​Зміни без зміни

Саме так. Навчились. Боротися з корупцією, не закриваючи офшорні рахунки, арештовуючи але не засуджуючи корупціонерів. Воювати, не оголошуючи війни. Називати когось ворогом, не розриваючи з ним відносини. Отримувати автокефалію, не прощаючись з чужинською церквою.

Пропоновані президентом зміни до Конституції черговий зразок спотвореного гібридного мислення.

Власне, пропозицій щодо змін - п’ять.

1. У преамбулі додати фразу «та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України».

Ну, європейська ідентичність - це, можливо, і приємно, але до справи не прикладеш. Її існування, і в чому вона полягає, ці питання радше для диспуту, ніж для Конституції.

А що таке європейський та євроатлантичний курс України? Курс на наближення, на застосування стандартів, на повноправне членство в якихось європейських і євроатлантичних організаціях? Можливо. А можливо і ні. Хто ж знає.?

А в яких організаціях? У деяких європейських і євроатлантичних організаціях, як Рада Європи і ОБСЄ, ми вже є членами. Чи може це ЄС і НАТО? То чому не написати «незворотність курсу на здобуття повноправного членства в ЄС і НАТО»?

Чи є сумнів, що Конституція має аж так обмежувати геополітичний вибір? То навіщо тоді уся ця гра?

А що, коли незабаром в Європі виникне якась оборонна організація, яку пропонує Макрон, де не буде США, але буде стратегічний партнер росія, то нам теж у цю європейську організацію?

Запропоноване президентом формулювання преамбули породить більше нових питань, ніж надасть відповідей.

2. Це про повноваження Верховної Ради. Досі у частині зовнішньої політики було лише визначення її засад. Тепер пропонується додати «реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

Але відразу ж виникає питання, а звідки це береться? Що визначило стратегічність цього курсу? Ми ж пригадуємо, що в преамбулі таких дефініцій немає. Немає і в інших статтях Конституції констатації, що курс на повноправне членство в ЄС і НАТО є стратегічним. Про це йдеться в кількох державних документах, але їх юридична сила нижча за Конституцію.

Те саме з пропозиціями 3 і 4 стосовно повноважень Президента і Кабінету міністрів. Один гарантує, а інші реалізують курс на повноправне членство, який невідомо звідки взявся.

Загалом, пропозиції 2, 3 і 4 насправді є дуже декларативними. Наприклад, за усю історію повноважень визначати засади зовнішньої політики Верховна Рада скористалась ними двічі. Усі президенти мають гарантувати дотримання Конституції і прав людини, але усі ми знаємо, як це виглядає на практиці. Ну, а з Кабміном все теж нелегко. Тому декларування таких речей в Конституції зовсім не означає, що усе саме так і відбуватиметься.

Хоча президентська рать накинулась на пропозицію (погодимось, що пустопорожню пропозицію) Тимошенко зафіксувати усе це в якомусь меморандумі, а не в Конституції, пропозиції президента по суті мало чим відрізняються. Хоча, можливо, їх суть і була в тому, щоб когось спровокувати.

5-та пропозиція скасовує п.14 Перехідних положень «Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України».

Йдеться про росію? Історично знаємо, що так. Але ж росія, якщо мені не зраджує пам’ять, в односторонньому порядку розірвала усі угоди про базування ЧФ рф в Криму?

Чи можна це зрозуміти, наприклад, що йдеться про іноземні держави - члени НАТО. І якщо ми збираємось в НАТО, і нам воно потрібно для боротьби з росією, то, може, нам навпаки слід передбачити якийсь особливий спрощений порядок надання згоди на розміщення баз чи перебування військових підрозділів НАТО на своїй території?

Але цього в пропозиціях немає.

Як немає і тіні натяку на зобов’язання, які Україна нестиме в разі набуття членства в ЄС і НАТО, нічого не сказано про можливість делегування частини національних повноважень органам ЄС і НАТО. Можливо тому, що автори розуміють туманність перспектив набуття членства в цих організаціях?

Президент вдруге намагається внести зміни до Конституції. Прогрес полягає в тому, що якщо перша спроба (пов’язана з реалізацією так званих Мінських домовленостей) була справді шкідливою, то друга, як у нас в дитинстві говорили: «Оболонская вода - нет ни пользы, ни вреда».

Багато галасу даремно.

Bohdan Yaremenko, facebook.com

Фото Укрінформ