​Що робити із «Лолітами?»

Напередодні президентських виборів 2000 року народні депутати Ярослав Кендзьор і Михайло Косів на мітингу у Львові засвітили агента КГБ СРСР під псевдо «Балтійський», яким виявився син командувача УПА Романа Шухевича Юрій. Члени парламенту продемонстрували документ - заяву Юрія Шухевича про його співпрацю із КГБ. Ясна річ, преса активно відтворила цю заяву у своїх публікаціях.

«Балтійський» обурювався, казав, що його письмова клятва на вірність Лубянці – не достовірна, натомість він заявив, що самі колишні дисиденти Кендзьор і Косів є агентами КГБ під псевдо «Спортсмен» і «Крот». Так громадськість довідалася аж про три псевдо.

Під час наступних виборів уже у Верховну Раду сайт ОРД видрукував публікацію «Шмата», у якій у якості речового доказу наводилася розписка у співпраці із КГБ на той час народного депутата Галини Стеців, відомої за публічною легендою як Анна Герман. Саме контора «прикомандирувала» львівську «Терезу» до американського радіо «Свобода», а відтак прикріпила до нової «зірки» української політики зека-агента януковича.

Пані Галина-Анна достовірність розписки заперечувала і стверджувала, що вона написана не її почерком.

Кому вірити – «Балтійському» чи «Терезі» або їхнім викривачам – так і залишилося донині на розсуд громадськості.

Так само і цього разу із «Лолітою». Треба віддати належне, як влучно креативні оперативники із Луб’янки вміють підбирати клички своїм агентам. Лоліта - наче проститутка політична, але як ніжно звучить.

Порошенко його заяви на співпрацю на ім’я директора ФСБ вважає фейком, але як і в попередні рази, судячи із реакції соцмереж, більшість народу все таки вірить.

Звичайно, існує єдиний юридичний спосіб встановити істину – подати у суд. Але ані «Балтійський», ані «Тереза», ані «Лоліта» цього не роблять. Грузинські журналісти, які оприлюднили матеріали щодо «Лоліти», уже заявили, що вони володіють доказами достовірності, а тому можуть надати їх судові.

Для спостерігачів цієї вулканічної шпигуноманії залишається керуватися єдиним – наскільки дії фігурантів відповідають статусу запроданців ворожим спецслужбам? Саме із логіки їхньої поведінки мав би випливати висновок – є вони агентами чи ні.

Коли опоненти Порошенка сприймають заяву на ім’я директора фсб, як достовірну, то вони посилаються на те, що він, будучи одним із організаторів Помаранчевої революції, антиросійської за своїм спрямуванням, одразу ж після цього спілкування з офіцерами фсб у Пулково, отримав зелене світло на розвиток свого приватного бізнесу на 150-мільйонному російському споживацькому ринку, що він так само отримав зелений світлофор у Відні, коли, не без санкції із кремля, переслідуваний американським ФБР Фірташ благословив його на президента України, прибравши боксера Кличка із його найвищим на то час рейтингом, конвертованим із боксу у політику, що він неймовірними зусиллями намагається виконувати Мінський, так званий мирний план, написаний у москві, що призвело до людських жертв під стінами Верховної Ради, що він вивів практично у статус віце-президента України кума путіна Медведчука, що він саме зараз, разом зі своїми лолітятами у Верховній Раді, намагається протягнути промосковський закон про реінтеграцію Донбасу, - то така його доволі послідовна лінія поведінки якраз і свідчить про правоту і достовірність матеріалів, оприлюднених на «Руставі-2».

Цю внутрішню логіку попросту неможливо як зламати, так і намалювати на порожньому місці. Чому, на відміну від «Лоліти», ніяк не віриться, що агентом москви є Саакашвілі? Нема логіки, якби маніпулятори Порошенка не «ліпили горбатого» із буйного джигіта.

Є як для президентської кампанії, яка практично розпочалася, дуже важливий вислід. Свою кампанію Порошенко збирався будувати дуже просто: хто проти нього, той за москву, не буде Порошенка, путін нападе.

Тепер, коли у виборчому спектаклі Порошенку присвоєна роль агентурної «Лоліти», його хоч і примітивна, але, як йому здавалося, ефективна стратегія, помножена на нуль. Ймовірні «агенти» москви можуть зітхнути із полегшенням – тепер уже їх не буде звинувачувати агент, який має «справку» із Пулково.

Ключова інтрига – чому виплили ці матеріали?

Коли Порошенко милувався на Новий рік безхмарним небом над Мальдівами, він ще не знав, які чорні хмари згущуються над ним у Києві.

Якщо врахувати, що 2018 рік, практично останній у каденції Порошенка до чергової виборчої кампанії, розпочався для нього вкрай тривожно, якщо врахувати, що водночас із «Руставі-2», що знаходиться у Тбілісі, глобальний канал «Аль Джазіра», що знаходиться у столиці Катару Досі, оприлюднив матеріали, які справді тягнули би на імпічмент у будь-якій демократичній країні, якщо врахувати, що у його рідній Молдові анонсовано оприлюднення матеріалів про нібито злочинну діяльність Порошенка на цій його батьківщині, включно із обставинами вбивства його старшого брата, то опісля такого «випадкового» збігу обставин його радники мали би сказати йому: «Зливають вас, Петре Олексійовичу».

У кращому разі, дають доброзичливий мессидж – не висовуватися знову у президенти. Цього разу Фірташ уже не отримає команди зробити Порошенка президентом, як це було три роки тому, а саме про це він заявив на віденському суді, що зафіксовано у матеріалах австрійських кримінальних слухань щодо екстрадиції Фірташа у США за санкцією ФБР.

Хто злив? Грузини, як професійні журналісти, не розкривають своє джерело, але водночас дають практично точну відповідь від супротивного – джерела матеріалів про співпрацю Порошенка із фсб передані на «Руставі-2» не із росії, не із Грузії, не із України.

Хто залишився неназваним? Дотепний керівник «Руставі-2» Ніка Гварамія з цього приводу натякає: ми – канал проамериканський. І додає: пулковські заяви – то лише початок процесу, який триватиме до кінця президентської кампанії в Україні. Уже від себе можу додати: від цього процесу може напряму залежати результат цієї кампанії, тобто прізвище наступного президента України.

У США, як відомо, так само виникла підозра у зв’язках президента Трампа із російськими спецслужбами, які начебто зіграли, як і в українському випадку, не останню роль у його обранні президентом США.

Директор ФБР Джеймс Комі негайно відкрив справу, предметом якої є змова із росією. Відтак було прийнято рішення про запровадження спеціального прокурора для цього слідства, яким став грізний попередній директор ФБР Роберт Мюллєр.

До двох десятків посадовців Білого Дому та із оточення президента, включно із його сином та зятем, ходять на допити, як на роботу. Остання інформація у ході розслідування: Роберт Мюллер заявив, що слідство перебуває на такому етапі, що є уже необхідність допитати президента.

У нас знайшовся поки що єдиний народний депутат, який вимагає офіційного розслідування пулковських розписок Порошенка. Для порівняння: письмові речові докази – це значно серйозніше, ніж висунуті проти Саакашвілі телефонні записи.

Записи легко фабрикувати, але важко доказати їхню достовірність. А от із власноручними розписками – тут уже графологічна експертиза досконало володіє, і давно, технічними можливостями – підтвердити чи спростувати достовірність почерку.

На основі висновку цієї експертизи суд приймає рішення, чого він не може зробити на основі експертизи записів, про що свідчить хоча б багаторічна справа Гонгадзе-Мельниченка.

Грузини заявили, що перед оприлюдненням вони робили експертизу. Висновок: можна стверджувати на 95 відсотків достовірності, що заяви у Пулково писав громадянин України Порошенко.

В американському випадку нема ані записів, ані розписок, але розслідування ведеться безпрецедентне. А у нас? Хто уявляє Грицака чи Луценка у ролі Комі чи Мюллєра?

Vasil Baziv, facebook.com

Скріншот з мережі Facebook