mogno vse

Перший крок до державного перевороту, або Коментарі щодо пропонованих Урядом Порошенка змін до Конституції України

konstitutsiya 1996

 
Конституція України, з часу її прийняття у 1996 році, була визнана світовою спільнотою однією з найкращих. І впродовж усіх років незалежності найбільшою проблемою були не вади Основного Закону країни, а його свідоме тотальне невиконання діючою владою.


Але адміністрація Президента намагається кулуарно, уникаючи публічних обговорень, терміново проштовхнути зміни до Конституції України.

Термінове бажання команди президента Порошенка змінити Конституцію аргументується необхідністю здійснити децентралізацію влади. Але при цьому замовчується той факт, що для децентралізації влади і передачі повноважень на місця необхідно лиш виконати діючу Конституцію України, зокрема ст.140-143, Цивільний кодекс України, закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Європейську Хартію місцевого самоврядування.

Нас переконують, що завдяки змінам до Конституції більше прав отримає не президент чи парламент, а носій влади – народ та органи місцевого самоврядування.

Але це свідомий обман українців!

У дійсності, все якраз навпаки.

Чинна редакція Основного закону дає величезні можливості здійснення народовладдя шляхом створення територіальних громад – об’єднання жителів сіл, селищ, міст, як юридичних осіб публічного права.

У пропонованій редакції права територіальних громад, та і саме поняття територіальних громад, вилучається.

Нова редакція Конституції позбавляє народ конституційного права на пряме народовладдя, що передбачається положеннями ч.3. ст.5 та статтями 140-143 Основного Закону держави.

Давайте подивимось на пропоновані зміни до статей 140 – 143.

Бачимо, що поняття територіальної громади зникає. Якщо за чинної конституції територіальна громада це юридична особа публічного права, яка має свій статут, може виступати власником і суб’єктом господарських відносин, то «жителі громад» у пропонованій редакції ніяк не зможуть претендувати ні на роль власника, ні на роль суб’єкта господарських відносин.

В пропонованій редакції місцеве самоврядування вже здійснюється не територіальною громадою, а головою громади як адміністративно-територіальної одиниці, районною радою та її виконавчим органом. Тобто, в народу забирають право на самоврядування.

Тепер місцеві ради та виконкоми будуть представляти інтереси не територіальної громади, а громад як адміністративно-територіальних одиниць. Це означає, що тепер вони не зобов’язані представляти інтереси народу, а в народу забирають механізм контролю рад та виконкомів.

І знову ми бачимо, що територіальну громаду заміняють жителями громади. Звичайно, територіальна громада може озвучити свої інтереси. А так – немає територіальної громади – немає інтересів територіальної громади. Залишаються лише жителі громади, кожний зі своїми інтересами, і сільські та міські голови будуть на свій розсуд вибирати, чиї саме інтереси вони будуть представляти – кума чи сусіда.

Згідно проекту змін до Конституції України власником стають не територіальні громади, а районні та обласні ради. Тобто якщо раніше вони лише управляли майном територіальної громади як представницькі органи територіальної громади, то тепер вони стають власником майна. Кращого способу легалізувати дерибан на місцевому рівні годі придумати!

Де поділися всі права територіальної громади? Справді, нема територіальної громади – нема прав. Ще одна цеглинка у схему легалізації дерибану національного багатства.

Зверніть увагу, згідно ст.143 Конституції, наскільки детально чинна конституція захищає права територіальної громади. Звичайно, за такої Конституції красти важко. І в разі політичної волі в будь-який момент, використовуючи конституційні права територіальних громад, можна відмінити будь-яке рішення, прийняте раніше без згоди територіальної громади.

От чого бояться замовники та виконавці цих змін до Основного Закону держави. Тому всі права територіальної громади з конституції треба вилучити. Хай всі питання вирішують органи місцевого самоврядування та їх посадові особи. Геть народовладдя!

Подивіться, як гарно ми тепер будемо захищати російську мову та інші мови національних меншин! Заради цього пожертвували положенням про затвердження та формування районних та обласних бюджетів, їх розподілу між територіальними громадами. Справді, навіщо народу думати про гроші. Хай затягнуть паски і думають про мову.

Підміняючи первинні суб’єкти місцевого самоврядування - територіальні громади, передбачені ч.1.ст.6 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», адміністративно-територіальними одиницями, які підконтрольні виключно владі зверху, автори конституційних змін унеможливлюють безпосередню участь громади в управлінні державою, грубо порушуючи норми Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Тож так звана децентралізація фактично направлена на узурпацію влади чиновниками і посилення владної вертикалі та на знищення основ місцевого самоврядування, що свідчить про наміри зупинити демократичний розвиток країни.

Головна небезпека пропонованих змін полягає у фактичній ліквідації первинного елемента місцевого самоврядування – територіальної громади як історично-сформованої спільноти людей, які проживають в місті/селі/селищі, мають спільні інтереси, визначений законом правовий статус і є суб’єктом права власності.

Натомість, внаслідок підміни понять, громада визначається як адміністративно-територіальна одиниця, яка включає один або декілька населених пунктів, а також прилеглі до них території. Таким чином, переривається історичний зв’язок між поколіннями, а поняття «громада» постає штучним аморфним утворенням, яке виникло в результаті адміністративно-територіального поділу.

На думку авторів, конституційна реформа необхідна тому, що модель місцевого самоврядування перехідного періоду значною мірою вичерпала свої функціональні можливості. Але це при тому, що дана модель свідомо так і не була реалізована на практиці. Більше того, автори чомусь вирішили, що зазначена у Конституції модель громадянин — громада — держава була всього лиш моделлю перехідного періоду, а не тисячолітньою традицією українського народу.

У пропонованих змінах до 140-ї статті зникає право територіальної громади здійснювати свою владу безпосередньо, що порушує норму ч.3. ст.5 конституції України.

Ці зміни жодним чином не стосуються "єдиного носія та джерела влади" в Україні (за ст. 5 діючої редакції Основного Закону). Те, що стосується безпосередньо народу, передбачено другою частиною, яку можна назвати... кінцем народовладдя, або початком революції. Вже 140-ва стаття покликана поставити хрест на одному зі стовпів народовладдя - праві жителів окремого чи кількох населених пунктів самостійно формувати територіальні громади. Тепер передбачається, що органи центральної влади самі зададуть (призначать зверху) формат громади. Скажімо, замість п'ятьох де-факто територіальних громад - одного більшого села, трьох менших і хутора, тепер буде одна громада. Найгірше у пропонованих змінах до 140-ї статті - з неї щезає право територіальної громади здійснювати свою владу безпосередньо!

Стаття 142 Конституції гласить: "Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад."

Натомість у запропонованих змінах до Конституції, замість "власності територіальних громад" з'являється поняття "комунальної власності громад", а сам термін "громади" означає лише назву адміністративно-територіальної одиниці.

Пропоновані зміни до ст. 143-ї позбавляють український народ права на свою законну власність - національне багатство, оскільки вже не територіальні громади безпосередньо, або через створені ними органи місцевого самоврядування, управляють комунальним майном, землею, ресурсами, а лише органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, чиї повноваження планується обмежити відповідними повноваженнями представників Президента України. Тобто, долю спільного майна визначатимуть виключно депутати та представники центральної влади, що на практиці, як ми знаємо, перетворюється на звичайний грабунок українського народу. Тому можна уявити собі масштаби розкрадань, якщо усунути з правового поля справжнього власника національного багатства – народ.

Пропоновані зміни до ст. 143-ї ще більше відділяють майно, в тому числі землю і надра, від народу України. Тому що вже не територіальні громади безпосередньо, або через створені ними органи місцевого самоврядування, управляють комунальним майном, а лише органи місцевого самоврядування та їх посадові особи (!) вирішують питання місцевого самоврядування, віднесені законом до їх компетенції!

На практиці це означатиме, що навіть нинішній, підконтрольній владі сільський голова, чи рада, розпоряджатимуться майном громади рівно настільки, наскільки їм це буде дозволено органами центральної влади!

Зміна статті 143-ї Конституції України на манер російської, з вилученням права громади на безпосереднє управління своїм майном, взагалі виглядає цинічним кроком в умовах військової агресії сусідньої держави.

Навіть з поверхневого аналізу стає зрозумілим - про жодну реальну децентралізацію не йдеться. Це лише імітація системи, яка насправді хоче повністю вихолостити принципи народовладдя, закладені в чинній редакції Основного Закону.

Якщо ми вибрали європейський шлях розвитку, тоді чому уподібнюємо нашу Конституцію до російської? Адже тільки у Росії народ позбавлений права на пряме народовладдя, в той час, як усі європейські конституції та Європейська Хартія місцевого самоврядування ревно обстоюють це право.

Ми закликаємо не міняти Конституцію, а навпаки – виконати чинну: усунути перешкоди для нормальної роботи територіальних громад власників та запровадити відповідні законодавчі механізми на виконання діючих статей Основного Закону, які би забезпечили реалізацію народом свого права на безпосереднє народовладдя та володіння майном у відповідності до чинної Конституції України та Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Конституція 1996року виявилася найміцнішим знаряддям захисту української державності. Вона була прийнята у легітимний, демократичний спосіб — парламентським голосуванням. Тому й муляла Москві, яка у 1999 року зрозуміла, що щось в Україні йде не так, як їй би хотілося.

Нині ж питання Конституції з'являється на порядку денному за вимогою Кремля. Путін і Чуркін виходять на міжнародну арену і вимагають від України нової Конституції з федералізацією та другою державною мовою.

Чому Москва наполягає на зміні Основного Закону?

Виявляється, в нашій Конституції є щось таке, що дозволяє утримувати Україну в рамках державності. Насправді конституційний процес не містить якихось загроз, якщо, звісно, він не буде робитися під дудку Кремля.

Сьогодні частина України є окупованою, з російською юрисдикцією, а інша частина — Донеччина та Луганщина є lawless area (тобто, територією беззаконня), де немає ані українського, ані російського закону, не діють міліція та прокуратура. Чи є у такій страшній, складній ситуації конституційний процес актуальним? Під час війни найбільш нагальним є питання державності та хоча б умовної територіальної цілісності. У чинній Конституції усе це закладено: унітаризм, державна мова, непорушність кордонів, те, що не дозволяло забирати Крим, розташовувати Чорноморський флот РФ. Але ці інституційні засади не спрацювали.

Втім, якщо проаналізувати, як відбувалася зміна конституційного ладу (щоразу незаконно), то можна сказати, що зараз легітимною є лише Конституція 1996 року. Та сама Конституція, яка дає президентові сильні повноваження. Наразі конституційний процес недоречний. Усі зусилля держави і суспільства мають бути скеровані на забезпечення того інструментарію, який надасть президентові як голові держави і головнокомандувачу можливість оперативно реагувати на ситуацію.

Щодо ліквідації недоліків Конституції, то можна скористатися методологією Європейського суду з прав людини. Пам'ятаєте, щоб уперше звернутися до цього суду, потрібно вичерпати усі можливі національні засоби? Давайте вичерпаємо усі можливі засоби вирішення питань на рівні простого закону без внесення змін до Конституції. Адже можна простими законами реформувати і судову систему, і місцеве самоврядування, і питання боротьби з корупцією. Якщо будуть вичерпані ці можливості, подальші дії стануть неможливими через протиріччя з чинною Конституцією, тоді й почнемо конституційний процес. Звісно, якщо для цього будуть сприятливі політичні умови, бо за наявності путінської Росії це неможливо.

Є недопустимими зміни до Конституції за російським зразком в напрямку знищення територіальної громади-власника та безпосереднього народовладдя.

Не може реформа місцевого самоврядування полягати у вилученні конституційного права самоврядування у того, кому воно належить, а саме у громади, з передачею знеособленим як власникам жителям громад, у передачі повноважень представницьким органам - юридичним особам, засновником яких не виступає громада.

Не може бути укрупнень без волі громади - виключно на основі рішень сільських та селищних голів та депутатів.

Що собою представлятиме село без громади - юридичної особи та представницького органу? Воно просто щезне через певний період часу.

Якщо на території ЄС усі громади - юридичні особи публічного права, якщо цього вимагає Європейська хартія місцевого самоврядування, то чому в Україні має бути по іншому? Чому Президент України,якого президентом зробив Майдан, воля народу, нищить пряме народовладдя?! Ці речі неприпустимі.

Майдан подарував українцям безцінний практичний досвід народовладдя, породив справжнє громадянське суспільство, яке тепер не бажає миритися зі свавіллям можновладців, відкрив можливість взяти владу в свої руки і брати активну участь у керівництві своєю державою.

Саме це і є зміною системи влади і справжньою євроінтеграцією, за яку стояв Майдан.

Децентралізація, яку нам пропонують, має відвертий антинародний характер.

Народ, який своєю кров’ю привів теперішніх можновладців, хочуть усунути від влади.

 Використовуючи підміну понять, нас знову обдурюють.

Немає жодних підстав для перегляду норм розділу XI «Місцеве самоврядування» Конституції України.

Цей законопроект не вирішує жодну проблему, яка хвилює суспільство, а сприяє лише підсиленню влади президента.

Цей законопроект не вирішує питання підвищення відповідальності політиків за результати їх політичної діяльності.

Цей законопроект не знімає недоторканності ні з народних депутатів, ні з президента, ні із суддів, ні з членів Уряду.

Цей законопроект не спрощує процедуру імпічменту президенту.

Цей законопроект не створює гарантії реалізації прав громадян, не вирішує наболіле питання про місце і роль судової системи.

Насправді, цей законопроект суттєво збільшує повноваження президента, він руйнує партійну структуру Верховної ради, ліквідує роль і значення фракцій, нібито нам структуризація суспільства не потрібна, а парламент потрібний президенту в якості маріонетки.

Але найбільша небезпека законопроекту в тому, що він пропонує знищити основу державного ладу держави – систему місцевого самоврядування і вводить систему президентських наглядачів.

І якщо це робиться на користь злочинних органів місцевого самоврядування, органів державної влади чи олігархів, то це є ДЕРЖАВНОЮ ЗРАДОЮ.

Голова Черкаської міської Асоціації
органів самоорганізації населення

В.О. Миколенко



Комментарии

  +2 #1 Николаевец 14 авг. 2014 г., 7:34:22
Люди!!! За кого вы проголосовали??? Как можно было на волне революции выбрать президентом олигарха, кума бывшего президента? Как только разберемся с идиотами на востоке, сразу на Киев и Майдан-3 ! Иначе стране жопа!!!
  +2 #2 Кремень 14 авг. 2014 г., 14:45:45
Это не украинцы выбирали олигарха ПЕЦУ в один тур . Это Пеца Вальцман выбирал сам себя приписав себе 54% .И нет ни какого сомнения что Пеца будет крысятничать .Он по природе жадная криса Главное вовремя присечь его воровать .И не дать ему убежать в паРАШУ . ;-)

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Минулої доби вдалося зменшити кількість обстрілів позицій Об’єднаних сил. Відмічалось також зменшення інтенсивності застосування російськими окупантами важкого озброєння

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.