Київрада, подаючи до суду, своїх...

Київрада, подаючи до суду, своїх представників на судові слухання не відправляє

Подробиці

Опубліковано 19.11.2009 15:55

Автор: Конфликты и законы

Фото «Конфлікти та закони» Життя в українській столиці давно перетворилось на суцільний жах. Витівки київської влади викликають вже навіть не здивування, а шок, оскільки в жодній країні світу столична влада не має права поводитися у такий спосіб, щоб її представників сприймали як юродивих. Українські ж реалії полягають саме в тому, що увесь цивілізований світ дивиться на нашу державу, як на країну скажених ідіотів, яку очолюють психічно хворі і недотямкуваті особистості.

І в приватних розмовах іноземці, навіть не криючись, знущаються з представників української влади. Ба більше, вони відверто наголошують, що жодна європейська країна не може поважати керівників нашої, оскільки немає потреби якось рахуватись з владою, яка перетворює країну, якою керує, на відсталу колонію «Тумба-Юмба».

Але українським політиканам на це начхати. Їм не потрібно, аби їх серйозно сприймали на політичній арені. Вони «за шмат гнилої ковбаси», що запакована в валізу з баксами, здають інтереси держави, розкрадають власну країну. І їм байдуже, що їх сприймають як блазнів та паяців, а їхню діяльність – як дії розумово відсталих.

Та й навіщо далеко ходити. Згадайте, як на одному з виступів «Вечірнього кварталу», коли актори кепкували в черговий раз з Черновецького і порівняли його з космосом, він, знаходячись у залі, піднявся і почав усім махати рукою. Скажіть, яка нормальна людина, коли з неї відверто кепкують і морально знущаються, піде на подібний вчинок. Мер української столиці пішов… Тож що вже можна говорити про дії київських депутатів, які під головуванням такої людини без вагань розкрадають землю, а представники Київської адміністрації відмивають гроші, на чому лишень можна. Останній раз – відмили на хлорці. Виявилось, що на миття під’їздів під час неіснуючої пандемії грипу київська влада закупила хлорки на 18 мільйонів гривень. Але чи бачив хто з громадян, щоб парадні, у яких вони мешкають, мились? Та до цих приміщень і двірники заходять лишень один раз на квартал. Але за звітністю – все вірно. Гроші – витрачено. А те, що жеки під час «пандемії» порозвішували на під’їздах оголошення, в яких повідомляли, що на увесь період карантину люди самостійно повинні дезінфікувати хлоркою сходові клітини, то – неважливо.

І відмивання бюджетних коштів – це не єдине, чим «бавиться» київська влада. Як писали вже «Конфлікти і закони», Київрада без вагань стає на захист забудовників, причому без їхнього навіть на це прохання. Про це, між іншим, наголосила і суддя Апеляційного суду Лапчевська, коли відбувалось слухання відкритого судового засідання на розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 р. Вона під час засідання поцікавилась у представника забудовника, чому вони самі не подавали такої скарги, на що відповідач не дав якоїсь детальної відповіді, зазначивши, що вони підтримують скаргу, подану Київрадою.

Нагадаємо передісторію: представники громади звернулись до суду, аби вже у судовому порядку відмінити розпорядження Київради про продаж скверу імені Стуса. У своєму позові до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЕТРЕКС» громада просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 14 червня 2007 року N 811/1472 та визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.08.2007 року, а також визнання недійсним державного акту на право власності на цю земельну ділянку. А щоб убезпечити сквер від вандалізму зі сторони забудовника, громада також подала до суду заяву про забезпечення позову. І суд своєю ухвалою заборонив забудовнику проводити на спірній ділянці будь-які роботи до моменту закінчення розгляду справи. Але проти ухвали Святошинського суду виступив не забудовник, а саме Київрада, яка і звернулась до Апеляційного суду.

Проте, клепаючи позови до суду, представники Київради на самі судові засідання у цій справі не з’являються. Але їхня відсутність в Апеляційному суді не вплинула на розгляд справи. Поважний суд, вислухавши доводи усіх присутніх сторін, постановив: лишити ухвалу Святошинського суду в силі. А отже до тих пір, поки справу розглядатиме Святошинський суд, забудовник все ж не зможе хазяйнувати на ділянці. А от якби Апеляційний суд прийняв інше рішення, то тоді забудовник би швиденько знищив у сквері усі зелені насадження, вирив би котлован, і громада б вже не змогла боротися за цю зелену зону, оскільки її (зелену зону) вже знищили. Проте судове засідання, що відбулось в Апеляційному суді 18 листопада, довело: суд не завжди продажний і не завжди куплений. Хоча представники громади, що захищають цей сквер, якраз перед початком судового засідання думали інакше, і в своїх планах (якщо суд таки б відмінив ухвалу, яка зв’язує руки забудовників) вже обговорювали питання організації людей на захист скверу. На щастя, подібні заходи не знадобились. Суд прийняв своє рішення на користь громади. І головне, що оскарженню воно не підлягає.

Як зазначив представник територіальної громади Святошинського району міста Києва Віктор Ткаченко, подібна ухвала суду є дуже позитивною, оскільки доводить, що протести громадськості все ж не лишаються поза увагою, і що не кожен суд є корумпованим.

З ним погодився і адвокат Роман Титикало. На його думку, суд прийняв законне, зважене і справедливе рішення. «Я вважаю, що це рішення відповідає нормам процесуального права. Якщо розглядати це питання в правовій площині, то іншого рішення і не мало бути, оскільки скасування оскаржуваної ухвали (якщо буде прийняте позитивне рішення по суті справи) призвело б до того, що забудовник (допоки відбувались судові процеси) побудував би на цій земельній ділянці певний об’єкт приватної власності, і тоді судова справа з забудовником і Київрадою втратила б сенс, оскільки вже не існувало б скверу імені Стуса, як зеленої зони.» – зазначив Роман Титикало.

А від редакції хочеться зазначити: один виграш у суді – це вже крок до відстоювання прав громади. Тож осередкам, які стають на захист громадянського суспільства, треба до останнього відстоювати свої погляди, і навіть при існуючій судовій системі вони можуть отримати позитивний результат.

Оксана КОТОМКІНА