Судові хроніки

Девушка, прогуливавшаяся по лесу с младенцем в коляске, сказала журналистам чистую правду. За это ей присудили заплатить некоему доктору 15 тысяч гривен, а еще - дать опровержение в средствах массовой информации. К счастью, Апелляционный суд Харьковской области внес в эту ситуацию логичное зерно - отправил дело на повторное рассмотрение районным судом. Хоть процесс на этом не закончился, но вера в справедливость к жителям сел Борщевая и Октябрьское вернулась.

Искать справедливость в Украине - то же самое, что ходить в лес зимой за подснежниками: с одной стороны - полный идиотизм, а с другой - есть шанс, что может и повезти, как падчерице из сказки о двенадцати месяцах.

Життя в українській столиці давно перетворилось на суцільний жах. Витівки київської влади викликають вже навіть не здивування, а шок, оскільки в жодній країні світу столична влада не має права поводитися у такий спосіб, щоб її представників сприймали як юродивих. Українські ж реалії полягають саме в тому, що увесь цивілізований світ дивиться на нашу державу, як на країну скажених ідіотів, яку очолюють психічно хворі і недотямкуваті особистості.

Коли депутати приймали Конституцію, то вписали до Основного закону багато правильних і демократичних прав і свобод, які матимуть громадяни молодої незалежної країни. Цим документом вони хотіли показати цивілізованому світові, що Україна будуватиме своє майбутнє на демократичних засадах. Проте не відомо, чи вірили вони в те, що регламентували, оскільки реалії сьогодення доводять, що Конституція – це, всього на всього, книжечка з правильно написаними фразами, зміст яких держава втілює лише опосередковано без будь-яких гарантій для українського населення.