Політика

Спекотний липень на дворі. Минають найкращі часи, коли можливі масштабні дії із застосуванням бронетехніки на фронті. Але очікуваного потужного ворожого наступу нема. Ні у Сумській, ні у Донецькій, ні у Харківській, ні у Запорізькій, ні у Херсонський областях.

Ворожі пропагандисти аж захлинаються від радощів, розповідаючи, що США припиняють постачання Україні зенітних ракет різних типів, снарядів і комплектів для систем залпового вогню. В недоімперії навіть пішли розмови щодо захоплення переваги в небі України та прорив лінії фронту.

До нашої влади, яка родом з шоубізу, під час війни є багато справедливих претензій: непрофесіоналізм, участь у корупції, легковажність, невміння організувати масштабне виробництво, небажання співпрацювати з фахівцями, ухил в піар замість реальних справ і так далі. Але особисто в мене є ще одна неспростовна претензія.

Питання: от навіщо кремль зібрав у Пітері велику навколоекономічну тусню із своїх та тих, кого змогли заманити обіцянками продуктивного спілкуванням та дешевого ескорт-сервісу?

Бо путін не може жити ізгоєм. Він має бути у центрі уваги, його мають слухати, аплодувати, запевняти у вірності, обожнювати. Або навіть проклинати — аби тільки не потрапити у забуття. Не може цей диктатор без суспільної уваги, хоча справжніх людей він боїться до нестями.

Клоунське російське, вибачте на слові, МЗС висунуло нам чергову дурнувату умову припинення бойових дій: ліквідація іноземної зброї, яку Україна отримала від партнерів для захисту від агресії.

Тобто, кремлівській фюрерок на початку агресії проголосив її метою демілітаризацію України. Війська недоімперії жодним чином не здатні цієї мети досягти, навпаки, воєнна потужність України посилилася багатократно. І ось тепер нам пропонують повний ідіотизм у вигляді самороззброєння перед ворогом, який намагається нас знищити.