​Чи зацікавлена держава в збереженні музейних фондів України?

Державу, як суб'єкт відносин у світі, сприймають лише через призму захисту власних інтересів, ставлення до незахищених верст населення та відношення до музейних фондів, котрі доносять світу та наступним поколінням цієї держави історичну спадщину та повагу до минулого своєї країни. Лувр, Галерея Уффіці, музей Ватикану, музей Прадо, Британський музей — дуже опікуються тим, аби в їхніх фондах зберігалось найкраще і не відбувалось підмін експонатів, або їхнє псування. Ці музеї пишаються своїми шедеврами і цінують їхню історичну цінність.


А що ж в Україні? В Україні до музейних цінностей ставляться двояко. З одного боку, ті, хто отримує владу (як колись Табачник), починають вважати історичні цінності своєю власністю, після чого з'ясовується, що в українських музеях почали виявляти якісні підробки замість оригіналів. А з іншого, держава не дуже опікується ані оплатою роботи музейних працівників, ані у виявленні зацікавленості в збереженні музейних цінностей. Ба більше: подекуди і працівники цих установ роблять все можливе, аби суспільство не дуже цікавилось - чи справжні музейні експонати, роблячи вигляд, що не усвідомлюють, навіщо такими питаннями перейматись?

Наше видання, починаючи з травня 2017 року, опікується долею барельєфа Архистратига Михаїла, що належить до фондів Національного музею історії України і багато років тому був переданий на тимчасове зберігання та експонування до музею історії Києва. Протягом свого зберігання в музеї історії Києва експонат зазнав разючих змін і нині барельєф наразі суттєво відрізняється від фото, як його було зафіксовано до того, як його передали. Тож постало абсолютно логічне питання: з якого дива так сталось? Представники Музею історії Києва зміну зовнішнього вигляду пояснювали реставрацією. Проте в усьому світі реставрація - це сукупність рятувальних, відновлювальних і консервативних засобів відносно творів мистецтва (від ювелірства - до архітектури). А той об’єкт, що виставлено в Музеї історії Києва, суттєво відрізняється від об’єкту, який йому передавали.

Журналістське розслідування, що відбувалось більше ніж півроку, дозволило зібрати велику кількість документів, проте вже в той час наші журналісти не спостерігали бажання допомоги ані від співробітників Музею історії Києва, ані від представника Національного музею історії України пана Патриляка, який вимушений був йти з редакцією на контакт лише після наполегливих та офіційних звернень. На жаль, редакція і сьогодні не змогла з'ясувати ані контору, котра покривала барельєф золотом, ані де знаходяться усі три реставраційні паспорти. З музею історії Києва повідомляли, що вони всі знищені під час революції Гідності, тоді як, коли представники редакції потрапили на озвучення і обговорення експертизи (на яке пан Патриляк був незацікавлений нас чомусь допускати, але згодом таки — погодився і на яку Музей історії Києва змушений був піти після підняття редакцією питання автентичності музейного експонату барельєфа Архистратига Михаїла), стало зрозумілим, що паспорти таки існують, оскільки без їхнього застосування Музей історії Києва не зміг би провести останню експертизу. От і виходило, що ані пан Патриляк, ані керівництво Музей історії Києва не зацікавлені, аби були встановлені винні, що пішли на паплюження барельєфа Архистратига Михаїла через реставрацію, що призвело до нанесення державі мільйонних збитків. А коли працівник музею не виявляє жодного бажання та не надає жодного сприяння щодо повернення експонату до музею, де він працює, викликає не лише здивування, а й бажання розібратись: чому?

Зважаючи на реальну ситуацію в державі щодо бажання великої кількості ділків відносно заволодіння справжніми музейними експонатами задля заміни їх на підробки, аби оригінали або передати до приватних колекцій, або до продажу на чорному ринку, будь-які незрозумілості в поведінці працівників музею відносно збереження або повернення музею автентичних експонатів викликають велику численні запитання.

Небажання пана Богдана Патриляка відкрито співпрацювати спонукало редакцію до збору інформації про цю особу. Було встановлено, що до Національного музею історії України він прийшов працювати у 2015 році і, за інформацією джерела з Міністерства культури, молоді та спорту України, не без протеже свого брата - декана історичного факультету університету ім. Шевченко, Патриляка Івана Казимировича. А вже в 2016 році новий співробітник підтримував осіб, які наполягали на зміні вектору музею та зміні керівництва Національного музею історії України. Група, котра виступала, була керованою і серед протестантів, зокрема, була завідувачка сектору нумізматики - Зінаїда Зразюк. А сам пан Богдан, в одній відстороненій з розмов з журналістами, свого часу дав зрозуміти, що непогано знається на нумізматиці.

Аж вже цього року стає відомо, що 24 січня 2019 року у Національному музеї історії України проводяться слідчі дії. Зокрема, обшук робочого місця завідувачки сектору нумізматики Зінаїди Зразюк та перевірка експонатів нумізматичної колекції НМІУ (Національний музей історії України). А наприкінці 2019 стає відомо, що саме Богдана Патриляка Державний секретар, голова комісії з проведення ліквідації Міністерства культури України КАРАНДЄЄВ Ростислав Володимирович призначає виконуючим обов'язки на місце Сосновської, аби він на певний час очолив музей.

Виникає питання: чи не є це змовою заради перешкоджання розслідування СБУ? Чи були перевірки Богдана Патриляка на профпридатність? Адже, наскільки відомо з відкритих джерел, він усіляко уникав проходження атестації. І редакція таки звернулась до міністерства, аби вони надали інформацію з приводу проходження атестації. Та чи не хочуть усі зацікавленні замести сліди, так як це відбулося у ситуації з експонатом барельєфа Архистратига Михаїла?

Тож редакція звернулась до чільника міністерства пана Бородянського з проханням роз'яснення ситуації, що виникла в Національному музеї історії України та прокоментувати, чи не є подібне — замітанням слідів, аби нанести шкоду розслідуванню правоохоронців? Та й повідомити все ж інформацію щодо реакції Міністерства відносно відповідальності осіб, винних в нанесенні шкоди барельєфу Архистратига Михаїла, а також великих збитків державі?

Барельєф Архангела Михаїла до реставрація (ліворуч) та після (праворуч).Фото «Конфлікти і закони»



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Последние новости

Наші захисники вели адекватні оборонні дії, застосовуючи у легке піхотне озброєння. Втрат внаслідок бойових дій протягом минулої доби серед наших героїв-захисників немає

подробнее

Опрос

Как Вы оцениваете результаты переговоров в нормандском формате?

pp
Конфликты и законы © 2008-2019.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.