Тринадцятій річниці НЕнародної Конституції України присвячується

Подробиці

Опубліковано 14.07.2009 21:12

Автор:

Конфлікти і закони

Переглядів: 5109

Сьогодні головною проблемою в житті громадян України є їх низька якість життя. В чому криється причина цього і який шлях виходу із нинішньої кризової ситуації? Як народу вимусити українську владу працювати на себе?

Головною причиною всіх негараздів в нашій країні є наявність сьогоднішньої хибної системи управління Держава – Суспільство, в якій відсутній зворотній зв’язок Суспільство – Держава, тобто механізм громадського контролю за діяльністю влади, а також механізм відповідальності посадових осіб органів державної влади перед суспільством в цілому і органів місцевого самоврядування перед місцевими громадами зокрема, за результати своєї діяльності по висновках цього контролю. Відомо, що Держава в тій мірі управляє Суспільством (працює на його користь), в якій Суспільство управляє Державою (контролює її, притягає до відповідальності, вимушує працювати на себе). Запорукою такої хибної системи управління, такої безконтрольності і безвідповідальності нашої Держави на сьогодні є нинішня Конституція України, в якій і затверджено такий порядок речей.

28 червня 1996 року 450 депутатів Верховної Ради України від імені Українського народу прийняли Конституцію, в якій самостійно наділили себе безмежними повноваженнями вирішувати всі питання управління країною, які є прерогативою лише українського народу.

Постає питання: чи передавав народ України – носій суверенітету (...верховенство влади, в тому числі у внутрішніх справах...), він же єдине джерело влади, цим своїм 450 представникам у владі свої повноваження? Які із своїх владних повноважень по управлінню країною народ вирішив делегувати своїм представникам у владі – народним депутатам, а які залишив за собою, не бажаючи їх нікому передавати? Виявляється, що ніяких своїх повноважень керувати державою народ України народним депутатам не передавав і приймати Конституцію України, в якій такі повноваження визначаються, від свого імені їх не уповноважував!!!

Було б правильно, а головне законно, якщо б Конституція України була ПРИЙНЯТА НАРОДОМ УКРАЇНИ шляхом ВСЕНАРОДНОГО ГОЛОСУВАННЯ. А так виходить, що 450 депутатів – найманих працівників народу, зібралися в ночі з 27 на 28 червня 1996 року в м. Києві в будинку по вулиці Грушевського № 5 і самі собі визначили права, обов’язки, час свого перебування при владі, винагороду за свою діяльність, робочий час, час відпочинку тощо і, саме головне, закріпили в Основному Законі України свою повну безконтрольність з боку свого господаря – народу країни, та свою повну безвідповідальність перед ним за результатами своєї діяльності (ст.80), а також неможливість дострокового припинення свого перебування у владі. Цими своїми діями 450 представників народу, як посадові особи органу головного державного управління, в ніч на 28.06.1996 року УЗУРПУВАЛИ ДЕРЖАВНУ ВЛАДУ.

УЗУРПАЦІЯ – це насильницьке захоплення влади, або привласнення чужих прав на будь – що, чужих повноважень.

Ці 450 представників народу, в прийнятій ними Конституції в ст. 5 стверджують, що „...носієм суверенітету, єдиним джерелом влади в Україні є народ ...”, в цій же статті, що „Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.” На сторінці 3 Конституції наші 450 депутатів заявляють, що „Верховна Рада України від імені Українського народу ...приймає цю Конституцію – Основний Закон України”. Тобто народні депутати в цій книжці на сторінці 3 самі визнали себе узурпаторами!!!

І якщо УЗУРПАЦІЯ – це злочин, то Верховна Рада України – є злочинна організація? Стаття 109 Карного Кодексу України наголошує про те, що дії спрямовані на, ...повалення конституційного ладу...” караються позбавленням волі на термін від 5 до 10 років. Народні депутати повалили існуючий конституційний лад шляхом незаконного привласнення собі владних повноважень українського народу (без дозволу цього народу) по управлінню суспільством.

Постає питання, а чи можна було б побудувати систему відношень між народом і владою інакше, легітимно і справедливо? Звичайно, так! Народ – суверен, який здійснює верховну владу, має всі права і повноваження по управлінню країною. Для зручності цього управління він мав би частину своїх повноважень передати своїм представникам – народним депутатам для їх повсякденної управлінської діяльності, а решту залишити за собою.

Наприклад, народу не треба нікому передавати свої повноваження по управлінню країною, що стосується вирішення питань:

- внесення змін до Конституції України. Конституція України, як і зміни до неї, повинні прийматись виключно всенародним голосуванням. Сьогодні наші народні депутати знахабніли по відношенню до свого народу настільки, що не тільки забрали у свого господаря права управляти країною, але ще і узаконили навіть: "...рішення, прийняте на всенародному референдумі перед набранням законної сили підлягає затвердженню в Верховній Раді України". Рішення господаря набуває законної сили тільки після затвердження його найманими працівниками?!?! Порушення законодавства та повна відсутність логіки і здорового глузду, проте наявність нахабства і зневаги до свого народу.

- про продаж землі країни та інших стратегічних об’єктів народного господарства. Наші народні депутати сьогодні це право незаконно привласнили собі та передали іншим органам управління: стаття 13 Конституції „ Земля, її надра ... водні та інші природні ресурси ... є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. ...”, стаття 116 „ Кабінет Міністрів України: : 6) ... здійснює управління (в тому числі і продаж) об’єктами державної власності ...”.

- про вступ країни до різноманітних політичних, економічних та військових міжнародних організацій.

- про затвердження кошторису на утримання органів влади. Сьогодні своє грошове утримання визначають самі народні депутати. Рішення про оплату праці та про інші питання фінансування роботи своїх найманих працівників повинен приймати лише господар країни, інакше ці наймані працівники перестануть бути від цього господаря залежними, що сьогодні і відбувається.

- про термін повноважень депутатів Верховної Ради України і Президента України. Сьогодні наші народні депутати самі визначають собі термін перебування при владі – 5 років. Що заважає нашим представникам у владі домовитись між собою і, зібравшись чергової ночі, двома третинами голосів прийняти поправку в Конституцію про своє довічне перебування в статусі народних депутатів. А на випадок їхньої фізичної смерті передбачити собі заміну найближчими із родичів. Сьогодні зробити це їм заважає хіба що совість. А завтра? Тим більше останні події свідчать, що з такою химерою, як совість, у наших обранців зростає все більше проблем.

- про зміну території України. Це єдине, що дозволили наймані працівники вирішувати своєму господарю безпосередньо, і зафіксували в Конституції, стаття 73.

- про отримання кредитів від іноземних держав в великих розмірах та надання позик назовні.

- про надання депутатам статусу недоторканності, або позбавлення їх цього статусу.

В Конституції України повинні бути зафіксовані механізми контролю з боку суспільства за діяльністю влади: повсякденного – за допомогою вітчизняних ЗМІ та щорічного, по кінцевих результатах – з боку самого суспільства безпосередньо, по результатах спостереження ним якості свого життя за рік, що минув, та підведення народом підсумків діяльності Верховної Ради за цей термін часу в вигляді обов’язкового референдуму в січні наступного року, який слідує за контрольним. Референдум необхідно проводити методом голосування по наступних питаннях, наприклад:

- чи задоволені Ви якістю життя, забезпечену Вам нинішніми органами державної влади за минулий ______ рік? Варіанти відповідей: ТАК і НІ.

- чи довіряєте Ви депутатам Верховної Ради України (Президенту України) нинішнього скликання? Варіанти відповідей: ТАК і НІ. Прийняття рішення недовіри народним депутатам (Президенту України) матиме наслідком їх відставку і призначення дострокових виборів. Сьогодні ж народні депутати України (Президент України), зразу ж після своєї перемоги на виборах, забувають про своїх виборців на термін своєї каденції.

- яку величину щомісячного грошового утримання народного депутата України (Президента України) Ви вважали б за доцільне призначити протягом наступного року? Варіанти відповідей: мінімальна заробітна плата по країні, до трьох мінімальних заробітних плат по країні, до п’яти мінімальних заробітних плат по країні, до десяти мінімальних заробітних плат по країні тощо.

- який кошторис на утримання органів влади Ви вважаєте за необхідне визначити на цей _______ рік? Варіанти відповідей: Апарату Верховної влади України - ___________, Адміністрації Президента України ________ .

На цьому всенародному референдумі громадянами одночасно приймається рішення щодо діяльності органів місцевого самоврядування свого регіону. Такі щорічні референдуми (до речі, регулярні всенародні голосування – Volksabstimmungen – стали нормою життя громадян Швейцарії – взірця світової демократії і високої якості життя її громадян) будуть демократизувати суспільство до ідеального рівня, привчати наших громадян відчувати себе господарями своєї країни, оскільки гарантуватимуть участь населення у вирішенні найголовніших проблем власної країни без посередників – депутатів, які неминуче викривляють волю народу, керуючись власними інтересами. По мірі підвищення політичної освіти і культури народу він буде поступово забирати у своїх представників у владі все більше повноважень по управлінню країною, щоб реалізовувати їх самостійно.

В основному законі країни повинно бути зафіксовано, що посадові особи органів державного управління за результати своєї діяльності ВІДПОВІДАЮТЬ перед суспільством своїми: СЛУЖБОВИМИ ПОСАДАМИ, ЗАДЕКЛАРОВАНИМ МАЙНОМ і СВОБОДОЮ.

В статті 113 Конституції стверджується: „Кабінет Міністрів України ВІДПОВІДАЛЬНИЙ перед Президентом України та ПІДКОНТРОЛЬНИЙ і ПІДЗВІТНИЙ Верховній Раді України ...”. Про те, що Президент України та Верховна Рада України підконтрольні і підзвітні Народу України та відповідальні перед ним, не має ні слова. Якщо наймані працівники непідконтрольні і невідповідальні перед господарем, то на всій системі управління країною в інтересах її господаря можна ставити хрест.

Наші народні депутати в Конституції, стаття 85, передбачили для себе: „п) 13 здійснення КОНТРОЛЮ за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції” та в п) 4 " ... прийняття рішення щодо ЗВІТУ про виконання Урядом державного бюджету України", який приймається на рік. Тож КОНТРОЛЬ та щорічне підведення підсумків діяльності, призначеного ними Уряду, вони собі гарантували. Щодо КОНТРОЛЮ та щорічного підведення підсумків суспільством діяльності депутатів Верховної Ради України (Президента), призначених народом (методом голосування), то це питання ними не згадується взагалі. Наші народні обранці передбачили в статті 87 Конституції: „Верховна Рада України ... може розглянути питання про ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Кабінету Міністрів України та прийняти рішення недовіри Кабінетові Міністрів України”, що згідно статті 115 цієї ж Конституції „ ...має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.” Про свою ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ перед народом – носієм суверенітету України, в Основному Законі України стаття 80 народні депутати заперечують: „Народні депутати України НЕ НЕСУТЬ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за результати голосування ... у парламенті та його органах.” Відомо, що єдиним методом прийняття рішення парламентом України є голосування. В статті 84 Конституції депутати так і записали: „Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.” Тож народні депутати затвердили в Конституції положення про те, що вони НЕ НЕСУТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за прийняті ними рішення. Постає питання: за що і яку ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ взагалі несуть наші представники у владі? А НІЯКОЇ і НІЗАЩО!!! А безконтрольність і відсутність відповідальності зводить нанівець всю їхню діяльність в інтересах суспільства, а заохочує до діяльності виключно у власних інтересах, що сьогодні народом країни і спостерігається!!!

Висновки:

1. Конституція України від 28.06.1996 року є НЕЛЕГІТИМНОЮ, а, відтак, такою, протягом 13 років з часу прийняття цієї Конституції у 1996 році (адже до 1996 року діяла Конституція Української РСР) існування України, є на сьогодні і вся державна влада в країні!!!

2. В цій Конституції народні депутати узурпували владу і зізналися в цьому, а, відтак, ті депутати, які голосували 28.06.1996 року за зміст нинішньої Конституції, повинні бути притягнені до кримінальної відповідальності.

3. Нинішніх народних депутатів можна безпомилково назвати САМОЗВАНЦЯМИ. Народ, дійсно, обрав їх, як народних депутатів, але не надав їм ніяких повноважень (мандату) по управлінню країною від свого імені. Так що наші "королі" голі і їх від влади треба як найшвидше усунути.

4. Необхідно організувати всенародне обговорення нових проектів Конституції України, які були б представлені державними, а також, політичними, професійними і громадськими організаціями та окремими громадянами, де було б передбачено делегування народом частини своїх управлінських повноважень Президенту України і народним депутатам, визначені повноваження, які народ залишає за собою, чітко визначено механізми контролю діяльності органів державної влади і механізм їх відповідальності за результати цієї діяльності. Після цього провести всенародний референдум і затвердити Конституцію. Тільки після цього наймані працівники – Президент і народні депутати потраплять в залежність від свого господаря – народу України, будуть працювати в його інтересах, ЗВІТУВАТИ перед ним, бути йому ПІДКОНТРОЛЬНИМ і перед ним ВІДПОВІДАЛЬНИМ.

5. У нашого народу забрали владу, а він цього навіть не зрозумів. Абсолютна більшість членів українського суспільства Конституцію України не читала. Зв’язок між тим, що над представниками народу у владі буде встановлено контроль, що вони будуть відповідальні перед цим народом і це позитивно відіб’ється на якості життя всього народу, є для переважно більшої частини суспільства незрозумілим через його низький рівень освіти і культури. Тому для участі народу в вирішенні державних справ, для реалізації ним своїх повноважень, як носія суверенітету, необхідно тимчасово затвердити в Конституції України ОБМЕЖЕНЕ виборче право…Після проведення таких іспитів виборців буде значно менше, тож і державні витрати на проведення щорічних всенародних голосувань будуть незначними.

6. Якщо нова Конституція, з урахуванням вище зазначених зауважень, не буде прийнята – брати участь у всіх наступних виборах в органи влади не має НІЯКОГО СЕНСУ!

Без вирішення цих питань сподіватись на успішний розвиток нашої країни і забезпечення її громадян гідними умовами життя НЕМОЖЛИВО, хто б не переміг на наступних виборах в органи влади!

P. S.

Залишається чекати, поки хоча б авангардна частина українського народу дозріє до розуміння необхідності вище зазначених змін і, запропонована в цій статті ідея, щоб стати матеріальною силою, оволодіє нею! Скільки це займе часу? Невідомо!

Член Президії Всеукраїнського громадського об’єднання та Всеукраїнського громадсько-політичного Руху «Всенародний Фронт Порятунку України», член Президії Незалежної профспілки військовослужбовців України, Голова Професійного союзу військовослужбовців запасу та у відставці України, полковник Олександр Слюсарев,

Голова ВГО та ВГПР «Всенародний Фронт Порятунку України», Голова Незалежної профспілки військовослужбовців України Олександр. Лалак,

член Президії «Всенародного Фронту Порятунку України», член Товариства українських офіцерів Антон Варварич

Наступна стаття »

Додати коментар

Ім'я

E-mail

Коментар

Код перевірки

Надіслати