​Про ціну «томос-туру» президента

Жарти жартами, але звернення журналістів до мене, як «до колишнього керівника протоколу», з проханням порахувати, скільки може коштувати день президентського «томос-туру» країною для платників податків, свідчить, що ситуація загострюється.

Спробуймо розібратися в «ціні питання». Але чесні відповіді не бувають простими.

Перш за все, президент Порошенко, досягнувши створення в Україні помісної православної церкви і отримання для неї томосу Вселенського Патріархату, зробив важливу і корисну справу. Важливу і корисну з точки зору національної безпеки України (усі інші складові питання – історія, справедливість, єдність православ’я – не можуть бути предметом професійної діяльності президента).

По-друге, президенти України, безумовно, можуть подорожувати Україною у справах, виконуючи свої обов’язки. Закони встановлюють порядок таких поїздок.

Будь-яке пересування президента поза рамками офісу чи резиденції ініціює рух величезної бюрократичної машини: починають реалізовуватися безпекові, організаційні, логістичні та інші процедури.

Порахувати вартість поїздки президента країною надзвичайно важко, оскільки фінансові складові поділені між багатьма учасниками процесу – адміністрація президента в особі ДУСі, державне управління охорони, МВС, СБУ, Міноборони, органи місцевої влади, приватні особи. Фінансування поїздок починається за кілька днів до поїздки – за маршрутом виїздить передова група співробітників протоколу та охорони.

У регіонах, облишивши виконання повсякденних обов’язків і справ, до опрацювання найрізноманітніших аспектів програми залучаються десятки співробітників обласних і районних адміністрацій, поліції, СБУ, інших служб. Загалом, думаю, що на етапі підготовки програми, опрацювання маршрутів пересування, схем харчування, розміщення, перевірки будівель, персоналу і т.д. працюють близько 100-150 осіб.

Це все зарплати, добові, готельні, білети, видатки на пальне (і все це, як правило, поза рамками запланованих витрат).

Робота, рекомендації передової групи часто призводить до необхідності виділення додаткових коштів на ремонти.

У день поїздки фінансові витрати збільшуються багаторазово. Кортеж президентських автомобілів у Києві, і аналогічний в місці проведення візиту, політ літака. Кількість людей в організації візиту чи поїздки збільшується в рази. У регіоні візиту вже не десятки, а сотні (думаю, що сказати – понад тисячу – не буде перебільшенням) співробітників різних служб задіяні в супроводі і забезпеченні безпеки.

Але справа в тому, що президентські візити зачіпають не лише тих, хто їх організовує чи бере участь у зустрічах з главою держави. Згідно з законами та діючими нормами, подорожі президента можуть бути пов’язаними з перекриттям доріг, у разі пересування президентського кортежу через залізничні переїзди – зміною розкладу руху поїздів, на час вильоту і польоту – перекриттям повітряного простору. Мова йде про десятки тисяч людей, які, найчастіше, навіть не знають причини затримок, змін чи інших незручностей, що відбуваються з ними.

Прямі і непрямі витрати – мільйони, а швидше за все – десятки мільйонів гривень.

Але порахувати видатки в цьому разі, мені здається, недостатньо. Усі ці видатки можна виправдати і пояснити лише в одному випадку – коли президент виконує свої функціональні обов’язки, займається своєю справою.

А ось тут і виникає найбільша проблема з Петром Порошенком – 106-та стаття Конституції, жоден з 31-го пункту, які описують повноваження і функції президента, не надають йому право їздити країною, щоб демонструвати, показувати, оспівувати, молитися, інформувати про томос для Православної церкви в Україні. Тема релігії, духовного, культурного розвитку цілком поза компетенцією президента.

Більше того, як посадова особа, яка має слідкувати за дотриманням Конституції України, президент Порошенко в «томос-турі» не лише не дотримується конституційних норм про відокремлення церкви і держави, він дискримінує різні церкви і віруючих. Адже українськими в Україні є не лише православна церква. Ми в цьому плані багатий народ. Для нас історично «своїми» є і Українська греко-католицька церква, але ризикну сказати, що і Іслам, і Іудаїзм, і не лише вони. То ж чи збирається президент Порошенко в разі (не приведи Господи) переобрання на другий термін мандрувати Україною з представниками кожної релігійної деномінації?

Оскільки поїздки Україною президента Порошенка не виглядають законними, то усі видатки на їх організацію є незаконними теж. А відтак згадані тут мільйони чи десятки мільйонів гривень перетворюються на використані нецільовим способом кошти державного бюджету і вирішенням проблем одного громадянина України Петра Порошенка за рахунок решти громадян України.

І робиться це для того, щоб громадянин Петро Порошенко міг, усунувшись від виконання обов’язків президента, займатися своєю виборчою кампанією. Що також є порушенням закону.

Пригадую, як в 2004 році головний бухгалтер Секретаріату Кабінету Міністрів України відмовився здійснити проплати на візит прем’єра януковича в Сєвєродонецьк на сумно відомий сепаратистський з’їзд, чітко мотивуючи це тим, що поїздка не вписується в визначені законом посадові обов’язки глави уряду. Відмовився і прекрасно працював собі далі, у той час, як інші ходили у цій справі на допити. А трохи згодом янукович відшкодував вартість польоту літака за власний кошт.

Тому, і як громадянин, і як колишній керівник протоколу, можу сказати, що у питанні «томос-туру» не в грошах справа. Хоча і у них теж, особливо в бідній країні.

Bohdan Yaremenko, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Igor Nikolaiko