Політика

Украина тяжело переживает войну. Люди держатся из последних сил, надеясь на скорую победу и возращение мира. И вдруг в СМИ и общественное мнение вбрасываются откровенно провокационные месседжи.

Сначала один общественно-политический деятель и блогер громко заявляет, что Украина «заслужила войну» с россией. Затем другой известный политический деятель и блогер заявляет, что даже после окончания войны в течение трех лет нельзя выпускать из Украины мужчин мобилизационного возраста.

Ніхто і ніщо, котре всього-на-всього ларьочник, котрого таточко прилаштував до політики помічником російського рекетира від спорту, сьогодні, за прикриттям Зеленського, видає з себе керівника країни.

За час президентства Зеленського офіційно повідомлялось про певну кількість замахів на життя Зеленського. Вперше про замах на Зеленського українці почули у 20 році, коли мешканець Івано-Франківщини повідомив, що готує замах на Зеленського в Гуті. За що і отримав термін. Але це — єдина інформація про розслідування одного з замахів.

Уряд Польщі відмовився відкрити свої кордони для українських зернових (кукурудзи, пшениці, ячменю та соняшника) після 15 вересня, що викликало обурення в головах неперевершених черчиллєй на Печерських пагорбах. При цьому Уряд Литви запропонував перенаправити українське зерно через порт Клайпеда та чотири інші порти в Естонії та Латвії, але ця пропозиція потребує будівництва нової залізниці та розширення існуючих портів з українського боку теж.

Хочу відреагувати на декілька постів мого давнього товариша Олексія Толкачова, де він стверджує, що Україна заслуговує на цю війну. Не в кремлівському сенсі — буцімто провокуючи недоімперію на агресію. А по-іншому — незрілістю українського суспільно-політичного життя. Тобто, дурнуватою надією на месію, небажанням чути один одного, невмінням об’єднуватися, тотальною безвідповідальністю, жадібністю, толерантністю до хабарництва і так далі, самі все знаєте.