Політика

  «Веселі, брате, часи настали» - именно этой фразой Вакарчука можно охарактеризовать украинские реальности современности. Люди в ужасе от происходящего. Лихие 90-е прошлого века не просто постучались в дверь, они стали бытностью, благословенной властью.

  Казалось, что хуже януковича руководителя страны быть не может. На поверку оказалось, что украинцы не совсем понимали, что такое хуже.

  Політичний в’язень радянських часів Левко Лук’яненко, який понад 25 років провів за гратами за свою патріотичну позицію, називає історію з ув’язненням радикала Ігоря Мосійчука «вибірковим правосуддям». Каже, що відео, продемонстроване у Верховній Раді, викликає у нього багато запитань і справляє враження змонтованого.

  Все, що наразі робить Путін, то є ого особистим уявленням про створення імперії. І хоча ця людина начебто і має освіту, і, навіть, є представником КДБ (а про таких складали байки, що вони занадто розумні), він не усвідомлює, що незважаючи на те, що нинішній Московії притаманні такі риси імперії, як: наявність чисельної армії і поліції, авторитарна та одноосібна влада, лояльність російського населення та концентрація усіх гілок влади в одному центрі (Москві), а також нав’язування громадянам домінування релігії, як ідеології, імперію побудувати він не зможе, оскільки фінансового ресурсу на повне окопування чужих територій він не має, а території, які він бажає загнати до імперії, на відміну від пасивного російського населення, надаватимуть опір загарбнику. Та все ж Путін демонструє, що, як і чільники імперій, він прагне до регіонального або світового домінування, задля чого і провадить експансивну зовнішню політику.

  Порошенко, трясясь над своими активами, помогая регионалам вернуться во власть, подписывая законы, иногда вредящие Украине, как, например, закон о местных выборах, слизанный с российского законодательства, закрывает глаза на то, что в местную власть, как крысы со всех щелей, потянулись люди Медведчука и януковича.