Політика

Аналізувати сильні і слабкі сторони «Плану перемоги», який представив президент В. Зеленський, абсолютно безглуздо. Так само, як шукати філософський камінь чи винаходити вічний двигун. Тому що цей «План» вочевидь не створювався для реалізації. Саме тому в нього свідомо закладені пункти, які не можуть бути реалізовані у найближчі 10-15 років.

Більше місяця минуло з моменту звільнення Володимира Кудрицького з посади голови «Укренерго», але його вплив нікуди не подівся. Хотів написати сморід, але втримався. Ось свіжий приклад, як особисті амбіції колишнього високопосадовця та фінансові інтереси його, так би мовити, іміджмейкерів, реально загрожують нашій енергетичній безпеці.

На Заході і, відповідно, у нас з’явилося багато публікацій, що горезвісний план «Території в обмін на припинення вогню» начебто пішов у реалізацію. А «Форбс» навіть у конспірологію вдався - що такий план призведе в Україні до воєнного перевороту, який вчинять націоналісти з ЗСУ, і це відкриє агресору шлях на Київ. Все воно, майже, так, але зовсім не так.

Хотя новая ядерная доктрина путина направлена, прежде всего, на шантаж Европы и Украины, она может быстро понравиться и другим агрессорам. Например, Ирану, который в качестве «последнего довода» против Израиля может перевести путинскую доктрину и принять ее на вооружение. Это будет неожиданно как для Израиля и США, так и всего Ближнего Востока, особенно Саудовской Аравии и Турции, которые конкурируют с Ираном за статус и роль региональной сверхдержавы.

Підкреслюю: не конкретного плану перемоги і розвитку, яких теж конче не вистачає, а націленості на перспективні, стратегічні рішення по всіх важливих напрямках.

За наявності стратегії втрата одного з пунктів оборони, як от Вугледар, не є катастрофою, бо зрозуміло, яким чином це можна компенсувати. І контрнаступальна операція у Курській області не перетворюються на своєрідну чорну діру, яка поглинає живу силу і техніку ВСУ, забезпечуючи лише пропагандистські здобутки, як свого часу плацдарм у Кринках.