​Від демократії до диктатури

Революція Гідності була покликана змінити систему і призвести до реальних змін в українському суспільстві. Проте з’ясувалось, що революції справді впроваджують ідеалісти, втілюють романтики, а використовують негідники. В сьогоднішній Україні ця теза доведена якнайкраще. Нині ми спостерігаємо як олігарх Порошенко реанімує партію регіонів, підтримує її сателітів, і, від чого дивується весь світ, - як веде боротьбу за існування і цементування корупційної складової у владі та суспільстві.


Проте, і це не найстрашніше в діях особи, що взяла на себе обов’язок бути гарантом Конституції України та законності. Найогиднішим в діях Порошенко є те, що він підтримує та підписує законопроекти, що шкодять демократичним інституціям, руйнують підвалини європейських засад та призводять до диктатури.

Те, що в українському парламенті не існує справжньої коаліції, те, що Порошенко спирається у політиці лише на колишніх своїх соратників з представників партії регіонів, котрі втрапили у парламент вже від інших партій, або за мажоритарною системою, - зрозуміло давно. Як і не є секретом, що усі галасливі заяви про реформи виявились маніпуляцією, а саме реформування – імітацією.

Проте, інакше Порошенко не може вже існувати, позаяк в іншій системі координат з його установками, де заохочується рейдерство, де представники парламенту є найбагатшими, бо мають можливість використовувати свою політичну кар’єру як бізнес, а багатіє саме той, хто при владі, - він не існуватиме, а відповідатиме перед реальним, дієвим законом, коли правосуддя не купується, а президент не може мати офшорів та збагачуватись за рахунок громадян.

Та система координат, в котрій влада відповідає за свої вчинки, турбується про економіку країни, а банк президента країни не отримує шалених доходів через посаду власника, не є доцільною для Порошенко і його команди. Він це розумів з самого початку і саме тому вже з першого року президентства почав втілювати маленькі кроки у бік диктатури та свавілля. Тож не дивно, що людей, які виходили на протести, почали обмежувати рамками, як в росії, а влада почала демонструвати силу, засуджуючи та вбиваючи патріотів та відпускаючи справжніх бандитів, котрі легко їхали з країни після суду, а то й пред’являти суспільству претензії, що обвинувачення – хибні, позаяк прокуратура не довела вини обвинуваченого.

Суспільство спостерігає за тим, як прокурори, свідомо, завалюють справи проти реальних крадіїв та бандитів, а на противагу – оголошують про підозру Сталіну та Берії. Загалом, поведінка генерального прокурора нагадує сюр, бо за законом саме він повинен був зупиняти протизаконність президентської діяльності з багатьох питань. Але на практиці все має інший вигляд: генеральний прокурор в унісон з владою робить незрозумілі і спотворені заяви, що розраховані на дешевий піар. Адже як можна сприймати заяву від прокуратури, за якою доповідають, що «прокуратура АР Крим зібрала достатньо доказів для повідомлення про підозру і на даний час підготовлено проекти повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України Сталіну Йосипу Віссаріоновичу та Берії Лаврентію Павловичу». А якщо «підозрювані» не прибудуть до прокуратури, до них застосують заходи примусового приводу? І це за умови, що у прокуратурі знають про існування в Кримінальному кодексі статі відносно закриття кримінальної справи у зв'язку зі смертю. Тобто: якщо у зв’язку зі смертю закривають, то проти кого нині підозра? Звісно, що сам факт засудження депортації кримських татар, а також навіть притягнення до відповідальності тих працівників КДБ, які були до цього причетні і нині живі. Але ж не запроваджувати імітацію.

Проте імітація є основним видом діяльності української влади. Її завдання - спаплюжити демократію, підмінивши її відвертим та неприкритим замахом на права людини, та подати як українцям, так і світові – боротьбою за інтереси держави. Лишень справжніх інтересів країни у тих потугах не існує. Лише зацікавленість олігархату у розкраданні держави та затягування ошийника на громадянах, котрі прагнуть європейського рівня життя, європейських цінностей та європейського світобачення.

Провалення голосування за санкції проти людей януковича, невнесення до цього списку Ахметова, Медведчука та інших одіозних осіб, лише демонструє подвійні стандарти влади, котра за красивими патріотичними гаслами приховує банальні цинічні власні інтереси, що не пересікаються з бажаннями та прагненнями українців. Внесення в українське законодавство «диктаторських» законів, що були відмінені у січні 2014 року, демонстративні заяви, що нормальні діти, аби вирости не мажорами, повинні вчитись в Англії, повне ігнорування вимог громадян покарати колаборантів, а також зухвале і цинічне знищення освіти, медицини і запровадження правового нігілізму під гаслом реформування судової і правоохоронної систем доводять громадянам, що Порошенко поставив на узурпацію влади, коли розумні люди та молодь починають виїжджати з країни, а в державі лишається лише манюпас, що готовий працювати за скибку хліба (а всі пам’ятають, з якою гордістю Порошенко говорив про дешеву робочу силу в Україні), а також люди похилого віку, котрих бажають лишити пенсії, змусивши працювати до смерті, але при цьому – платити до пенсійного фонду.

Задля втілення бажання про царювання і гасла «мій народ», Порошенко готовий на великі потуги. Він чудово усвідомлює, що прорив європейських цінностей, а також поява в країні європейських товарів призведе до того, що люди почнуть порівнювати, і він та його команда будуть не лише в програші. Вже сьогодні українцям відомо, що Порошенко – найбагатший президент в Європі, але при цьому – просить грошей для країни. І став він багатим не через те, що отримав спадок, а через можливість корупційних схем, запроваджених з часів Кучми, отримати від України кошти, котрі так легко виводити з бюджету, коли ти – при владі.

І задля скочування до диктатури Порошенко буде наслідувати путіна в усьому. Так зручно, адже у путіна вже розроблено механізм, котрий просто треба перенести на український грунт. Що влада і втілює, постійно запроваджуючи механізми контролю за суспільством. При цьому влада не опікується реальною контрпропагандою проти загарбника, вона не переймається енергонезалежністю країни, в якій велика кількість Облгазів належать російським олігархам. Вона не турбується, що навіть служба зайнятості України обслуговується у російському банку. І зовсім не переймається, аби дійсно перекривати російському бізнесу існування в Україні. А щодо реформ, щодо боротьби з корупцією, то народ про таку дієвість влади вже анекдоти поскладав, бо чудово усвідомлює: не можна боротись з тим, що очолюєш і від чого отримуєш кеш.

Тож Порошенко і надалі робитиме спробу обмежувати права громадян, створювати передумови для того, аби якомога більше людей виїжджало з країни, адже, коли людина не може себе реалізувати в державі і не хоче помирати в злиднях, вона поїде шукати кращої долі. А це – люди розумні, ті, на чиїх руках Порошенко вліз у крісло президента. І йому кортить, аби такі – їхали з держави, адже саме вони є для нього загрозою, бо – хочуть змінювати те, що самого Порошенка – влаштовує. А якщо вони поїдуть, тоді можна облаштовувати концтабір в центрі Європи, прикрашаючи його європейськими гаслами, які ніхто не збирається втілювати. І весь час брехати людям про європейські ринки (для обкрадання населення), чудово усвідомлюючи, що таких, як українські олігархи, у Європі давно б запроторили до буцегарні. А згодом, можна повторити і фокус путіна про рокіровку:«путін-медвєдєв», придумавши і собі «спадкоємця».

Та все ж, здається, у Порошенко давно все пропало, бо українці хоч і довірливі, проте – не дурні, а в дурнях лишаться саме українські казнокради. Єдине, що - народу потрібна справжня еліта, котра не бачить в державі дійну корову, а бажає розвивати країну, перетворюючи її на європейську оазу.

Роксолана МАЙ, «Конфлікти і закони»

Фотоколаж durdom.in.ua



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Враг продолжает атаковать нашу страну по ночам ракетами, шахедами, а также обстреливать ракетными системами залпового огня

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.