mogno vse

​Як і навіщо «вожді» «Азову» нищили власний добробат

З огляду за гострий (нехай і поки що в епістолярному форматі) конфлікт нинішніх ватажків Нацкорпусу з колишнім ідеологом «Азову» Олегом Однороженком, що вже не перший день триває у Фейсбуці, я вирішив поділитися з шановним товариством текстом листа, який мені нещодавно написав колишній боєць «Азова» - одразу після прочитання моїх попередніх журналістських розслідувань, присвячених цій проблематиці. Зі зрозумілих причин, він побажав залишитися невідомим широкому загалу, а головне - своїм колишнім командирам.


Публікую текст без орфографічних і стилістичних змін. Тим більше, що написаний він досить грамотно. Наприкінці зазначу, що особистість бійця-автора листа я попередньо перевірив. Це не бот, а реальний доброволець. Більш того, його слова багато в чому збігаються з тією інформацією, яку я раніше оприлюднив у своїх статтях, зокрема, що стосується махінацій Білецького і Трояна із зарплатами бійців, та пропажі зброї. Детально я також писав і про Булата та його «Метеослужбу». Багато чого подібного про насамперед Широкінську операцію я також чув від решти бійців-вихідців з «Азову».

Отже, виношу на суд громадськості.

«Із чого ж почати... Можно згадати слова декого з близького оточення Білецького як раз після Іловайської операції напочатку вересня: «Андрей уже не тот, совсем поменялся. На голове корона растет, он кроме власти и денег уже ни о чем не думает». Звісно ж повірити в таке звичайним бійцям було складно, особливо коли думали трохи не про те (як раз коли росія відхопила шмат Приазов'я).

Повернусь трохи назад. Влітку 14го всі добробати намагались офіційно зареєструвати в системі. Більша частина підпадала під МВС. Азов тоді, як відомо, став одним із спецпідрозділів МВС Києвської області. Цікавий факт: лизання дупи авакова почалося десь наприкінці червня (точно не пам'ятаю), коли особовий склад було направлено на захист посольства рф у Києві. Не у формі, в балаклавах. Тоді це показалось трохи дивним.

Далі ті, хто був зареєстрований у МВС получили посвідчення та зарплатну картку, т.як. на підрозділ почали перераховувати гроші із бюджету держави. Командировочні кошти, яких ніхто не бачив, окрім керівництва (приблизно 30-80грн на рилодобу) також виділялись. Ще дуже активно збирались волонтерські гроші від людей, які їх приносили пачками у Козацький, збирались кошти на Майдані і т.ін. Тоді ми так не приділяли цьому увагу, навпаки раділи такому фінансуванню. Ледве не забув! Продукти, які приносили люди, також активно збиралися. Тоді нам розповідали, що то продукти для фронту, наше ж меню було однакове: макарони - бульйон - макарони. Кожен день. Цікаво що потім з'ясувалося, що не всі ті продукти доїжджали до Маріуполя та Урзуфа. Особливо коли наладили схему із збором продуктів прямо з супермаркетів. З одного в день вивозили 3-4 великі корзини (із слів очевидця). А таких точок було декілька.

Повернемось до наших зарплатних карток. Перше поступання грошей відбулось десь 25 серпня 14го. Ті хлопці, що встигли зробити картки, отримали зп в розмірі 8400-12600грн. Зарплатня інших була взята командуванням Азову. Як і 5 тис. грн підйомних коштів, які жоден з бійців не побачив. Як і кошти за червень-липень. Декому дали на руки по 4 тис.

Коли командування почуло про зарплатні картки і нараховані на них кошти, почалася паніка. Відразу через командирів передали: «картки із пін-кодами здати до керівництва, всі чеки по витратах здати також, як і зняту налічку. Все буде вираховане із зарплатні, яка у вас становить 4 тис. грн. і яку вам платить не МВС, а батальон. Ці кошти, що ви отримали, це нарахування на тих людей, які не зареєстровані офіційно».

Цікаво, на яких лохів було це розраховане? Так, були у нас незареєстровані люди, але їх було 20% десь від усієї кількості. Були і європейці, яким (по слухам) платили 1500-2000 долларів. Були і деякі росіяни, яким НІЧОГО не платили. Добре, якщо так, то хлопці готові були платити побратимам половину своєї зарплатні з власної кишені. Коли здійнявся шум, відповідь керівництва була такою: «а ви що, сюди прийшли за грошима чи батьківщину обороняти? Нащо вам гроші? Ми вас годуємо, снарягу купуємо». Ага, ту саму снарягу, яку таскали нам волонтери. Як і більшість продуктів. Частина з яких не доїжджала.

Так, ми туди пішли не за грошима, але таке ставлення до бійцівбуло дуже прикрим. Після перерахування грошей на банківський рахунок було одноразове: у 20х числах жовтня 14го. Спроби дозвонитись до бухгалтерії Київглавку були марними. Могли тільки сказати скільки грошей було нараховано. Зі слів головного бухгалтера: «ваші зарплати нараховані на єдину відомість і їх забирає представник батальону. Вам їх віддадуть на місці.(на запитання, чи можна їх забрати власноруч) Ні, самому забрати її не можна. (на зауваження, що до нас вона не доходить навіть і за яким наказом така херня коїться) Ви же розумієте, нам просто наказали. В усній формі. Гроші віддавати лише одній довіреній людині з батальйону по єдиній відомості. Вибачте, нічого не можемо зробити».

Як відомо, головою міліції в Києвському главку вже був Троян. Доречі, батальон і полк Азов підпорядковувалися МВС до кінця 14го року. Саме в грудні-січні це вже був полк Нацгвардії.

Ще один цинічний факт шокував всіх бійців, які про нього дізнались. Після першої іловайської операції у нас був важкопоранений побратим Сокіл, який потім помер у Німеччині. Кошти на його лікування знайшли саме волонтери, батальон майже нічого не виділив. Крім цього через місяць після смерті Сокола його мати пішла за документами в київглавк, а там із здивуванням відповіли «Як помер??? Він виконує завдання із охорони правопорядку в донецькій області! Ось і зарплатня йому начисляється.» І показали відомість.

На мою думку це вже пиздець наживатись на мертвому патріоті.

Саме в ті часи багато хто з хлопців і зрозумів, що ми лише кури, які несуть золоті яйця. Вівці, яких можна «стригти» на бабло. Тому особовий склад так сильно жаліли і з Іловайська так швидко вивели. Вони не за нас бентежились, а за свої гроші.

Цікаві речі почались з 14го жовтня. Саме цей «парад героїв» став великим передвиборчим фарсом Білецького. Та коли в цей день хлопці трохи пошуміли біля Верховної ради (там якийсь мітинг був, не могли пройти повз нього), епічною фразою Білецького були такі слова (дослівно): «Вы сюда пришли добровольцами, теперь вы уже не добровольцы. Себе вы больше не пренадлежите. Теперь вы пренадлежите батальону. Что я вам скажу - то и будете делать. Скажу пойти сдохнуть - пойдете и сдохнете!»

На цій промові він згадав і Маджахєда, який по слухам був у полоні дно (офіційно ПБВ), і про Севастополя, який попав в полон до росіян. Сказав, що ми своїх не бросаємо і обов'язково визволемо, що перемовини вже ведуться. І згадав про ДАП, що ми туди також поїдемо. Звісно його турбували тоді лише вибори. В яких він скористався не своїми заслугами.

Після виборів все було забуто і ніхто нікуди не поїхав. В жовтні (саме перед виборами) сталась цікава подія. Коли треба було відчитатись по досягненнях батальону, взяли одного з полонених, які перебували на урзуфській базі (здається росіянина), винесли із зброярні купку зброї та гранат, зробили фото поряд із полоненим, типо «зловили контрабандиста зі зброєю» і віддали його в СБУ. Зброю звісно повернули до зброярні. Сепара не шкода зовсім, але це свинський поступок. На мою думку.

Дуже цікавою та цинічною була промова Білецького наприкінці листопаду 14го. Білецький приїхав в Урзуф із новим поповненням і виступив із промовою:
«В связи с переходом полка от МВД в состав нацгвардии у меня есть несколько приказов. Приказ первый: всем кто не сдал зарплатные банковские карточки - обязательно их сдать. Это не ваши деньги, а полка. Зарплату вам платит полк. Позже мы ее постепенно увеличим до 6ти тысяч. И не за счёт государства или МВД, а за счёт внутренних резервов батальона.
Приказ второй. Если вам волонтеры или родственники прислали берцы, снаряжение или ещё что-то, то это не ваше. Вы должны это сдать командному составу, а мы сами определим кому оно нужнее.
Приказ третий. Всем нужно подписать контракт для перехода в состав нацгвардии. Контракт подписывается на 3 года. Кто не подпишет - будем считать его почти как дезертиром. С такими разговор короткий - за ворота и домой. Приказы лично мои и обсуждению не подлежат. Говорю вам это лично, чтобы не было споров и слухов».

Після такого звернення багато з хлопців пішли з батальону (полку). В грудні в Азові залишилось менше половини попереднього складу. Ніхто з тих хлопців не хотів бути стадом або «майном» Білецького.

Звісно що тоді полк мало не розпався. Але швиденько понабирали новий склад. І для того щоб здобути нову перемогу і славу Білецькому - була запланована Широкінська операція. На мою думку великі втрати як раз і стали наслідком того, що там було багато нових непідготовлених хлопців. І ще те, що керівництво шкодувало нову техніку більше ніж хлопців. Їх дуже шкода, що стали розмінною монетою Білецького.

З приводу пропажі 300 одиниць зброї. Кіпіш піднявся ще на початку листопаду, що не вистачає 150 одиниць. У всіх срочно попереписували номера автоматів. Деяка частина зброї «пропала» саме тоді, коли звалила основна частина батальону в грудні 14го, бо хлопці боялися переслідувань з боку контррозвідки (Булат і компанія). І такий конфлікт саме мав місце. Коли більша частина з однієї сотні звалила, їх саме намагались перехопити «Метеослужба», але хлопці їх послали в сторону осіннього лісу. Доречі саме в метеослужбі осідала велика кількість зброї, десь по 5 одиниць на рило. Причому відбирали нову і найкращу. Іноді вони перехоплювали волонтерів із харчами та «корисними штуками». Це був найжирніший підрозділ в Азові.

Згадав ще одну цікаву річ: за усним наказом Трояна всім добровольцям із Азову, які не захотіли підписувати контракт на вступ до Нацгвардії наприкінці 14го, заборонили переводитись до інших підрозділів чи добробатів. Або Азов, або звільнення. Саме в такій категоричній формі.

Наостанок скажу, що все це я бачив сам або дізнавався про це від хлопців із перших рук. Що робити із цією інформацією - вирішуй сам. Імена (позивні) я не називав спеціально...»


Артем Фурманюк, ostro.org

Фото racurs.ua



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Минулої доби російські окупанти збільшили обстріли по наших підрозділах. Найбільш напруженою ситуація була на Світлодарському, Донецькому та Маріупольському напрямках

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.