Влада вирішила зламати справжню еліту нації. Першими жертвами стали адвокати
- Подробиці
- Опубліковано 28.05.2011 14:29
-
Автор: КЗ Конфлікти і закони
- Переглядів: 5111
Сьогодні українська Феміда не лише судить з широко розкритими очима, а ще й навчилась чітко вказувати пальчиком на особу, яку потрібно засудити.
Цинізм українського судочинства – вражає. З одного боку, влада на кожному міжнародному саміті вищить про реформування судової системи і її позитиви, а з іншого - привчила суддів до покірності і правилу звітувати про певні справи, аби, не най Боже, суддя не виніс вирок, який, з якихось причин, не до вподоби владі.
Одна річ, коли суспільство змушене споглядати за показовими судами Луценка, Тимошенко, Макаренка, чудово усвідомлюючи політичну заангажованість цих процесів. Інша – коли судова система починає працювати у такий спосіб, що будь-яка особа може втрапити за грати лише тому, що влада вирішила… боротись з корупцією.
Як зазначає адвокатська спільнота, більшості з правозахисників їхні джерела вже давно повідомляли, що влада, заради показушності у боротьбі з корупцією, поставила собі за мету закрити за гратами певну кількість адвокатів, суддів, міліціянтів, щоб у такий спосіб прозвітувати про свою антикорупційну діяльність. Але: якби кримінальні справи відкривались проти правоохоронців, що фабрикують справи, або суддів, які показово, у присутності великої кількості адвокатів і преси, ігноруючи реальні факти, що виправдовують звинувачених, засуджують невинних за грати. Ат ні. Кримінальні справи відкривають за сфабрикованими фактами проти нормальних людей, тоді як ті особи, яких суспільство знає як відвертих хабарників і представників Феміди, що випускають на волю вбивць, або виносять заздалегідь неправомірні рішення - ніхто не чіпає. Та воно й зрозуміло, оскільки ці індивіди є гвинтиками системи для залякування суспільства Проте, якщо так піде і далі, то тоталітаризм своє додавить. І згодом ці особини, або їхні діти, теж гнитимуть за гратами, оскільки тоталітарна машина після того, як прибирає неугодних, починає знищувати і тих, хто раніше прибирав неугодних.
А те, що в Україні вже більше не існує судочинства як інституту справедливості, довести можна не лише на судових шоу проти опозиціонерів, а й на кримінальних справах проти пересічних громадян. Хоча б на сфабрикованій справі проти адвоката Ніколішина.
Адвокат Олег Ніколішин 27 січня 2011 р. прибув до Дарницького РУ для захисту клієнта, з батьком якого у нього було підписано угоду. Все – законно. Проте виконати свої функції захисника він не зміг, оскільки цього ж дня слідчий СВ Дарницького РУ Іванін П.В. затримав Ніколішина у порядку ст. 115 КПК України (як підозрюваного), достеменно знаючи про адвокатський статус затриманого. А вже 28.01.2011 р. адвокату Дарницьким районним судом було обрано запобіжний захід у вигляді… утримування під вартою.
І це - не зважаючи на ч.5 ст.10 ЗУ "Про адвокатуру", у якій чітко вказано, що порушувати кримінальну справу проти адвоката не може ні слідчий міліції, ні слідчий прокуратури, ні прокурор району, а лише прокурор області або прокурор Києва. Але хто в Україні сьогодні дотримується закону? Тим паче, серед правоохоронців?
Щоправда, випадок адвоката Ніколішина не лишився поза увагою адвокатської спільноти. На захист товариша по професії став Комітет захисту професійних прав адвокатів Ради адвокатів України, і у Олега одразу з’явилось декілька адвокатів, які і стали на захист його прав.
Звісно, що захисники Ніколішина усвідомлювали весь абсурд звинувачень, висунутий у бік колеги. Та й бачили незаконність порушення кримінальної справи як такої. А тому не дивно, що за їхньої діяльності вже 04.03.2011 р. постановою Дарницького районного суду м. Києва було скасовано постанову про порушення кримінальної справи щодо Ніколішина у зв’язку з винесенням вказаної постанови не уповноваженою особою. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 06.04.2011 р. підтвердив висновки Дарницького районного суду м. Києва. А відповідно до ст. 236-8 КПК України, скасування постанови про порушення кримінальної справи тягне за собою скасування усіх обмежень, у тому числі й запобіжних заходів, прийнятих по такій справі. Проте, не зважаючи на вищевикладене, затриманий адвокат продовжує залишатись під вартою. Ба більше - проти нього 04.02.2011 знову було порушено кримінальну справу, але вже в. о. прокурора м. Києва. Проте і ця постанова на даний час оскаржується у Печерському районному суді. Хоча, як зазначили адвокати підсудного, до Печерського суду обвинувачення, яке вперто наголошує на тому, аби Олег залишався під вартою, чогось не з’являється.
Також, що суттєво і що повинно було вплинути на звільнення адвоката з СІЗО, по новій кримінальній справі (відкритій в. о. прокурора м. Києва) жодного запобіжного заходу не обиралось, але Ніколішин продовжує утримуватись під вартою, а правоохоронні органи регулярно продовжують строк його затримання на підставі обрання такого запобіжного заходу у вже скасованій кримінальній справі.
Здавалося б – усі підстави випустити людину з СІЗО і вибачитись за неправомірні дії правоохоронців. Проте Апеляційним судом м. Києва 26 травня 2011 року продовжено термін тримання під вартою Ніколішина О.М. до 5 місяців.
Загалом сам судовий процес аж занадто нагадував театральну постанову. По-перше, суддя, (що прославилась на всю Україну тим, що під її головуванням колегія суддів Апеляційного суду Києва залишила в силі рішення Печерського районного суду Києва про закриття кримінальної справи відносно Олексія Пукача, що надало тому можливість згодом довго переховуватись від слідства), чомусь дозволила, аби за одним столом разом з представниками обвинувачення сидів «смотрящий», прізвища і посаду якого так до кінця процесу ніхто з присутніх на процесі і не дізнався. Ця невідома особа постійно перешіптувалась з прокурором та слідчим, що неодноразово викликало обурення присутніх на процесі адвокатів, а також захисників підсудного. По-друге, суддя не підтримала ані відвід судді, ані відвід прокурора, ані призначення підсудному додаткових адвокатів. І що дивно: відмовляючи у призначенні додаткових адвокатів, суддя послалась на практику Європейського судочинства. Проте не відреагувала на заяву затриманого адвоката про те, що його катували в СІЗО, що аж ніяк не відповідає європейським нормам. От і вся європейськість.
Також при розгляді подання про продовження терміну утримування під вартою, захисники Ніколішина заявляли суду про відсутність на той момент будь якого запобіжного заходу, а відповідно й неможливості продовження дії запобіжного заходу, оскільки не можна продовжувати щось, коли цього не існує. І, здавалося б, ось істина – справедливість переможе і людину випустять із зали суду. Але так не сталось.
«Суддя Приндюк у постанові про продовження тримання під вартою жодним словом не згадала про такі заяви адвокатів. Це надало їй можливість не давати оцінку фактам, заявленим адвокатами. Що, у свою чергу, дало їй можливість "продовжити" строк тримання під вартою Ніколішина» - зазначив один з захисників підсудного.
І дійсно, адвокат Ніколішин - це ж не Пукач. Він же нікого не вбивав, а тому як його можна відпустити?
Адвокати, які виходили з зали суду, після винесення судового рішення, дивились на хлопця в клітці з жалем. Дехто навіть констатував, що Олег на свій захист зробив занадто різку промову. А, зважаючи на те, що його не випустили на свободу, ще невідомо, що з ним може статись. Хтось навіть припустив, що не здивується, якщо у хлопця з якогось дива «станеться» серцевий напад.
Як зазначив один з захисників затриманого, «на даному прикладі суду над Олегом Ніколішиним суспільство може побачити класичний приклад ігнорування позиції захисту на догоду прокуратурі. Це особливо помітно у кримінальному судочинстві. Наведений приклад лише один, але така ситуація сьогодні складається майже по кожній кримінальній справі. Прокуратура направляє до суду сумнівної якості кримінальну справу, захисників ніхто не слухає (навіть у випадку надання ними беззаперечних доказів), а щодо обвинувачуваного виноситься обвинувальний вирок. Таке ігнорування позиції захисту вже зараз призвело до перетворення суду на філіал прокуратури. На сьогоднішній день суд не вирішує питання винуватості чи не винуватості особи у кримінальній справі. Фактично функція суду звузилась лише до визначення міри покарання. Тобто в Україні кримінальне ПРАВОСУДДЯ ВІДСУТНЄ.
Суддя Приндюк М.В. є головою кримінальної палати Апеляційного суду м. Києва. І дивлячись на її процесуальні дії, формують свою позицію судді кримінальної палати Апеляційного суд м. Києва та судді районних судів столиці» - зазначив він.
P.S. Суддя не дозволила редакції проводити аудіозапис та відеозйомку процесу, тож усі фото надані адвокатами, що співчувають колезі.
Також з цієї категорії...
Прокуратура Києва спростувала інформацію про...
4 янв. 2016 г.
Суд не виправдав обвинувачуваних у...
27 янв. 2016 г.
Директора Львівської філії ДП Міноборони...
18 сент. 2017 г.
Набираючі популярність...
Понад 41 мільярд доларів США...
20 нояб. 2024 г.
Поліція Києва затримала двох ділків,...
20 нояб. 2024 г.
Суд застосував запобіжний захід підозрюваному...
20 нояб. 2024 г.
Останні новини
Полковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан у новому воєнному зведенні на 20 листопада обговорив наступні актуальні теми:
Коментарі