Політика

Вже не пам’ятаю, скільки разів казав і писав, що у війні наближається момент істини. Ця війна взагалі складається з суцільних моментів істини. Але ж він знов наближається. Черговий. Його навіть Д. Трамп анонсував, коли пообіцяв презентувати публічно свій «мирний план».

Зустрічі і переговори, які нещодавно відбулися у Парижі, вважаю успішними. Хоча вважати, що мирний процес стрімко зрушив з місця, ще зарано.

Успіх, в першу чергу, полягає у тому, що Європа нарешті повноцінно залучена до так званого мирного процесу. Тобто, у доволі заплутаній організаційно формі поспілкувалися представники ЕС і США, а також ЕС, США і України. Крім того, Держсекретар США М. Рубіо інформував про хід переговорів лаврова, і не буду здивований, якщо С. Віткофф, який відверто грає на боці рф, робив те саме по відношенню до Дмитрієва.

Практично всі пострадянські країни, вже через рік після повномаштабного вторгнення росії до України, зняли з усіх відповідальних посад осіб, які хоч якось дотичні до росії, або мають там родичів. Інша річ Україна, на яку росія напала. Тут при владі, серед суддів та чиновників, не лише ті, хто мають родичів у росії, а ще й такі, що мають російські паспорти. Але це не заважає їм залишатись на посадах. Ба більше, у нас весь офіс президента — проросійський: агентура ФСБ сидить на Банковій і керує країною в інтересах окупанта. І Зеленського це — влаштовує. Як влаштовує його і кремлівський курсант Сирський.

У той час як суспільство роками вимагає відповідальності народних депутатів перед виборцями, відкритих механізмів відкликання, прозорості рішень і покарання за зраду інтересів громад, влада вкотре підсовує абсолютно фальшиве «рішення» — скорочення кількості народних депутатів.

Зеленський, коли зачитував обвинувачення на адресу Порошенка, у певної кількості людей викликав довіру. І дійсно, людина так гарно заявляє, що змінить систему, що покарає крадіїв, що деякі навіть повірили. Однак, отримавши президентську булаву, Зеленський одразу забув про всі свої обіцянки, бо так він звик: під софіти набрехав, а далі – трава не рости, тексти вже не важливі.