​Аналог комуністичного ГУЛАГу, або як порошенківська «ЄС» та «Голос» допомагають будувати цифровий концтабір та відбирати житло і майно у народу

Соціальні мережі - вибухнули. Українці почали писати, що те, що ще пару років тому називали конспірологічною теорією щодо Шваба, хочуть зробити реальністю: цифрова залежність, втрата права на власність і контроль над життям громадян через знищення прав людини. Тільки наразі це не теорія. Це проголосований у першому читанні законопроект №14005, ухвалений також руками партій, що називають себе проєвропейськими: «Європейської Солідарності» Порошенка та «Голосу».

Те, що СДПУ(о)ушний Порошенко насправді ніколи не бажав громадянам життя, як в Європі, а його обіцянки, це - брехня, яку вішали на вуха електорату заради отримання голосів до парламенту та щоб йому в 14 році стати президентом, стало зрозумілим давно. І доводиться не лише тим, що Порошенко гарно співпрацював з бандитською владою януковича, працюючи, у тому числі, і в уряді Азарова, а й сьогодні, коли такий наче проєвропейський політик разом зі своєю партією, яку свідомо назвав Європейська солідарність (аби абревіатура нагадувала абревіатуру Європейського Союзу) разом, начебто з проєвропейською партією «Голос» підтримують всі антиконституційні законопроекти, що пропонуються монобільшістю перефарбованої в зелене проросійською партією регіонів. І це вже не вперше ці партії голосують проти власного народу. Саме ці ж політичні сили - «Європейська Солідарність» Порошенка та «Голос» раніше підтримали закон про продаж землі, проти якого, за соціологією, виступає 89% українців (а громадяни вимагають моделей, подібних до Польщі, Великобританії чи Ізраїлю, де земля захищена як стратегічний ресурс, а не є товаром для спекуляцій), обравши не європейський шлях, а колоніальний. І вони ж підтримали законопроєкт №14057, який фактично створює нові механізми цензури та ускладнює роботу журналістів, відкриваючи шлях до тотального контролю над інформаційним простором. І що, хтось скаже, що партії «ЄС» та «Голос» не в курсі, що подібні законопроекти - то не європейська практика, а пряма загроза національним інтересам, правам людини та свободі слова і що ці законопроекти є порушенням Конституцію України?

Проте 4 листопада 2025 року псевдоопозиційні партії «Європейська Солідарність» і «Голос» остаточно показали українцям, чиї інтереси вони захищають насправді. І це не інтереси народу і держави. Це інтереси клептократів та концтабору.

Тож не дивно, що після голосування за законопроєкт №14005 у суспільстві вибухнула хвиля обурення: люди в соціальних мережах не криючись пишуть, що партії «ЄС» та «Голос» надали допомогу слугам неукраїнського народу щодо створення цифрового концтабору, в якому хочуть запровадити тотальний цифровий контроль та позбавлення прав і майна.

Під гаслами «євроінтеграції», «цифровізації» та «зручності для громадян» Верховна Рада 4 листопада ухвалила в першому читанні законопроєкт №14005 «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення виконавчого провадження через цифровізацію», авторства ворога народу Андрія Мотовиловеця. За офіційною версією, закон нібито спрощує роботу виконавців, дозволяє «цифрову трансформацію» процесів і «наближає Україну до європейських стандартів». Насправді ж йдеться про запровадження системи, коли будь-який борг (навіть сумнівний або помилковий, або несправжній, як, наприклад, створює борги ДТЕК) може стати підставою для блокування рахунків та арешту майна, а також заборони розпорядження власною нерухомістю, а також про відбирання цього майна. І все це - без окремого судового рішення для кожного випадку. А в умовах війни, та ще й після двох років ковідоістерії, коли Зеленський ед компані загнали громадян в кредити, бо заборонили людям працювати, це означає катастрофу для мільйонів українців. Сьогодні і так понад 8 мільйонів людей вже перебувають у статусі боржників: серед них як внутрішньо переміщені особи, так і родини загиблих військових, пенсіонери, яким нараховують борги за неякісні послуги, та безробітні. Тож для більшості громадян такий проголосований наче європейські налаштованими партіями «ЄС» та «Голос» «цифровий порядок» означає загрозу втрати всього.

Кому подібне вигідно - питання риторичне. Це вигідно банкам, які роками накопичували мільярдні портфелі неповернених кредитів, виданих олігархам. Колекторам, що скупляють борги за копійки і тепер отримають автоматичний інструмент стягнення. Комунальним монополіям, які зможуть тиснути на незгодних із тарифами через цифрові реєстри. Просто незгодним, яких можуть зробити боржниками просто так, як робить це компанія ДТЕК за фіктивні борги за світло, і, звісно, приватним виконавцям, які отримають «розширені повноваження» без реального контролю.

Те, що практично всі порушення Конституції України прикривають європейською практикою - давно не смішно. В Європі, на яку так люблять посилатися ці політичні сили, такого апріорі бути не може. У більшості західних країн заборонено стягнення єдиного житла. У деяких кожну ситуацію розглядає спеціальна комісія, і зазвичай борг реструктуризують або частково списують, або діє програма «план відновлення боржника», яка передусім захищає базові права людини. А от в Україні під гаслами «до Європи» хочуть створити ГУЛАГ, який існував при комуністах, тільки - цифровий і не лише для політично засуджених, як в СРСР, а для всього населення.

Порохоботам та тим, хто вважає партію «Голос» європейською, не завадить знати, що їхні кумири свідомо підтримали антиконституційну підміну правосуддя автоматизацією, оскільки законопроєкт №14005 фактично скасовує судовий контроль, передаючи право вирішувати долі людей не суддям, а алгоритмам. Хоча у Конституції України вказано, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а всі інші закони, міжнародні договори та нормативно-правові акти мають їй відповідати (ст.8), (на що Порошенко і його ЄС разом з партією «Голос» давно начхали) та що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41) та ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як за рішенням суду (ст. 47).

Начхали ці партії і на те, що подібні механізми суперечать практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував: автоматичне втручання у право власності є порушенням статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції. Тож хочеться запитати в першу чергу у порохоботів: вас не дивує, що те, що Європа засуджує як порушення прав людини, в Україні цинічно видають за «європейський підхід» і за це голосують ті, кого ви підтримуєте?

Насправді, псевдоєвропейські партії, які голосували за цей законопроект, довели, що вони - не опозиція. Їхня «європейськість» закінчується там, де починаються інтереси банків, колекторів, олігархів та фінансових корпорацій. «Європейська Солідарність» і «Голос» вкотре стали ширмою для рішень, які підривають права громадян і руйнують поняття правової держави.

Законопроєкт №14005 - це не цифровізація, а цифрове рабство. Він узаконює грабунок під виглядом модернізації, підмінює правосуддя і відкриває шлях до масового відбирання майна. І якщо сьогодні ми не назвемо це своїми іменами, завтра система вирішить, що ваше майно і житло вже не ваше.

А щодо цифровізації, так варто наголосити ще й на тому, що створення й розширення Єдиного реєстру боржників відверто і нахабно порушує як Конституцію України, так і Закон «Про захист персональних даних». Публікація особистих даних громадян у відкритому доступі без їхньої згоди, без судового рішення, без можливості видалення інформації є грубим втручанням у приватне життя. І 32 стаття Конституції забороняє збирання, зберігання та поширення конфіденційної інформації без законних підстав і лише в інтересах національної безпеки чи прав людини. Проте питання захисту персональних даних у вище заданому законопроєкті взагалі ігнорується. Інтеграція автоматизованої системи виконавчого провадження з банками, МВС, нотаріатом, держреєстрами та платіжними платформами створює не тільки безпрецедентний ризик витоку або зловживання конфіденційною інформацією мільйонів громадян, а ще й формує цифровий механізм тотального контролю над населенням. У разі технічної помилки, хакерської атаки чи навмисного втручання будь-яка особа може бути автоматично позбавлена доступу до власних рахунків, майна чи документів без рішення суду і навіть без повідомлення. Тоді як у Європейському Союзі подібні процеси суворо регулюються нормами GDPR (закон Європейського Союзу про захист персональних даних) і передбачають багаторівневий контроль доступу, аудит, згоду користувача та відповідальність чиновника за кожен випадок обробки даних. І подібний захист не лише в країнах ЄС. Так, наприклад, в Японії взагалі заборонено передавати персональні дані навіть з префектури до префектури, бо держава дійсно турбується про захист персональних даних громадян. А от в Україні поєднання державних і приватних баз даних у єдину цифрову мережу (чого не має і не може бути у демократичних країнах) створює умови для зловживань, маніпуляцій та побудови цифрового концтабору, куди гіршого, ніж при комунізмі, за декомунізацію якого начебто виступають а-ля проєвропейські партії «Європейська солідарність» Порошенка та «Голос» разом зі «служками».

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фотоколаж Конфлікти і закони