Анатолій Гевліч: «Молоді треба пр...

Анатолій Гевліч: «Молоді треба прищеплювати імунітет проти наркотиків, а не легалізувати їх»

Подробиці

Опубліковано 10.06.2010 18:48

Автор:

Нещодавно у ЗМІ з’явилась інформація, що в Берліні мають намір підписати адміністративне розпорядження, яке дозволяє громадянам вільно мати при собі марихуану або гашиш. Про те, як сприйняли цю інформацію представники громадських організацій, а також про сьогоднішні проблеми нелегального обігу наркотиків в Україні ми вели розмову із головою Всеукраїнського батьківського комітету по боротьбі з наркотиками Анатолієм Гевлічем.

– Пане Анатолію, як Ви оцінюєте кроки, які зараз робить Німеччина щодо легалізації «легких наркотиків»?

– По-перше зразу хочу зауважити, що «легких наркотиків» не буває, це ілюзія, ціна якої – сотні і тисячі життів хлопців і дівчат, що починали з «травки», а закінчували «ширкою» чи «гвинтом». По-друге, вважаю, що шлях, по якому пішли в Німеччині, дозволивши ще в 1994 році вільно мати при собі невеликі дози марихуани, а зараз їх збільшать до 15 грамів, абсолютно хибний. Уже не йдеться про те, що наркотики взагалі вживати не можна – почався звичайний торг між владою і наркоманами: скільки грамів їм дозволять вживати офіційно. На мій погляд, наркозалежні люди в Німеччині вже диктують умови суспільству, щораз вимагаючи збільшити дозу для власного задоволення. І так триватиме весь час, бо така сутність наркоманів. Натомість я вважаю, що наркомани мусять або проходити реабілітацію, або сидіти у в’язниці.

– Тобто, наркоманам – тюрми?!

– Ні, я більше схиляюся до реабілітації, бо досвід дає мені право стверджувати, що це єдиний шлях до порятунку наркозалежної людини. Він важкий і тривалий, тому не всі мають мужність його подолати, не всі батьки здатні допомогти своїй дитині у цьому. Але наркоманів не повинно бути на наших вулицях, на робочих місцях, врешті у сім’ях. Їх треба перевиховати, змінити їх сутність. Тюрма – це не панацея, але що робити? Тим більше, що правоохоронці давно відпрацювали схему, за якою, затримавши особу із 5 грамами наркотику, порушують справу, вивертаючи кишені батьків. Виходить, замість того, щоб боротися із тими, хто виготовляє наркотики, міліціонери розправляються зі споживачами. Такі затримані мають нести адміністративну відповідальність і направлятись на реабілітацію – їм потрібно надати шанс повернутися до нормального життя.

– Якщо в Берліні таки легалізують наркотики у кількості 15 грамів, це матиме якийсь вплив на український соціум?

– Україна не Німеччина. Проте це поганий приклад для нас, адже це Європа, до якої ми прагнемо. Звісно, сили, що лобіюють ліберальне ставлення до наркотиків в Україні, отримають ще один аргумент. При цьому посилатимуться на нібито позитивні результати, які отримала місцева поліція (вона припиняла розслідування, якщо у затриманої особи знаходили марихуани менше, ніж 10 грамів).

Я не бачу тут жодного позитиву, бо вважаю, що справа не в грамах, а в самому підході до проблеми. Дозволяти чи не дозволяти вживати наркотики – це питання моралі дорослих, зокрема батьків. Адже для своїх дітей кожен із нас встановлює регламент: о котрій годині треба повернутися додому, чи можна пити пиво, палити цигарки та інше. І діти чекають відповіді від нас на кожне таке запитання, що ми їм дозволимо. Тому мені цікаво, чи сенатор охорони здоров’я Берліна Катрін Ломпшер, яка має підписати цей дозвіл на наркотики, має власних дітей чи онуків? І чи згодна вона, щоб це розпорядження поширювалося на них? Чи вона впевнена, що ця проблема ніяк не торкнеться її особисто та її сім’ї? Якщо так, то вона глибоко помиляється, як і багато інших батьків.

– Чи існує перспектива легалізації наркотиків в Україні?

–На жаль, легалізація наркотиків у нас відбулася 2007 року, але це ще не всі зрозуміли.

– Що Ви маєте на увазі?

– Ідеться про широке впровадження в Україні так званої «метадонової програми», яка під виглядом лікування наркозалежних дозволяє абсолютно легально вживати наркотик у спеціальних установах. Цей бізнес-проект злочинно «протягнула» в Україну колишня влада, і їй у цьому старанно допомагали чиновники від охорони здоров’я, які виявилися нездатними розв’язати проблему наркоманії іншим чином. Вони навіть внесли метадон, яким уже зараз «лікують» 5 тисяч наркозалежних українців, у список медичних препаратів, хоча цей синтетичний наркотик уп’ятеро сильніший за героїн – про це знає весь світ. У планах МОЗу в найближчий час «підсадити» на метадон ще 60 тисяч наших співгромадян.

– Чому метадон все ж таки впровадили в Україні, тоді як від нього відмовились у багатьох країнах, зокрема в сусідній Росії?

– Багато років поспіль Всеукраїнський батьківський комітет по боротьбі з наркотиками робив усе можливе, щоб цього лиха не сталося. До нашого руху приєдналися інші громадські організації, правоохоронні органи – МВС, СБУ, які зайняли тверду позицію з цього питання. Анатолій Науменко, наприклад, який тоді очолював ДБНОН, перший, хто пішов на відкритий контакт із нашою організацією і навіть став членом Правління батьківського комітету. Він не допускав компромісів у питаннях ввезення метадону в Україну, за що, врешті-решт, і постраждав від міжнародних «соросів»-«альянсів», які, маючи колосальні ресурси, не гребують нічим, щоб досягти своєї мети. Саме цій людині належить ідея налагодження взаємодії між правоохоронними органами й громадськими організаціями.

Суть співпраці полягає в тому, щоб представники громадськості відстежували наркоситуацію на місцях і спільно з правоохоронцями вирішували ці питання. Адже батьки – це найкращі контролери міліції. Вони достеменно знають, хто із правоохоронців «не чистий на руку», а хто людина чесна; в яких місцях виготовляються наркотики й де їх пропонують молодим людям.

На жаль, ми не встигли реалізувати цю ідею, але за такою співпрацею майбутнє. Лише з допомогою громадськості можна подолати корупцію в органах внутрішніх справ. Так ось: якби відповідальні рішення в країні приймали такі люди, як Науменко, метадон не потрапив би в Україну, і не було б скоєно багатьох злочинів і дурниць.

– Яких саме?

– Візьміть хоча б закон, який «слуги народу» прийняли ще 1999 року, чим заклали міну уповільненої дії. Ним дозволяється вільно вирощувати мак сільськогосподарським підприємствам. У підсумку нині, через 10 років, найбільшмасовим і доступним наркотиком в Україні стала макова солома і вироби з неї (так звана «ширка»). Сировинною базою для цього вітчизняного наркотику слугують ліцензійні поля маку олійного, під який в Україні відведено десятки тисяч гектарів. Водночас лише 15 відсотків українського маку використовується вітчизняною промисловістю, все інше покривається за рахунок імпорту.

У всіх країнах світу основним показником ефективності роботи правоохоронних органів є роздрібна ціна наркотиків на «чорному» ринку. В Україні куб «ширки» коштує 40 гривень! (для порівняння: у Білорусії втричі дорожче). Ось такий ефект має «маковий» закон. Я вже не кажу про недолуге рішення щодо трамадолу, яке не так давно ухвалили. Державницьким його ніяк не назвеш.

– Але ж трамадол заборонили на державному рівні.

– Однак це не зняло проблеми. По-перше, трамадол наказом МОЗу внесли до переліку наркотичних засобів, що само по собі є нісенітницею, бо це лікарський засіб. А, по-друге, на ринку з’явився інший препарат – нерафон, який за дією не поступається трамадолу. І він не єдиний – є десятки аналогічних трамадолу препаратів, які мають інші назви й вільно продаються в аптеках.

Для того, щоб справді навести лад у галузі, потрібно доопрацювати законодавство й за всіма сильнодіючими лікарськими препаратами встановити такий же контроль, як і за наркотичними засобами. Для цього, гадаю, багато розуму не потрібно. Достатньо мати лише бажання це зробити й сумління, котре вже давно втратили ті, хто заробляє капітал на біді, зокрема й наркологія, що наскрізь прогнила.

– Судячи з усього, медиків Ви не надто жалуєте.

– Щодня я отримую десятки дзвінків від стурбованих батьків, які роками шукають диво-пігулку і таскають своїх чад до психлікарень і наркодиспансерів. Медики проводять лише так званий «детокс», після якого наркоман лише знижує на певний час свою дозу. Ця процедура закріплює упевненість у тому, що наркоманія – невиліковна хвороба. Що вже казати, якщо головний нарколог країни пан Вієвський дозволяє собі в інтерв’ю (газета «Новая» від 10.09.2009) такі висловлювання: «Не нужно только впадать в истерику: относительно алкоголя и наркотиков – есть варианты безопасного употребления», – заспокоює фахівець. «Ты можешь один раз употребить – и ничем страшным это не закончится. Небезопасно систематическое употребление», – впевнений він. А я не впевнений.

– Невже наркотик можна один раз спробувати, а потім кинути?

– Толерантне ставлення до наркотиків вигідне тільки наркомафії, а насправді навіть одноразове вживання наркотиків дуже небезпечне. Наприклад, польські фахівці стверджують: після однієї таблетки «екстазі» дітей не слід планувати 2-3 роки, бо наслідки можуть бути жахливими. На моє глибоке переконання, треба зробити все, щоб у молоді виробився стійкий імунітет проти наркотиків, щоб жодна людина не захотіла навіть спробувати, що таке наркотик. Вважаю, що ця теза має стати основою державної політики у сфері боротьби з наркоманією. А таких «фахівців», як Вієвський, давно слід замінити.

Ми в Батьківському комітеті маємо людей, які свою професійну гідність не продадуть ні за які «коврижки» і які хоч сьогодні можуть очолити й докорінно змінити відповідний напрямок медицини. Це й Ігор Лінський – доктор медичних наук, і Семен Глузман – знаний лікар-психіатр та правозахисник.

Загалом наркоманія як явище – не медична проблема, а психосоціальна, тому опікуватися нею мусять не лікарі, а педагоги, психологи. Переконаний, що лише ці фахівці допоможуть подолати наркоманію в країні.

Інтерв’ю вів Сергій МАЦІЄВСЬКИЙ

Наступна стаття »

Коментарі

+0 #1 Вадим 10 июн. 2010 г., 21:24:30

Если метадон будет бесплатным для наркозависимых,то тогда наркомафия не будет иметь прибыли.Какой же смысл покупать что-то,если можно взять бесплатно в любое время суток?!

+0 #2 ТУЗ 10 июн. 2010 г., 21:28:53

Наркоманов нужно лечить только в случае выдачи мест торговли. И законы борьбы с наркомафией нужно упрощать. 3 наркомана назвали адрес-выезжает група ОМОН, прокурор, ТВ. Обыск, нашли, вывели на улицу, шлепнули и в нловостях по ТВ. Отдел по борьбе с наркотой, если при прноверке СБУ в районе его ответственности нашли наркоторговцев полным составом изгоняется из органов, без выслуги и пенсии+ 5лет строгого режима зак пособничество. Соседи, не сообщившие в милицию о подозрениях считаются пособниками.

+0 #3 Анатолий 11 июн. 2010 г., 00:31:15

Этот Гевлич просто идиот,каких к сожалению немало. На всё - "простые" и знакомые до одури совковые рецепты. Заместительная терапия применяется всюдуБкроме России бгде наркооборот крышуется бывшими КГБэшниками из Госнаркоконтроля. Этот "родитель" зачем -то делает вид,что об этом не знает.Или этот "родительский комитет" тоже крышуется наркомафией?

+0 #4 Гість 17 мая 2011 г., 16:52:59

Анатолій Гевліч:"По-перше зразу хочу зауважити, що «легких наркотиків» не буває, це ілюзія, ціна якої – сотні і тисячі життів хлопців і дівчат, що починали з «травки», а закінчували «ширкою» чи «гвинтом». А чого він не сказав :По-перше зразу хочу зауважити, що «легкого алкоголю» не буває, це ілюзія, ціна якої – сотні і тисячі життів хлопців і дівчат, що починали з «пива», а закінчували «горілкою» чи «самогоном». Алкоголь доступен кожному та рекламується по телебаченню. Щодо наркотиків, в України також можна зберігати наркотики у невеликих розмірах- це адміністративне правопорушення, а не злочин. Проте до твого невеликого розміру, в міліції долучать ще трошки і буде злочин.