Топ-8 ганебних ініціатив голови КМДА Олександра Попова

За майже три роки свого господарювання у столиці України ставленик Януковича, голова КМДА Олександр Попов впровадив багато безглуздих проектів. Деякі з них, за своїм містечковим та примітивним креатином, зашкалюють всі можливі межі, деякі вражають своїм розмахом, інші Попов кальканув з побаченого ним під час закордонних відряджень, дещо запозичив у папередніка Черновецького, але всі інновації голови КМДА об’єднують спільні ознаки – необґрунтовано висока собівартість ініціатив та їх абсолютна непотрібність місту та його мешканцям. Проектів гауляйтера за цей пекельний для Києва період назбиралось дуже багато, зупинимось на найяскравіших.

«Потемкінські» амбулаторії від Олександра Попова вартістю 100 млн. гривень

З метою наближення первинної медичної допомоги до населення та створення умов її доступності у Києві, за ініціативи Попова у 2011 році почали впроваджувати, обкатану на мешканцях Комсомольська технологію амбулаторій сімейної медицини, в яких, за задумом господарника, мали б працювати сімейні лікарі – нашвидкуруч перекваліфіковані з терапевтів. На сьогодні у Києві функціонує трохи більше сотні таких закладів. За теорією, у сімейних лікарів має бути досвід не лише роботи дільничного терапевта, а й педіатра, офтальмолога, отоларинголога, травматолога, гінеколога, він повинен уміти робити прості хірургічні втручання тощо. Один такий лікар амбулаторії має обслуговувати близько двох тисяч пацієнтів. Але це - теорія. Технологія, яка багато років успішно працює за кордоном та прижилась в Комсомольську, де на двадцять тис. населення назбиралось аж 10 кваліфікованих лікарів-універсалів, у Києві зазнала повний крах, адже кваліфікованих лікарів в багатомільйонному мегаполісі катастрофічно не вистачає, працюють вони у приватних клініках, муніципальні ставки їх не приваблюють, набирати нових професіоналів немає з кого: на подібну посаду ідуть переважно випускники медичних вишів з метою напрацювання первинного досвіду та тренування на малозабезпечених пацієнтах. Щоправда, останнім часом для виправлення ситуації на роботу до амбулаторій сімейної медицини почали брати сімейних лікарів з інших областей України, бо, певно, киян такою зарплатнею спокусити не вдається, тому в водночас клініки перетворили ще і в помешкання для приїжджих гіпер-фахівців.

Японський досвід або скейт-парк у парку «Нивки»

У 2011 році, у рамках освоювання мільйонів на реконструкцію київський зелених зон та зон відпочинку, Олександр Попов урочисто відкрив у парку «Нивки» перший скейт-парк. Під час свого виступу на камери Попов гучно заявив: «Молодь – це активна і дуже перспективна частина населення нашого міста, за нею майбутнє. Тому важливо, щоб це покоління зростало здоровим, і саме спорт допомагає зміцнюватись фізично і розвивати силу волі. На жаль, до цього часу у Києві не створювались умови для екстремальних видів спорту. Тому я рекомендував головам райдержадміністрацій одночасно з реконструкцією парків та скверів передбачати облаштування спортивних майданчиків, зокрема для таких видів спорту, як скейтбординг». Голова КМДА щиро запевнив присутніх у тому, що у майбутньому, міська влада планує відкрити у кожному районі Києва по декілька таких парків та майданчиків.

Майбутнє настало, але технологія облаштування зон відпочинку для молоді, яка зацікавила Попова під час його перебування в Японії, в столиці України, на жаль, не прижилась. Торік, столична прокуратура розмістила на офіційному веб-порталі інформацію під заголовком: «Київські парки та сквери знаходяться в незадовільному стані». Екологи, спеціалісти санітарно-епідеміологічних станцій, залучені київською прокуратурою до перевірки міських парків, повідомили жахливі висновки.

В свою чергу, прокуратура порушила декілька кримінальних справ, адже під час перевірки було виявлене порушення законодавства в діяльності Головного управління контролю за благоустроєм КМДА, комунального підприємства «Київзеленбуд», адміністрації парків «Перемога», «Нивки» тощо. Було встановлено, що парки та сквери столиці занедбані, захаращені сміттям. На їх території хаотично розташовуються численні тимчасові споруди, більшість з яких самовільно встановлені.

Скоріш за все, підлеглі Попова ретельно проаналізували характер вподобань української молоді та виявили, що наші хлопці, на відміну від японських, зневажають спорт та віддають перевагу дешевому пиву та чіпсам, тому дозволили встановлення на місті площадки для скейтбордингу незамінних та облюбованих киянами кіосків.

«Картка киянина» -  проїзний квіток для пенсіонерів вартістю в 290 мільйонів гривень

Широко розрекламована ще Леонідом Черновецьким та підхоплена Олександром Поповим ідея створення соціальної картки киянина почала входити у побут столичних мешканців у вересні 2012 року. У першій черзі 4,5 тисяч киян-пільговиків отримали картки, за допомогою яких, згідно із заявою заступника Олександра Попова, Руслана Крамаренка, нібито можна було б проводити банківські операції, безкоштовно їздити у громадському транспорті та вести облік пільг. Пізніше, інший заступник Анатолій Голубченко, розширив спектр послуг картки та повідомив, що окрім функції проїзного та посвідчення пенсіонера, вона слугуватиме своєрідним акумулятором усіх пільг, інформації медичного й іншого характеру, платіжного засобу, рахунку для перерахування пенсій та адресної матеріальної допомоги, дисконтної картки для оплати товарів у магазинах та супермаркетах тощо. Проте, як і з усіх справ Попова, з грандіозного проекту вийшов пшик.

Міська влада збиралась за допомогою картки киянина обмежити пільговий проїзд у міському транспорті. Вони планували встановити турнікети у рухомому складі і щомісяця на кожну картку перераховувати 120 гривень. Тобто, турнікет мав би зчитувати з цієї картки вартість проїзду (1,5 гривні), а власник такого "надсучасного дива" міг проїхатись аж 80 разів у наземному транспорті або ж 60 разів у метро. Монетизації пільг не сталося. Турнікети у наземному транспорті, як і кондиціонери, проект довгограючий. Їхнього встановлення чекати ще явно не один рік. На дисконтну картку також витягти не вдалося. Відповідні угоди з магазинами та супермаркетами в КМДА не уклали. Поки що знижку, і так гарантовану для пільговиків, власники картки можуть отримати аж у 60 аптеках мережі КП "Фармація". Облік пільг теж залишився за кадром, адже вставити цю картку немає куди. Договору з банками не існує. У будь-якому магазині це "диво техніки" як платіжна картка слугувати не може – терміналів просто немає. Посвідченням особи така картка також не виступатиме, бо це законодавством не передбачено.

Тож замість широко розрекламованого "дива техніки" 45 тисяч щасливчиків отримали банальний пластиковий проїзний. І навіщо була вся ця помпезна тяганина, що за підрахунками експертів коштувала киянам мінімум 290 мільйонів гривень, адже сьогодні пенсіонери і так вільно їздять громадським транспортом за пред’явленням посвідчення, якщо в аптеках та навіть у супермаркетах з пенсійним і так дають знижку?

До речі, днями Олександр Попов на зустрічі комітету з економічних реформ зізнався у провалі проекту «Картка киянина». "Ми «Картку киянина» запустили у вересні 2012 року і провалили її. Чотири місяці ходили з бюрократичними моментами. Вже сьогодні б ввели ці картки, і у нас була б зовсім інша ситуація, у тому числі і в питанні транспорту", - заявив Попов. За його словами, головною причиною провалу "Картки киянина" стало затягування процедури узаконення герба, розташованого на картці.

На київські «Пейзажній алеї» Попов побудував кращий світ

Чотирнадцятого січня 2013 року Голова КМДА Олександр Попов разом з іншими регіоналами, - новообраним віце-прем’єром Сергієм Арбузовим та головою Шевченківської райадміністрації Сергієм Зіміним активно піарились та щирились на фотокамери під час відкриття дитячого арт-парку «Пейзажка: два світи», до якої, за словами дійсних авторів проекту, чиновники мали дуже опосередковане відношення.

Майданчик створив відомий столичний скульптор Костянтин Скретуцький у співавторстві з Федором Баландіним (менеджер Скретуцького, співавтор багатьох робіт), наявність яких високочолі чиновники під час свого «блюзнірства» на фоні Пейзажної алеї, нещодавно «полоненої» регіоналами, намагались не демонструвати. Концепція створення майданчику полягає у ознайомленні малечі із азами фінансової системи та необхідністю сплати податків.

"Це перший в історії країни майданчик, який призначений і для розваги дітей, і для того, щоб наші діти могли здобувати тут фінансову освіту. Щоб на прикладах, які тут представлені, вони мали можливість поглянути, як працюють стосунки між громадянином і державою, як працює закон, які речі є хорошими, і які – поганими", - заявив С.Арбузов. Він також повідомив, що брав участь в цьому проекті ще на посаді голови Національного банку України.

Олександр Попов висловив подяку владі та НБУ за спонсорську підтримку у реалізації даного проекту та висловив свої сподівання на те, що він буде не останнім з подібних ініціатив.

Між іншим, що до числа запрошених на урочисту подію не долучили опонентів влади, які торік впродовж декількох місяців відважно боронили Пейзажну алею від знищення саме владою та відчайдушно зберігали її для киян.

Присутнім журналістам та батькам «ощасливленої столичної малечі» залишилось лише гадати про те, як саме пихаті чиновники, що припхалися на відкриття майданчику, асоціюються із чудернацькими персонажами – жахливими зміями, павуками, скорпіонами з похмурої країни Тіні, - стилізованої під пустелю, та стомленої черепахи - зразкового платника податків з Країни квітнення та достатку, територія якої оснащена гойдалками та фонтаном «Гривня».

Крім того, відкриття арт-об’єкту асоціювалось із помпезними відкриттями інших абсурдних див від Попова, а недобудований фонтан «Гривня» підштовхнув до роздумів над тим, в чиї саме гаманці потечуть його нескінченні ріки: спантеличених киян чи замовників двозначної концепції майданчику?

Референдум Попова, або Передвиборчий піар за бюджетні гроші

В червні 2012 року підлеглі Олександра Попова, який на той момент був впевнений в міцності свого позиціонування  у Києві, підняли розголос на все місто про наближення референдуму! Адміністрація міста скуповувала за гречку підписи киян на підтримку такого голосування, а опозиційні депутати Верховної Ради закликали правоохоронців вивчити джерела фінансування масштабної агітаційної кампанії, яка супроводжувала збір підписів за плебісцит та яка, за вартістю експертів, коштувала киянам близько 1 млн. гривень. Але процес не зупинявся. Поповці масово опитували киян на предмет: надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам, надбавок працівникам бюджетної сфери столиці, створення у Києві муніципальної міліції, та їхнього погодження з проектними рішеннями нового Генерального плану розвитку Києва, який, до речі, нікому так і не вдалося побачити, та обіцяли світле, безтурботне майбутнє пенсіонерам. Обличчя Олександра Попова із закликом підтримати референдум скалилось з сотень київських біг-бордів та сіті-лайтів. А студенти з встановлених поблизу станцій метро наметів, розповсюджували брошурку, на першій сторінці якої фігурувала бравада: «Новій столичній адміністрації, яка розпочала свою роботу наприкінці 2010 року, дісталася тяжка спадщина. Відсутність стратегічного бачення розвитку столиці, тотальна корупція і засилля шахраїв-забудовників у владних кабінетах спричинили вкрай негативні наслідки. У центральних районах почали зводити будівлі, що руйнували історично сформовану архітектурну самобутність стародавнього міста, створювали реальні загрози існуванню багатьох історичних пам'яток. Нищилися парки, сквери. За безцінь розпродувалися або приватизовувалися ділянки і майно…" Ганебно, адже вся ця комедія проходила паралельно із акціями громадського спротиву проти: нищення київських парків та скверів, Андріївського узвозу, скандального будівництва на метро Театральна, вул. Гончара та проти будівництва на схилах Дніпра вертолітного майданчика для Януковича.

Олександр Попов нахабно використав адмінресурс, витратив з київського бюджету десятки мільйонів гривень на популяризацію компанії за проведення референдуму, метою якого було: затвердження Генплану забудови столиці та закріплення у свідомості киян образу гауляйтера у якості мера столиці. Референдум планували провести разом із парламентськими виборами 28 жовтня, план зірвався, але мільйоні кошти киян були вкотре витрачені марно.

Як Олександр Попов питною водою «миє» гроші

Який рік поспіль міський голова обіцяє досхочу напоїти киян джерельною водою, погрожує впровадити новітні наукові технології водоочищення водопровідної води, побудувати нові бювети та відремонтувати мережі водопостачання. Але його чергові балачки у киян абсолютно не викликають довіри.

Ще у 2010-му році столичні чиновники порахували: щоб якісно вгамувати спрагу киян, потрібно 8 мільярдів гривень. Десята частина з цієї суми призначалася на облаштування бюветів. Утім, судячи з нинішнього стану більшості бюветів, гроші пішли не туди. Саме в той час вперше підлеглими Попова була озвучена ідея про стягнення плати за користування джерелами. Спочатку називали ціну у 40-50 копійок за літр води, а згодом апетит зріс майже до гривні.

Тоді Київрадою була затверджено цільову програму «Питна вода міста Києва на 2011-2020 роки» з загальним обсягом фінансування 7,8 млрд. грн., яка мала б бути реалізованою за рахунок коштів держбюджету України в сумі 1,8 млрд. грн., коштів бюджету столиці у сумі 2,5 млрд. грн., коштів «Київводоканалу» - 1,2 млрд. грн., а також коштів інвесторів – 2,3 млрд. грн. В її рамках передбачалось забезпечення поліпшення санітарно-епідемічного та екологічного стану міста, будівництво нових водопровідних мереж, здійснення реконструкції та ремонту існуючих водопровідних мереж, що сприятиме запобіганню виникнення аварійних ситуацій.

Згідно із повідомленням КМДА, програма мала бути реалізованою в два етапи. На першому етапі (2011-2012 роки) повинні були виконатись невідкладні, найважливіші заходи, які кардинально впливають на стан системи водопостачання, а також заходи, необхідні для підготовки Києва до проведення чемпіонату Євро-2012. Передбачалось розпочати реконструкцію водоочисних станцій, систем обробки промивних вод, а також: розробити та реалізувати проект переходу на знезараження води гіпохлоритом натрію; припинити використання некондиційних підземних вод у централізованому водопостачанні; розпочати заміну застарілих насосів на станціях; закупити необхідне сучасне обладнання для ремонту і обслуговування мереж; удосконалити систему децентралізованого водопостачання шляхом впровадження установок для очищення води та затвердити обґрунтовані тарифи за послуги водопостачання.

На другому етапі (2013-2020 років) передбачалось реалізувати заходи з подальшого розвитку системи водопостачання. Зокрема, планували завершити реконструкцію водоочисних станцій; запровадити попередню мікрофільтрацію води на Дніпровській водоочисній станції; перейти на комплексні методи знезараження води; впровадити автоматизовану систему управління комплексом водопостачання тощо. В одному з коментарів програми Олександр Попов прогнозував зниження витрат на експлуатацію систем водопостачання та зменшення в подальшому капітальних вкладень на ремонт водопровідних мереж в житловому господарстві міста та обіцяв реконструювати всі київські бювети до весни 2012 року та розпочати будівництво нових.

Прийшла чергова весна, процес модернізації київських бюветів навіть не зрушився з нульової відмітки. Один з партнерів та інвесторів проекту напівприватне КП «Київводоканал» замість модернізації водопровідних мереж скоротило парк аварійного автотранспорту та звільнило 30 % фахівців-ремонтників, система водопостачання продовжує знаходиться в аварійному стані, а Бортницька станція аераціє взагалі продемонструвала Києву перший дзвіночок екологічної катастрофи.

Будівництво на Поштовій площі під гаслом : «Як завжди у Попова все тільки не для людей!»

Сьогодні Олександр Попов керує будівельним проектом щодо покращення транспортної розв’язки на Поштовій площі, на який з київського бюджету торік було виділено 543 000 000 гривень. Від самого початку будівництва Голова КМДА планував з'єднати Володимирський узвіз, Набережне шосе, зробити Набережно-Хрещатицьку без світлофорів за допомогою доріг на декількох рівнях і естакад, звільнити від транспорту вулицю Сагайдачного та під площею розвернути великий торговий центр. Попов обіцяв відкрити безперешкодний транспортний рух вже у травні 2013 року.

Рік минув, все навколо розтрощили, зруйнували декілька пам’яток архітектури, а кінця й краю процесу аферного будівництва не видно. Крім того, виявилось, що знову Попову не вистачає грошей. Кабмін виділив додаткових 50 млн. грн., але натомість форсування подій і доведення будівництва до пуття, будівельників на будівельному майданчику поменшало, а процес - уповільнився. За словами Дмитра Олійника, голови постійної комісії Київради з питань транспорту і зв'язку КМДА, фінансування на проект знову недостатньо, крім того, існує заборгованість перед підрядниками та прийняте рішення не будувати естакаду з Володимирського узвозу на вулицю Набережно-Хрещатицьку.

Тож, невідомо коли та чим закінчиться чергова ініціатива господарника Олександра Попова, але вже зараз зрозуміло, що після реконструкції Поштова площа буде майже непридатною для проходу людей літнього віку, людей з інвалідністю та проїзду велосипедистів, адже під Поштовою проектують торговельний центр з єдиним вузьким підземним переходом (6 метрів). Спуститися можна буде лише трьома сходами. Пройти на набережну – по 5 маршах сходів, або по пандусу з нереальним ухилом 18%.

Каштани на мільйон

Подією 2013 року, та імовірніше і решти років господарювання Олександра Попова у Києві, стане його нещодавно втілена у супроводженні нездоланої помічниці Галини Гереги показова висадка золотих італійських каштанів на Хрещатику. Зелена акція керманича обійшлася киянам в цілий 1 млн. доларів.

Згідно із повідомленням КМДА, Попов висадив 70 дерев на центральній вулиці Києва, та у найближчому майбутньому планує довести кількість дерев до 280.Таким чином гауляйтер перехопив ініціативу папередників, які за останніх 10 років вже 5 разів викопували та пересаджували дерева на Хрещатику.

До речі, Черновецький за свого правління не пошкодував на Майдан шокуючу суму у 6,5 мільйонів бюджетних гривень, щоб замінити балканські каштани на німецькі липи, та обіцяв, що дерева і його самого переживуть. Проте, липи посохли, а на їхньому місці з'явилися клумби.

Але, найскандальнішою вирубкою "візитівок столиці", ініційованою вже Олександром Поповим, стала підготовка до Євро-2012. Хоча тоді й говорили, що зріжуть лише сухі дерева, проте вирубали усі.

Днями керманич міста розповів про те, що італійські червоні каштани стали столиці у 5,5 тис. грн. кожен, і запевнив, що цього разу дерева стійкі і до несприятливих міських умов. Проте сторонні знавці, та навіть працівники "Зеленбуду", які ведуть роботи на Хрещатику, не приховують, що на стовбурах дерев вже почав рости мох.

До речі, автор матеріалу не тільки переконався у тому, що наші звичайні білі кінські каштани не поступаються у стійкості коштовним заморським, але й набагато дешевші. Він за власних 3 000,00 грн. придбав та нещодавно висадив в одному з районів Києва 20 здорових півтораметрових дерева, вирощених у приватній оранжереї. Під час здійснення гешефту, власник оранжереї довго журився з приводу ціни на заморські каштани, нарікаючи на те, що свого часу пропонував Київській адміністрації кінські трьохметрові по 1 тисячі гривень за деревце, тобто в п’ять з гаком разів дешевші за придбані господарником Поповим.

Цим рейтингом яскравих та незабутніх для киян злочинів господарника, гауляйтера гвардії Януковича Олександра Попова, автору матеріалу хотілось нагадати киянам про те, що все, що коїться та буде скоєне означеним чужинним для Києва персонажем, розсьорбуватимуть та оплачуватимуть не тільки нинішні мешканці столиці, але їхні діти та онуки. Може, вже час задуматись про наслідки, припинити це божевілля та… мітлою викинути цю нечесть з міста!?

Віктор ТАРАНОВ, «Конфлікти і закони»