Маріупольська журналістка Анна Мурликіна презентувала в офісі ОБСЄ у Відні книжку «Мариуполь: последний форпост»

11 лютого 2016 року маріупольська журналістка, член медіа-профспілки Анна Мурликіна презентувала у Відні, в офісі представника зі свободи ЗМІ Дуні Міятович, книжку «Мариуполь: последний форпост». Книжка розповідає про події, коли у Маріуполі намагалися проголосити чергову сепаратистську народну республіку. Вона видана під загальною редакцією Анни Мурликіної. Крім того, Анна Мурликіна зробила презентацію «Російська пропаганда. Досвід регіональної протидії», повідомляє прес-служба Незалежної медіа-профспілки України.

Маріупольська журналістка навела кілька описаних в книзі епізодів, коли російські журналісти виступали на боці бойовиків так званої ДНР. «Ви фашистські тварі», – так назвали журналістів 0629.com.ua «колеги», що працюють на сепаратистське Інтернет-телебачення Anna news. Вони прийшли до редакції з активістами «російської весни» і «донецької народної республіки» навесні 2014-го в супроводі двох репортерів каналу «Росія 24» з однією єдиною вимогою – або почати працювати на «ДНР», або припинити роботу в Маріуполі.

Такі візити взимку і навесні 2014 го відбувалися в редакцію незалежного видання ледь не щотижня. Проте, не дивлячись на постійні погрози і роботу практично в підпіллі, редакція працювала.

І результатом цієї роботи стала книга про те, як все починалося в Маріуполі, хто сіяв зерна сепаратизму у місті і чому це стало можливим.

У книзі, написаній на основі репортерських матеріалів журналістів інтернет-видання 0629 та спогадах людей, які пережили весь жах «російської весни» і вторгнення російських танків під Новоазовськом, немає пропаганди. У ній тільки особисто пережите.

Частина коштів від продажу книги спрямовується на реабілітацію двох маленьких маріупольчаннок: Меланії Абдурашитової, яка втратила ногу під час обстрілу Східного, і Наташі Лафазан, яка позбулася стопи після теракту в Сартані. Обидві дівчинки залишилися сиротами.

«Починаючи з 2004 року, масову свідомість населення в Донецькій і Луганській областях готували до того, щоб воно могло прийняти ідеї «русского мира», – сказала Анна Мурликіна у презентації «Російська пропаганда. Досвід регіональної протидії». – Лояльність досягалася шляхом фінансового впливу і психологічного впливу, що здійснювався не тільки через російські телеканали. Після Помаранчевої революції до проросійської пропаганди в Донбасі підключилися органи місцевої влади і церква. А якщо врахувати, що на той час як мінімум 60% населення дивилося виключно російське телебачення, то можна уявити, що творилося в головах людей на той час, коли в регіон прийшов «русскій мір».

Сайт 0629.com.ua виявився єдиним незалежним ресурсом в Маріуполі, який міг дозволити подавати об’єктивну інформацію про події 2014 року. Така позиція не могла залишитися непоміченою російськими пропагандистами.

На редакцію сайту спочатку намагалися чинити тиск з метою або припинити, або переформатувати його роботу. А коли це не вдалося, популярність сайту стали використовувати проти нього самого.

Голова харківської обласної організації Спілки журналістів України Олександр Голуб розповів про некоректну поведінку російських журналістів, які працюють в Україні. У липні 2015 року фермер Сергій Караптана (с. Андріївка Кличівського району Харківської області) дав інтерв’ю журналістам, які назвалися репортерами українського телеканалу «1+1».

Але виступу свого на «1+1» фермер так і не дочекався. Зате у середині грудня на каналі «Россия-1» з’явився 20-хвилинний фільм «Последний ресурс», автори якого використали лише окремі висловлювання Серія Караптана для обґрунтування свого висновку, що агросектор України скоро зовсім збанкрутує і на українців чекає голод.

Електронні звернення фермера на канал «Россия-1» не дали результату, керівництво його навіть приховує прізвища авторів фільму.



Виступи українських журналістів відбулися у рамках чергового круглого столу українських і російських журналістів, який традиційно проходить у Відні. В ньому беруть участь представники масових журналістських організацій Спілки журналістів України, Незалежної медіа-профспілки і Союзу журналістів Росії.