mogno vse

​Про наші польські справи, або Хто замінить в Україні українців?

Одна близька людина помітила, що я не відзвітувався у ФБ за підсумками форуму в Ряшеві. І це правда. Не хотів писати поганого. Мій висновок такий - ми переживаємо першу, справді глибоку кризу у відносинах з Польщею.


І сказати, що вся справа лише в проблемах «історичної пам’яті» - це хворіти на традиційну українську болячку короткозорості.

Так, пан Качинський є представником однієї з найбільш шовіністичних груп в польській політиці та в нинішній польській владі. Таким ми його знаємо давно - слава біжить попереду кожного з нас.

Але, сповідуючи достатньо категоричні підходи щодо України і українців, пан Качинський лише зараз настільки впевнено поставив перед нами ультиматум: або Бандера, або Європа.

Насправді, і форум в Ряшеві мене в цьому переконав, перш за все, цей ультиматум слід сприймати «або Бандера, або Польща».

Нам не обов’язково приставати на польське запрошення говорити в таких тональностях і на такій основі. В Польщі, зрештою, далеко не всі поставлять практичні інтереси та інтереси політики нижче за емоції з приводу історичних подій. Але Качинський є людиною впливовою, і зробити вигляд або навіть думати, що його заяви можна не помітити і що ситуація розсмокчеться якось сама, - це було б дуже великою помилкою.

Але зараз про інше. Чому поляки, в особі Качинського, поставили ультиматум саме зараз?

Я не вірю у підготовку Польщею причин чи підстав для подальшого загострення аж до хитрих планів анексії західноукраїнських територій. Боятися слід анексії наших громадян - моя поїздка переконала мене, що Польща хоче, прагне і може прийняти більше українців. Навіть з приводу мови ніяких комплексів - велика частина зовнішньої реклами в східній Польщі виконана українською мовою. Українців вже багато в Польщі. А буде ще більше, бо їх там чекають і створюють для цього умови. Але навіть не це лякає мене найбільше. Якщо українці замінили в Польщі поляків, які масово виїхали на захід, то хто замінить в Україні українців, які масово мігрують в тому ж напрямку? Ми взагалі про це думаємо?

Проте поки облишимо і цю тему.

Відсутність на форумі у Ряшеві традиційного чисельного десанту урядових представників та, зокрема, МЗС Польщі (навіть після врегулювання на догоду польській стороні «перемишльського інциденту»), на мою думку, свідчить, що переосмислення підходів до співробітництва з Україною в Польщі вже відбулось.

Форум «Україна-Європа» був одним з інструментів ведення польської політики щодо України (адвокат, помічник, союзник України в ЄС). І просто так відмовитися від цього інструменту польська дипломатія не могла.

І заява Качинського не є загрозою. Це ілюстрація, підтвердження того, що зміни вже відбулись.

Якщо проблеми ОУН-УПА і були якимось чином причетні до цього перегляду польської політики щодо України, то, швидше як каталізатор, а не як причина.

Справжня ж причина, як на мене, дуже сумна і має спонукати нас, українців, серйозно задуматися.

Польща не вірить в майбутнє України. Не вірить, що ми зможемо подолати корупцію, реформувати і зробити ефективною систему держуправління. Поляки не вірять і не розуміють навіть того, наскільки можуть покластися на нас у протистоянні росії. Саме так, - поляки не вірять, що те, що відбувається між Україною і росією є «всерйоз і надовго» з точки зору політики України.

Польща не бачить, з ким їй можна працювати всередині нашої країни. Хто її партнери? Категорично відмовляється вірити в щирість, чесність і договороспроможність і президента, і уряду, і парламенту України, та всієї політичної тусовки, яку в нас чомусь іноді називають елітою.

Звичайно, різких істеричних кроків поляки не робитимуть. Вони розуміють значення того факту, що ми все ж таки на сьогодні стримуємо росію. Один з промовців на форумі заявив, що «перший розподіл Польщі стався вже за двадцять років після поразки Мазепи під Полтавою, і ми знаємо, хто буде наступною жертвою москви, якщо Україна програє і цього разу».

Таке усвідомлення ролі України сидить в польській політиці дуже глибоко. І цим будуть зумовлені намагання та спроби Польщі в найближчій перспективі підтримувати в силу можливостей та ресурсів усе і усіх в Україні, хто може чинити росії спротив.

Так, назагал і в принципі поляки могли би і хотіли би глибшої та більшої співпраці. Вони лише не можуть дозволити собі жити зі сприйняттям, що спільний бізнес - це спільно красти. І, серед іншого, їм не зрозуміло, чому з такою наполегливістю ми забираємо з Польщі в Україну тих діячів, репутація котрих далеко не бездоганна у цьому питанні (але це вже якраз дрібниці).

Розчарування і зневіра Україною. Ось основа нового погляду на нашу державу з польського боку. Я не буду аналізувати, наскільки поляки праві, а в чому помиляються. Скажу лише, що виправити нинішню ситуацію буде нелегко. Якщо хтось у нас взагалі ставитиме таке завдання...

Bohdan Yaremenko, facebook.com

Фото litakcent.com



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

За минулу добу терористи 17 разів обстріляли позиції ЗСУ, 1 український воїн отримав поранення

подробнее

Опрос

Что даст Украине встреча президентов Трампа и Порошенко?

pp
Конфликты и законы © 2008-2017.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.