Народ ніколи не виступав за потребу змінювати Конституцію України, - експерт

Цього року Україна відзначить 20-річчя прийняття Конституції держави. Протягом усього цього часу жодна влада не бажала виконувати Основний Закон, а навпаки, прагнула його переписати поза волею народу. Нерідко ці намагання «тягнули» на конституційний переворот.

На щастя, чинна Конституція має запобіжники від її гвалтування. Так, стаття 5 Конституції гласить: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу».

Хто не знає, як розуміти поняття «носій суверенітету» і вважає, що влада народу може бути підмінена владою його органів, можуть ознайомитися з висновками Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2005 від 3 жовтня 2005 року:

«Положення частини другої статті 5 Конституції України «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» треба розуміти так, що в Україні вся влада належить народові. Влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України.

Належне виключно народові право визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами».

Отже, влада народу – первинна, єдина і невідчужувана! Якщо найняті народом органи влади не виражають волю народу, а діють на свій розсуд – це вже узурпація влади! Злочин!

Хтось заперечить: але ж від імені народу виступає Верховна Рада України! Так, але при цьому народ не передає їй верховну (суверенну) владу, яка, повторюю, є невідчужуваною!

Хтось знову може заперечити: але ж 28 червня 1996 року Конституція України була прийнята Верховною Радою. Так ось, акт прийняття Конституції Радою був одноразовим!

Тих, хто сумнівається, прошу ознайомитися з Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2008 від 16.04.2008:

«Прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом».

Можливість референдуму, у тому числі за народною ініціативою, передбачена Конституцією:

Стаття 72. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Але весь фокус у тому, що народ жодного разу не ініціював проведення референдуму щодо внесення змін у Конституцію. Більше того, народ ніколи не виступав за саму потребу внесення будь-яких змін!

Теза про референдум є маніпулятивною з боку влади, яка хоче протягнути потрібний для неї варіант Конституції. Адже на референдум має виноситись одне питання, а не еклектичний новий текст Конституції, в якому не розбереться не те що народ, а не можуть розібратися ні самі політики, ні експерти.

Народ не повинен бути статистом в іграх влади з Конституцією, проект якої написаний поза його волею і навіть не в Україні. І питання не лише в особливому статусі ОРДЛО, а в намаганні органів влади знищити народовладдя, місцеве самоврядування, закладене в чинній Конституції.

Чи бажають українці таких змін? Політики, як завжди, народ не спитали! Але цим цікавляться соціологи. Так от, соціологічне опитування 2012 року (часів правління Януковича, який волів переписати Конституцію «під себе») показало, що лише 4,1% українців головною причиною складної соціально-економічної ситуації в Україні вважають недосконалість чинної Конституції. Про це у своїй статті для ZN.UA писав науковий консультант Центру Разумкова Микола Мельник, коментуючи рішення президента про створення Конституційної асамблеї для внесення змін до Основного закону.

«Українці вважають, що конституційною реформою влада посилює свої позиції і відвертає увагу від інших проблем, - зазначав соціолог. - Переважна більшість громадян вбачають головну проблему країни в неналежній діяльності влади.

Відносна більшість українців (45,6%) не вважає за потрібне змінювати чинну Конституцію.

Приблизно така соціологічна картина і сьогодні.

Варто також пам’ятати і про вимоги суспільства не змінювати Конституцію України в умовах воєнного стану, який де факто є.

Громадськість вимагає від Президента України і Верховної Ради України оголосити мораторій на внесення будь-яких змін до Конституції України.

Підставою для запровадження такого мораторію є, зокрема, вимога, передбачена у частині 2 статті 157 Конституції України, в якій встановлено, що Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Тому варто знову і знову нагадувати мудрі слова Вінстона Черчілля, які актуальні й сьогодні: Коли наші «королі» хочуть змінити Конституцію, ми змінюємо наших «королів».

Михайло Роль, незалежний політичний експерт, портал «Воля народу»