​Майже за Оруеллом: чи Петро, чи Апокаліпсис…

Нині більшість порохоботів взялися доводити, що саме Порошенко є найкращим кандидатом на другий термін президентства. І це незважаючи на корупцію, на те, що він з друзями розкрадав армію, що він збагачувався і заробляв на крові українських солдат, продаючи до армії труновозки «Богдан» за завищеними цінами, усілякі «Гюрзи» та бронемашин. Так, ще у 2017 районний суд Києва дозволив тимчасовий доступ детективам НАБУ до документів заводу «Кузня на Рибальському» (Київ) «(раніше – «Ленінська кузня») в рамках розслідування справи про закупівлю Держприкордонслужбою бронемашин у заводу за завищеною ціною. І таких оборудок було більш ніж достатньо. А на цьому фоні, як писав доктор економічних наук Володимир Лановий: «здав наших бійців під Іловайськом і Дебальцево, як він вільно випустив – допустив втечу – на захоплену ворогом територію терористів з Краматорська і Слов`янська, як він здав ворогу підконтрольний Україні Луганськ, як він закуповує зброю і воєнну техніку у росії (і ці поставки можуть у будь-яку мить зупинитися, що зробить наші війська частково обеззброєними), а продає і воєнну, і цивільну продукцію бойовикам-терористам у Донецьк і Луганськ, говорить про одне – Порошенко грає в парі з путіним, координує з ним свої дії, знаходиться на прямому або опосередкованому (через посередників – Ложкіна, Медведчука) зв'язку з ним».

Але більшість громадян закидають пану Порошенку і вільний прохід Стрєлкова до Донецька (коли Стрєлкова з окупантами можна було з літаків хоча б мішками з піском закидати), і співпрацю з окупантами в торгівлі, нерозірвання дипломатичних відносин, воскресіння Медведчука та зубожіння країни та людей на тлі збагачення самого гаранта Конституції та його друзів.

І все це на тлі скиглення прибічників Петра Порошенка, що він — єдиний, кого боїться путін, бо всі інші кандидати — проросійські. Але чи може статись щось гірше, аніж вже зроблено Петром Порошенко? Що, якщо не оберуть Петра Порошенка, то путін одразу піде в широкомасштабний наступ на Україну? Тобто: це Порошенко змушує путіна не наступати? Але тоді, за здоровим глуздом, саме Порошенко і влаштовує путіна, бо інакше чого йому не наступати, адже ж не своїми грудьми Порошенко закриває Україну, а чимось іншим? Що це за домовленості? Чи, можливо, Порошенко робить все від себе залежне, аби українці забули, хто насправді першим зустрів ворога в Україні і довів, що не збирається окупанта зустрічати хлібом-сіллю?

Звісно, нині він говорить неправду, коли констатує, що це він зупинив ворога. Ні, то були добровольці, яких потому генерали, яких Порошенко згодом винагородив, дозволили знищити у двох котлах.

Проте коло людей, що підтримують Порошенка, киваючи в бік Юліїї Тимошенко, - називають її «кремлівською зозулею», закриваючи очі на те, що саме їхній фаворит має бізнес в росії (і не лише цукерковий), що саме він співпрацює з Медведчуком, що саме він покриває Труханова та Кернеса з іншими колаборантами і що саме він озвучив термін «холодний мир».

Але ці ж люди не відповідають на інші поставлені питання. Якщо Тимошенко — прокремлівська, то чому ж путін не надав їй такого ж імунітету, як Медведчуку? Тимошенко — переслідували і Кучма і янукович. При януковичу її навіть запроторили до в’язниці. А путін чомусь на її захист не став. Чи не дивно? Медведчука — не здає, януковича та інших зрадників у себе пригрів, а того, кого начебто вважає своєю людиною, віддає не поталу тому ж януковичу. Проте, найдивніше інше: більшість тих, хто нині вішає ярлики на Тимошенко, у 2014 році стояли з її портретами, а та ж Ірина Луценко (яка жінка третього тисячоліття) ховалась в її партії від мстивого януковича. Чому ж тоді, коли використовували її ім'я та її можливості, вони не говорили того, що говорять сьогодні? Чи це і політика українського істеблішменту, коли вчасно зрадити, це — не зрада? Але ж справа не лише в зраді, а в тому, що нині ті, хто співпрацює з росією, інших називають агентами кремля. Такий собі Оруел, коли війна — це мир, а рабство — це свобода.

Між іншим, завдячуючи Порошенкові за останні декілька місяців, українцям почали нав'язувати позицію «холодного миру», за яким виблискує капітуляція України на умовах росії. Чому президент, який, начебто, говорить про НАТО, про Європу, на практиці втілює інше?

Суть Порошенка у тому, що він не є бізнесменом у понятті цього слова. Він з тих, хто, поки люди робили спробу зрозуміти, за якими правилами жити після розвалу імперії НКВД — СРСР, швиденько купував за безцінь (частіш навіть за кредитні гроші, які міг отримати в державних банках під невеликі відсотки) підприємства, які нині називає своїми. Він, як і Ахмєтов, і Фірташ та інші олігархи, міг і існує лише за рахунок бюджетних дотацій та замовлень від держави за дуже завищеними цінами, навіть через новостворене Прозоро. А тому особисто він зацікавлений в системі, яка працює і в росії: своїм — гроші і блага, ворогам — закон та порушення їхніх прав.

Проте найгірше для української нації те, що, прикриваючись патріотичними гаслами, Петро Олексійович діє ніяк не в інтересах українського народу. Зокрема, це чітко спостерігається у відносинах з російською федерацією, коли торгівля з окупантом — бізнес і норма, а президент країни, яку окупували вороги, до ворогів ставиться поблажливо, лише констатуючи: «Поповзли на колінах до путіна». І це за умови війни в державі, коли колаборанти повинні переслідуватись за кримінальним кодексом. Але, як повідомив Олесь Доній: «Візит Медведчука і Бойка до москви не міг бути неузгоджений з Порошенком. Можливо, і ним ініційований. Він призначає керівників СБУ. Фактично (неофіційно), ними керує. Дозвіл на переліт до москви чартера Медведчука дає СБУ, враховуючи, що відразу розганяється інтерв'ю Бойка, в якому він говорить, що готовий на коаліцію з Тимошенко (тобто свідома спроба дискредитації Тимошенко), то стає очевидною, що були узгоджені навіть тези, а не лише сам переліт. А хтось досі дивується, чому Бойка більше не звинувачують в афері з «вишками Бойка», тож хіба Порошенко зачепить свого першого шефа по СДПУ(о), коли у нього з ним все добре і не лише у приватних стосунках?

При Порошенкові проросійським силам, незважаючи на всю його європейську риторику, живеться вільно та спокійно: російський бізнес та російські банки вільно працюють в Україні, а банкам з 2014 року ще й було видано 9,7 мільярди гривень кредитів рефінансування, про що повідомив депутат Ігор Луценко, зазначаючи, що ці цифри він отримав у відповідь на своє депутатське звернення до НБУ.

А на додачу, начебто проукраїнський президент знімає санкції з підприємств, які працюють для росії, а проукраїнське суспільство отримує шок від прес-конференції зрадника з СБУ, який повідомляє, що з 2014 року передавав інформацію до ФСБ. І що, хіба головнокомандувач почав після цього скандалу вимагати чиюсь голову? Або хтось пішов у відставку? Ні, з точки зору Порошенка — нічого страшного не відбулося, і те, що в силових органах та при владних посадах колаборанти та зрадники, його особисто — влаштовує.

Та все ж найогиднішим в умовах, що склались, є те, що прихильники президента Порошенка наголошують на тому, що гублять Україну не ті, хто обкрадає армію та народ, не ті, що торгують з окупантом, не ті, хто влаштовує підкуп виборців, не ті, хто покриває колаборантів на кшталт Кернеса та Труханова, а люди, які пішли на фронт, журналісти, які викривають кримінальні оборудки, та ті, хто вимагає розриву дипломатичних відносин з росією. От саме останні - вороги, бо через їхню діяльність (ач, вимагають арешту Медведчука) Україна може втратити незалежність. Не через розкрадання армії та зраду більшості тих, хто в оточені Порошенка, а от через тих, хто за незалежну Україну і - проти окупанта, а також готовий взяти в руки зброю для захисту своєї країни.

Фото rns.org.ua