«Верховенство права» від партії влади

Як же ж нині важко в Україні жити тим, хто думає про майбутнє держави та нації. Вони, як люди розумні, не усвідомлюють, як представники влади можуть жити одним днем, розкрадаючи бюджет країни, влаштовуючи бійки в Раді і не думаючи про те, як держава існуватиме через декілька десятиліть.
 
Але представників влади думки інших громадян не цікавлять. Вони відверто (коли виникає потреба) заявляють про те, що їх товариші по коаліції і уряду крадуть гроші, не сплачують податків, та й взагалі порушують закони.
 
Щоправда, не зрозуміло, кому вони хочуть донести цю інформацію, коли усе суспільство і так чудово усвідомлює, що нині жоден представник влади, що має чималі статки (але офіційно ніколи не займався бізнесом) краде настільки, аби забезпечити своїх онуків і правнуків, які житимуть вже не в Україні, а десь у Швейцарії.
 
Тут нещодавно з’ясувалось, що Мубарак, що очолював одну з найбідніших країну світу, виявився заможнішим за Біла Гейтса, і що наразі швейцарські банки блокують його рахунки та рахунки його родичів. А скільки таких мубараків в Україні? Той самий Янукович офіційно (як і колись Ющенко) – бідний як церковна миша. Живе – лише на заробітну плату. Ось тільки має власного банкіра (що вже прибрав до рук НБУ), а також сина, що тримає власний банк.
 
А на тлі розкрадання українського майна представники влади кричать про верховенство права та боротьбу з корупцією. Голосно кричать, декларуючи прописні істини, які ніколи не збираються втілювати в життя. А навіщо? Адже якщо вони почнуть працювати, то потрібно буде дотримуватись прав людини і закону.
 
Проте про який закон може говорити Янукович, коли Верховна Рада, провівши зміни до Конституції України, стала нелегітимною і, не маючи жодного права і юридичного обґрунтування, знову змінила Основний Закон, подовживши собі повноваження?
 
То що вже говорити про висновки Венеціанської комісії щодо недоліків судової реформи і факту повної залежності суддів від влади. Точніше – Партії регіонів. А ґвалтування над законодавством про корупцію? Усе антикорупційне законодавство давно пішло коту під хвіст.
 
Тут нещодавно пан Єфремов у запалі проти заяв опозиції, наголосив, що ВОНИ – чи то влада, чи то силові структури, нікого дарма не чіпають. Але незаперечним є той факт, що підсвідомість Єфремова озвучила реальну позицію влади: СБУ, МВС та інші силові структури – виконують замовлення влади. Тобто, коли він сказав МИ, він доносив до суспільства інформацію, що Партія регіонів керує ручними правоохоронними органами. І було дуже неприємно чути подібні слова з вуст саме цієї людини, позаяк свого часу він викликав у більшості людей повагу, коли «царю» Ющенкові, що розсівся на кріслі в прямому ефірі, дав строкача, наголосивши, що той, неук, не знає – скільки люди реально платять за споживання гарячої і холодної води. Але тоді він був в опозиції. А отже – категорично проти підняття тарифів на ЖКХ. Але сьогодні він, як і більшість з верещал від ПР, впевнені – якщо ми маємо владу, ми маємо право на все. Тож правоохоронці повинні виконувати замовлення влади.
 
Тому-то нормальну людину і жахають ті свавілля, які представники влади називають «порядком». Адже, якщо депутат ВР Волинець та інші, побиті представниками ПР під час бійки в Раді, не спромоглися знайти справедливості в таких «чесних» правоохоронних органах, то що вже говорити про простих людей, які шукають правди в міліції та прокуратурах? Як вони можуть сприймати бандитів у погонах, якщо представники влади відверто показують суспільству, що жодне кримінальне порушення, у якому задіяні нинішні представники провладної партії, або їхні родичі, ніколи не будуть вирішені справедливо? Хоча речники ПР навіть і не роблять спроби приховати свою зверхність над опозицією та суспільством. Та про що мова, якщо навіть не занадто відомі політики, такі, як пані Бондаренко, занадто зверхньо ставляться до кожного, хто говорить правду (при цьому вона сама відверто і зухвало, перекручуючи факти, кричала – побійтесь бога, – забуваючи зазначити – якого) і на реальні обвинувачення, з притаманною більшості регіоналів цинічністю, наголошувала: «Це – не має значення».
 
От і виходить, що коли представники влади звинувачують опонентів, – то опозиціонерів і неугодних потрібно викривати, а от коли говорять про те, що свавілля йде від правлячої партії, то – це не має значення, оскільки вони – при владі, а отже можуть робити все, що їм заманеться.
 
Тому-то вони і розпочали переслідувати кожного, хто має не такі погляди, як вони. Та це й не дивно. Вони поводять себе так, як професійні рецидивісти, які, щоб захопити жертву, входять в довіру, а потому, без вагань, стріляють у спину. І їхня поведінка цілком прогнозована з точки зору психології: кради, ґвалтуй, знущайся, допоки тебе не зловлять, або – допоки не сховаєшся.
 
І свої рецидивні нахили вони проявляють дуже жорстко, як і кримінальні злочинці, використовуючи інших, змушуючи їх виконувати замовлення влади. В українському варіанті це – цькування міліцією і прокуратурою непокірних.
 
Саме тому арештовують свободівців. Саме через це переслідують дівчат із FEMEN (оскільки бандити бояться навіть кинутих в когось жіночих трусів), саме через це депутат від Партії регіонів, голова регламентного комітету Володимир Макеєнко цинічно зазначає, що депутат не повинен голосувати особисто. Хоча представники польського парламенту, коли побачили цирк у ВР, коли сто клоунів бігали залою, натискаючи кнопки, зазначили, що в Україні демократією і не пахне, і аби щось подібне сталося у Польщі, то ці депутати мали б справу з прокуратурою і вже ніколи не могли б балотуватись до парламенту. Але таким як Макеєнко якраз потрібно, аби лише купка осіб вирішувала питання держави. І сьогодні він зазначає, що немає потреби голосувати депутатам особисто, оскільки партія вже вирішила, яким буде рішення, а завтра такі як він говоритимуть, що країні не потрібні вибори, оскільки є президент від провладної партії і він – всьому голова.
 
Проте при цьому представники влади цинічно і нахабно говорять про євроінтеграцію. Хоча поводитись так, як парламентарі в Європі, зовсім не збираються, тому що владі вигідно тримати людей, як волів, – у стійлі. Щоправда, хіба ревуть воли, як ясла повні? На це питання відповідь було дано понад сто років тому. Але неосвічені представники влади, з кримінальними нахилами, не усвідомлюють, що коли влада починає нахабніти, то в народі з’являються Чіпки, Робін Гуди та Зорро. А статистика, яку замовляли не представники ПР, вже зазначає, що понад 30% українців готові на протести з правопорушеннями. Тож, є над чим думати.
 
Оксана КОТОМКІНА


Коментарі

  +0 #1 Валерій 19 февр. 2011 г., 23:04:56
Автор - молодець! Але ж як боротися з цими рецидивістами?
  +0 #2 Инвалид 19 февр. 2011 г., 23:22:08
Дайте народу оружие в руки и никакие ставленники ПР в областях и на высоких должностях не помогут,зачистка пойдёт конкретная,потому-что терпение уже на грани...
  +0 #3 Вячеслав 19 февр. 2011 г., 23:24:06
Браться за оружие
  +0 #4 Комуняка 19 февр. 2011 г., 23:44:01
2 Вячеслав Не хочется - но всё больше и больше идет к этому ...

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Останні новини

Полковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан у новому воєнному зведенні на 20 листопада обговорив наступні актуальні теми:

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.