Вияв протесту проти свавілля влад...

Вияв протесту проти свавілля влади і забудовника призводить до кримінальної відповідальності?

Подробиці

Опубліковано 16.11.2009 13:15

Автор:

Сергій та Андрій Мовчани.
Фото
«Конфлікти та закони»

Коли депутати приймали Конституцію, то вписали до Основного закону багато правильних і демократичних прав і свобод, які матимуть громадяни молодої незалежної країни. Цим документом вони хотіли показати цивілізованому світові, що Україна будуватиме своє майбутнє на демократичних засадах. Проте не відомо, чи вірили вони в те, що регламентували, оскільки реалії сьогодення доводять, що Конституція – це, всього на всього, книжечка з правильно написаними фразами, зміст яких держава втілює лише опосередковано без будь-яких гарантій для українського населення.

Відстоювання власних прав для громадян Європи чи Америки – святий обов’язок. Кожен свідомий індивідуум знає: він має право на мирний вияв протесту проти свавілля державних чиновників чи монополістів. А ті, у свою чергу, прекрасно усвідомлюють, що якщо підуть на утиск певних свобод – обов’язково отримають протест зі сторони громади. При цьому ж кожна сторона знає: якщо все робити в рамках закону, то Феміда сліпою не буде і захищатиме того, чиї права дійсно порушені.

В Україні Феміда ж дійсно сліпа. Її давно позбавили зору представники судової гілки влади, які замість того, щоб дотримуватись Верховенства права, заробляють гроші, виносячи вердикти або на користь того, хто більше заплатив, або в угоду державній машині, яка не зацікавлена у чесному судовому захисті тих, хто сплачує податки на її ж утримання.

Події, які розвивались в українському суспільстві цього року, ще раз довели: Україна лишається державою терору, в якій громадянина завжди можна залякати відкриттям кримінальної справи. І не має значення, що дії цієї людини мотивувались аж ніяк не неповагою до суспільства. Каральна машина українського правоохоронного відомства працює чітко: якщо ти виступив проти свавілля чиновника чи забудовника, або маєш бажання відстоювати національні інтереси не лише мовчазним протестом – проти тебе порушать кримінальну справу. І не факт, що суддя побачить у діях правоохоронців утиск прав громадян, оскільки міліція легко домовляється з прокуратурою, а остання - з судейським корпусом.

І справа братів Мовчанів, що слухається у Святошинському суді – не виключення. Члени студентської профспілки «Пряма дія», які на додачу є активістами ініціативи «Збережемо старий Київ», звинувачуються у скоєні групового хуліганства (ст. 296 ч. 2 КК) під час участі у акції протесту. Нагадаємо: понад рік тому, 6 червня 2008 року, ініціатива «Збережемо старий Київ» проводила акцію проти забудови парку по вул. Уманській. Активісти разом з місцевими жителями протестували проти вирубки зеленої зони та приватизації суспільного простору. В ході акції її учасники демонтували паркан навколо незаконного будівництва. Це було зроблено з метою привернення уваги громадськості до бездіяльності влади.

Але слідчий, який вів справу проти хлопців, не побачив у їхніх діях мотивів захисту суспільства. Він, працюючи на державну машину терору, без вагань відкрив проти хлопців кримінальну справу і … почав її розкручувати.

Здавалося б, що ця справа просто мусила б розвалитись в судді, адже навіть не дуже освіченій у правових аспектах людині, яка ознайомлюється зі справою безпосередньо у судовому процесі, стає зрозумілим, що справу шили білими нитками, і що якщо хлопці у чомусь і порушили закон, то аж ніяк не у зрізі кримінального контексту, тим паче за статтею „ групового хуліганства”.

І на перших трьох засіданнях здавалося, що суддя усвідомлює безглуздість обвинувачення. Проте четверте засідання, на якому відбувся допит свідків обвинувачення, показало, що, можливо, суд вже з якогось іншого боку подивився на розвиток цієї судової справи.

Хоча сам процес допиту свідків був доволі красномовним. По-перше, міліціянти, які 6 червня 2008 р стояли в оточенні паркану і відповідали за правопорядок, дали покази, що хлопці на будівельний майданчик не заходили і тим паче, жодних будівельних матеріалів або інструментів не розкидали. По-друге, вони так і не змогли дати відповідь адвокату Наталії Алпатьєвій, з приводу якої крадіжки цих правоохоронців на досудовому слідстві викликав слідчій Дьордяй. Обидва свідки наголосили, що їм невідомо, чому їх викликали до слідчого у справі якоїсь крадіжки, а допитували у справі братів Мовчанів. Хоча обидва міліціянти і підписали документ, що до слідчого йшли саме у справі крадіжки (але аж ніяк не у справі групового хуліганства (ст. 296 ч. 2 КК), за якою обвинувачують братів Мовчанів).

Та й інший свідок, який раніше наголошував на тому, що пікетувальники зайшли на будівельний майданчик і порозкидали будівельний інструмент (що не давало можливості наступного дня будівельникам працювати), тепер вже не так вперто настоював на своїх свідченнях, які давав раніше. Наразі він зазначив, що „ну, закинули кудись одну лопату”. Але вже не наголошував, що були розкидані усі потрібні для роботи інструменти. Хоча, посилаючись на свідчення міліціянтів, так і не зрозуміло, хто закинув ту лопату, оскільки хлопці на будівельний майданчик не заходили. Та й щодо величезного щита, який начебто впав з вини пікетувальників і пошкодив припарковане авто (а будівельна організація виставила хлопцям рахунок за відшкодування ремонту машини!), теж тепер не сходилось, оскільки нині величезний щит перетворився на електрощит (а отже значно меншим за розмірами), і було не зрозумілим, як хлопці могли його зачепити, якщо на будівельний майданчик (згідно свідчень правоохоронців) не заходили?

Щоправда, по авто виникає і декілька інших запитань: по перше, при виявленні пошкоджень господар „забув” викликати ДАІ та скласти протокол з приводу пошкодження транспортного засобу, а то й просто міліцію, аби засвідчити пошкодження автотранспорту, та аби правоохоронці почали з’ясовувати, хто ж той індивід, що наніс шкоду авто. Тож коли насправді було ушкоджено машину і за яких обставин - наразі з’ясувати неможливо. А отже ці (та деякі інші) свідчення більше базуються на припущеннях. Але чи можна звинувачувати людей у кримінальних статтях, ґрунтуючись на здогадках? Слідчий Дьордяй та свідки від обвинувачення, мабуть, вважають, що можуть, оскільки допоки ці особи не відмовились від своїх переконань щодо того, що хлопців потрібно запроторити до буцегарні.

Існує у цій справі і ще один нюанс. Адвокат на попередніх засіданнях попросила надати їй висновок СЕС щодо шуму, що відбувався на будівництві у день пікетування. Проте сторона обвинувачення принесла висновок, що датувався дев’ятим листопада цього року. А і дурню зрозуміло, що за рік на будівництві могли закінчити усі роботи, що призводили до великого шуму. Проте сторона обвинувачення чомусь впевнена, що адвокат задовольниться цією відпискою і що подібний папірець доведе, що на момент проведення акції протесту, громадяни, які живуть навколо будівництва, дискомфорту не відчували.

Що ж до розгляду справи, яку чомусь (з точки зору здорового глузду) затягують, то вже те, що суддя відмовилась 12 листопада 2009 року заслуховувати свідків від сторони захисту (хоча зі слів адвоката Наталії Алпатьєвої, слухання їхніх свідчень було оговорено заздалегідь), дає можливість припустити, що незважаючи на усі протиріччя у показах свідків обвинувачення, хлопців таки можуть покарати саме за ст. 296 ч. 2 КК, а, можливо, їм ще й інкримінують і роздмухування релігійної ворожнечі (адже у парку будується храм Московського патріархату, а на дворі нині – передвиборна боротьба). Хоча, якщо бути чесним і дійсно дотримуватись букви закону, то той же слідчий міг би відкрити справу проти хлопців за ст.. 185-прим.Адміністративного кодексу, звинувативши хлопців у «порушенні порядку організації, проведення зборів, вуличних ходів і демонстрацій», або, на крайній випадок, за ст.. 293 Кримінального кодексу за фактами групових порушень громадського порядку. Вчинення вказаних злочинів карається або штрафом, або арештом на термін до 6 місяців. Але аж ніяк не за статтею „хуліганство”, оскільки мотивами, що вивели хлопців на пікетування були якраз захист прав громадян і суспільства, а не навпаки.

Проте хочеться вірити, що суд розгляне справу неупереджено і чесно. І стане на захист не слідчого (який шиє справу білими нитками і викликає свідків у справі крадіжки, коли насправді допитує їх у іншій), і не сторони обвинувачення лише тому, що нею виступає церква Московського патріархату, а віддасть переваги дійсно верховенству права.

Оксана КОТОМКІНА

Наступна стаття »