

Правова система Європейського Союзу, зазначає Сасс, не призначена для країн з слабкою адміністративною спроможністю, економік на шляху модернізації або тих, хто намагається встановити верховенство права. Більше того, наслідки Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС мають бути різними у різних галузях економіки та регіонах. Промисловість на південному сході України зазнає непропорційного удару - це розвиток, який може спричинити політичний тиск на того, хто перебуватиме при владі в Києві.

За відсутності перспективи членства, допомога ЄС, спрямована на пом'якшення такого роду наслідків, в кінцевому підсумку буде обмежена, хоча макрофінансова допомога ЄС Україні є найбільшою, яка надана державі, що не є членом ЄС. Додаткові $2 млрд на макрофінансову допомогу було обіцяно під час саміту «Східного партнерства», який проходив у грудні 2017 року. Макрофінансова допомога ЄС має бути узгоджена з МВФ, але ЄС неодноразово використовував більш гнучкий підхід до виділення допомоги.

У майбутньому ЄС має спрямовувати більше своїх ресурсів на південний схід України, а також на охорону здоров'я, освіту, соціальні послуги та інфраструктуру. Всі ці сектори мають важливе значення для української громадськості, тому вони критичні для збереження рівня підтримки ЄС та активної протидії ознакам зростаючої недовіри в ЄС серед розчарованої молоді.

Політика ЄС повинна бути чимось більшим, ніж сумою її частин. Але коли увага компонентів відволікається внутрішніми проблемами (наприклад, у Німеччині чи Великобританії) або вони переорієнтовуються з відносин з Україною (як і з Польщею), простір для внутрішньої політичної підтримки реформ скорочується. Різноманітність акторів на боці ЄС кидає власні виклики: це не дає достатньої уваги залученню до ЄС, і це дає українським політичним елітам можливість вільно самотужки шукати підтримки та пом'якшувати критику. Існують докази того, що коли ЄС вдається говорити єдиним голосом та робити це голосно - наприклад, наприкінці 2017 р., в контексті ставлення до новостворених антикорупційних інституцій - український уряд бере це до уваги і принаймні частково міняє свій підхід.

За словами автора, повернення до політики декларативної європеїзацію не є ні в інтересах України, ні в інтересах ЄС. ЄС та окремі країни-члени повинні послідовніше використовувати свої канали, щоб обмежити можливості відхилення від важливих ділянок реформ. В кінцевому підсумку, тиск щодо втілення реформ має чинитися всередині України. Зовнішній актор, такий як ЄС, буде ефективним лише тоді, коли внутрішні політичні структури та суб'єкти цього хотітимуть. Ось чому це критичний момент в процесі реформ в Україні.

Зовнішньополітичну орієнтацію України визначено, але глибина її відносин із Заходом та, зокрема, з ЄС, на кону. Крокуючи абияк до 2019 року і відтак прискорити темп цілком може виявитися нереалістичним сподіванням як для ЄС, так і для українських політиків, які вагаються просуватися вперед. Зрештою, немає нових політичних лідерів, котрі можуть надійно позначити новий початок у процесі внутрішньої реформи. Час, втрачений протягом наступного півтора року, - це дорогий час для України, не в останню чергу через те, що сповільнення процесів реформ ще більше відтягує частину населення та розпалюватиме розкол серед орієнтованих на реформи українців у парламенті та в громадянському суспільстві, пише Ґвендолин Сасс у виданні Carnegie Europe.

Фото Radio Liberty



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Последние новости

Унаслідок бойових дій та ворожих обстрілів протягом минулої доби один наш захисник отримав поранення. Його евакуйовано до медичного закладу. Стан здоров’я героя – задовільний

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2019.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.