​Безіменна могила Героя України

Що це, випадкова прикрість, чи безрідна байдужість? А може, знову «збіг»?. На могилі Героя України – немає ані його імені, що хрестили немовля, ані прізвища, що отримав у спадок від славетного батька і свого роду, ані дня народження, ані останнього дня перед стратою. (Нагадаю, поховали Георгія Гонгадзе у березні минулого року. Отже, могила безіменна вже більше року.)

Лише картонне фото, що залишили з похорон, на живець причеплене до граніту монумента, що ставили ще за життя похованого і з іншого приводу. Портрет, з якого посміхається Георгій Гонгадзе – символ української Свободи Слова. Символ, що його МОВЧКИ зарили. Мовчки, аби, не дай Боже, не псувати нерви замовнику його вбивства. Замовнику, і всій його вельможній родині - Кучм і Пінчуків.

Натомість Порошенко перед теле-фото об’єктивами театрально і на колінах присягає помститися за Георгія, а тоді через півгодини у тиші свого офісу дає жорстку настанову суддям: навіть свідком не чіпати Кучму. А затим цього Кучму на вибір путіна шле у Мінськ гарантувати Україні прірву перманентної війни.

А тим часом Юрій Луценко, що нагуляв політичне тіло на крові Гонгадзе і «Україні без Кучми» публічно і ледь не у засос обнімає цього самого Кучму. Цей полум’яний «обнімашка» такий вдячний за бізнес дружини, такий «Лицар Закону» (офіційне звання Луценка, що він сам собі урочисто причепив ще міністром ментів), що не за страх, а сумління - нищить і фальшує у ГПУ справу по замовниках - по Кучмі. Нищить, ще завзятіше, ніж всі його попередники від Потебенька до Шокіна.

А тим часом журналістська братва, що так солідарно кормиться пайками з медіа імперії Пінчука і фондів кращого друзяки клану Кучми – Сороса, несамовито волає: Кучма жертва. Бач, при чому тут Гонгадзе: це Леонід Данилович - кращий агент путіна в Україні, жертва цього самого кремля. Волає на чолі із вже бронзовою Мостовою та іншими кімнатними лігачовими та мандатними серьожками. А що до Георгія – то височайше дозволено у день народження героя пустити сентиментальні соплі по українській правді, але борони Боже – хоч букву про Справедливість і Правосуддя.

Знову збіг? Саме у цей мій нечастий візит до Києва мої адвокати (Тетяна Костіна) отримали відповідь від фонду Джоджа Сороса «Відродження». Нагадаю, ми питали: Скільки, кому і коли надані кошти з тих слідчих, прокурорів і суддів, що брали участь у слідстві і процесах по справі Гонгадзе. Скільки і коли заплачено Валентині Теличенко саме за «справу Гонгадзе». Тій Теличенко, яка всупереч своєму клієнту: Мирославі Гонгадзе, що вимагає суду над Кучмою, вигадує якісь бездоказові і мутні версії про непричетність Кучми. Вигадує, а тоді захищає ці версії і самого Кучму у суді, а затим множить по всіх медіа. Пройшло більше двох тижнів від запиту. Нарешті отримали відповідь від сросят: їм місяця замало, аби «Відродженню» - гіганту благочинності Джорджа Сороса – підрахувати, скільки зелених витрачено на відмивання замурзаного у крові Кучми і згадати всіх проплачених фігурантів.

Але повернемося на Поділ. Я спитав своїх друзів, серед яких православні і католики, мусульмани і євреї, чи знають вони випадки, коли на могилі забувають згадати ім’я. У один голос: тут навіть віра ні до чого – то не по людські.

А затим, хто б не хотів викреслити з нашої пам’яті українських Героїв, які б гроші не витрачали вбивці і мародери України, скільки б не наймали манкуртів, коли ми – українці – проголошуємо: «Героям Слава!» - ми завжди пам’ятаємо кожне ім’я.

Вічна пам'ять Георгію Гонгадзе!

Слава Україні!

Олексій Подольський, facebook.com

Георгій Гонгадзе. Фото iPress.ua