Знедоленим кацапам присвячується

Як символічно та далекоглядно, ще на початку грудня, ГО «Київський культурний трибунал» у дні закваски Євромайдану провела перформанс «Майдан, чемодан, Магадан». Тоді найвидатніші українські художники персоніфіковано розписали дорожні валізи для найодіозніших представників української влади та розмістили їх на новорічній майданівській ЙОЛКЕ. Як з’ясувалось згодом, митці спрогнозували майбутнє України.

Три місяці протистояння на Євромайдані, врешті, принесли свої довгоочікувані дивіденди. Авторитарний режим януковича було подолано, а тиран втік до «братської» Росії. Його щуряча зграя, як і передбачалось, неначе персонажі якогось-там американського блокбастеру в жанрі horror розчинилась у повітрі. Здавалося б: настала година «Ч» розпочати нову сторінку в історії вільної, демократичної країни, але ж раптом над нею нависла, на жаль, непрогнозована новою українською владою загроза. Не встигли бійці Майдану поховати полеглих в боях побратимів з Небесної сотні, як на Україну посунула армія Путіна.

Чому ж саме зараз, коли Україна нарешті позбавилась тирана та отримала від екс-опозиції довгоочікувану можливість повного перезавантаження, президент Росії, який ще донедавна браво наспівував «приспівки» про братські народи, вирішив розгорнути масштабну програму інтервенції на території нашої держави, розпочавши її із захоплення Кримського півострова?

Як на мене, на користь несподіваної, але судячи з її масштабів, ретельно та заздалегідь підготовленої кампанії Путіна є декілька суттєвих аргументів. Перший та найголовніший – подолання загрози Майдану в якості анаболіка повстання у Росії, більшість населення якої люто ненавидять, але, за умов повальної тиранії, не здатно відкрито заявити про свої права на свободу. Другий – Росія скерувала свій бойовий потенціал в напрямку захоплення Чорноморського флоту для порятунку покидьків, вигнаних зі сцени маріонеток жалюгідної імперії, шахраїв, злодіїв, бандитів і убивці януковича. Спитаєте, чому? Та тому, що, рятуючи політичних трупів та злочинців з України, Путін переймається збереженням суто власних таємниць, пов’язаних із махінаціями, які він, за допомоги януковича, прокручував з Україною останніх чотири роки.

Після перемоги Майдану щурі втекли зі своїх потопаючих кораблів, де вони так ситно поживилися, а Росія під керівництвом Путіна влаштувала для них захисний бар’єр. Кремль, наче пилосос, виконав свою санітарну місію вселенського смітника, всмоктавши в лоно «Великой России» нечистоти фасончику: Лі Харві Освальда, Луїса Корвалана, Сноудена, "партєйних" бонз із звільнених колоній, ризького ОМОНу.

Україну обдерли як липку. Династія януковича ретельно підчистила усі можливі ресурси, але втікаючи, залишила українцям їх свободу та нестримну жагу патріотизму та національного єднання. Спостерігаючи за тривалими бойовими діями на Майдані, Путін, як хижак, відчув це особливо гостро.

Оголошуючи війну Україні, лідер російської хунти керувався божевільним тваринним жахом перед привидом демократичної революції, яка несподівано постукала у двері Кремля. На фоні розпочатої інтервенції, цей привид лише укріпився та із честю прийняв виклик «слов’янського брата», адже цей привид не проливав зайвої крові, лише чужу і у бою. Його шлях усіяний не трупами, а уламками ленінських болванів, відголосків епохи, які назавжди залишили Україну і яку так лагідно плекає кедебіст Путін.

Цей підгодований жахом кремлівської хунти привид сьогодні стимулює російську молодь, яка все активніше виходить на пікети та акції спротиву на захист України та власного демократичного майбутнього без Путіна, Медвєдєва та Лаврова. Тож, очевидно, що капосну і боязку владу «просвєтльонним» росіянам буде легко звалити, а Непереможний Київський Майдан врешті стане символом оновленої Росії.